Крапля камінь точить
Загалом під його шефством перебуває 53 водосховища загальною площею водного дзеркала понад 4 тис. га, 1229 ставків (площею земель водного фонду — 8,2 тис. га), в т. ч. близько 425 ставків, що перебувають у користуванні на умовах оренди для рибогосподарських потреб та зрошення, 19,5 тис. га меліорованих земель, з яких на 5,4 тис. га — державні зрошувальні системи, та 108 водокористувачів.
Те, що на сьогодні існує дисбаланс між водокористуванням і наявними водними ресурсами, — беззаперечний факт, який є викликом людству. Вода стає найважливішою геостратегічною проблемою ХХІ століття. Дефіцит водних ресурсів, який відчувається вже сьогодні, за недбалого ставлення до них у найближчому майбутньому матиме катастрофічні наслідки. На щастя, останнім часом зростає кількість тих людей, які усвідомлюють, що водні ресурси не безмежні й потребують серйозного захисту, і не лише державою та її водогосподарськими організаціями, а й кожною людиною окремо.
Значну частину водних проблем у державі вирішує нині Держводгосп. Зокрема, саме у його компетенції забезпечення якості води основних джерел централізованого водопостачання. А оскільки воно здійснюється переважно з поверхневих джерел (річок, водосховищ, ставків), то дотриманню встановлених режимів роботи водосховищ і водогосподарських систем надається велике значення. Передусім — щоб не допускати забруднення вод. А при цьому щоб ще й використати їх максимально на благо людини.
Погодні умови Кіровоградщини не завжди сприятливі для сільськогосподарського виробництва. Фактично, область розташована в зоні нестійкого і недостатнього зволоження. З цього випливають основні напрями роботи Кіровоградського міжрайонного управління водного господарства. Це і забезпечення своєчасної підготовки та безперебійної роботи міжгосподарських меліоративних систем та гідротехнічних споруд, і організація проведення поливного сезону, і забезпечення захисту населених пунктів від підтоплення та затоплення, і здійснення контролю за дотриманням водоохоронного законодавства на землях водного фонду та режимів роботи водосховищ, і ведення обліку використання вод та оздоровлення малих річок, і збереження та відновлення природних водних джерел. А ще — розширення площ зрошуваних земель. Усе це разом можна назвати одним словом — меліорація.
Це є страховим фондом держави, гарантом отримання високих врожаїв і створення бази для забезпечення країни продуктами харчування незалежно від погодних умов. На жаль, незважаючи на досить високу ефективність зрошення, темпи його розвитку в останні десятиріччя значно знизились. Основними причинами є зростання вартості іригаційного будівництва, втрата інтересу до зрошення внаслідок загострення екологічних і соціальних проблем. Нарешті — все той же дефіцит водних ресурсів.
Некероване зменшення площ зрошуваних земель відбувається фактично з дев’яностих років. Причин багато. Основні з них — розпаювання земель сільськогосподарського призначення, зміна форми власності на землю, припинення державної допомоги на утримання зрошувальних систем. Як наслідок — значне погіршення технічного стану наявних зрошувальних систем, недостатня кількість дощувальної техніки, порушення цілісності інженерної інфраструктури та структури посівних площ, ускладнення управління зрошувальними системами внаслідок значного збільшення землекористувачів. Вагомою причиною є також недооцінка ролі зрошення у досягненні високих врожаїв.
А проте використання поливу на невеликих ділянках з пріоритетним застосуванням нових технологій — краплинного зрошення, сучасних дощувальних машин шлангобарабанного типу, модифікованих установок сьогодні дуже актуальне. Не втратили свого потенціалу й існуючі зрошувальні системи, за умови їх реконструкції, відновлення роботи внутрішньогосподарських меліоративних мереж.
Досвідчені сільгоспвиробники для ефективного використання зрошуваних земель вкладають значні кошти в оновлення об’єктів системи зрошення, доведення їх до робочого стану і закупівлю поливної техніки. Але далеко не всі здатні витримати таке фінансове навантаження. Тому в більшості країн головну роль у фінансуванні та регулюванні системи водокористування відіграє держава. Використовуються різні схеми кредитування, дотації на сільськогосподарську продукцію, пільгове оподаткування, прямі субсидії тощо.
Те, що зрошувальні землі, зокрема облаштування систем краплинного зрошення, — головний резерв ефективного використання землі, починають розуміти у багатьох сільгосппідприємствах. От тільки займатися ним поки що зважуються лише одиниці. Трохи незвично, а ще дорогувато.
— На жаль, в області поливаються лише близько одного-двох відсотків від наявних зрошувальних земель, — зазначає головний інженер обласного виробничого управління меліорації і водного господарства Олександр Бойко. Але інтерес до зрошення зростає, особливо до крапельного. Його феномен полягає в тому, що нескладним обладнанням можна забезпечувати подачу в зону живлення рослини не тільки води, а й разом з нею — добрив і стимуляторів росту. Тобто можна створити для високопродуктивних сортів і гібридів найсприятливіші умови вегетації. І тоді урожайність огірків та цибулі, наприклад, сягає 100 тонн з гектара, томатів — 120 тонн, перцю — 60.
За словами начальника садово-городньої дільниці товариства Миколи Дяченка, таку врожайність абияк не забезпечиш. Краплинне зрошення вигідне не лише зменшенням витрат електроенергії, води, добрив, ручної праці на експлуатацію та технічне обслуговування системи за рахунок повної автоматизації процесу водорозподілу, а насамперед — високою віддачею гектара. А тут велике значення мають знання тонкощів справи — схеми посадки рослин, забезпечення водного та поживного режимів відповідно до біологічних особливостей розвитку рослин та грунтово-кліматичних умов. Майже до всього у господарстві довелося доходити власним розумом, шляхом проб і помилок.
У «АгроДару» з’явилися і послідовники — фермерське господарство «Віра» в Олександрійському (голова фермерського господарства вчений агроном за фахом Олексій Пак), ПСП «Південне» у Вільшанському, ТОВ «Зерновик» в Новоукраїнському, ФГ «Станіслав» в Кіровоградському районах. Частково сільськогосподарський інвестиційний проект ФГ «Віра» профінансував Фонд підтримки підприємництва. За словами Олексія Пака, рентабельність галузі становила 26 відсотків. З часом у господарстві планують повністю відмовитися від традиційного витратного поливу по ґрунтовій поверхні. Більше того, вважають, що вирощений врожай дозволить покрити потребу в овочах у період масового їх споживання у свіжому вигляді та заготівель на зиму жителів цілого міста Олександрії.
Вісімсот гектарів зрошуваних земель полито по області вже і цьогоріч. А до прихильників прогресивного методу господарювання додалися ТОВ «Прогрес» у Новгородківському, СТОВ «Росія» та ТОВ «Зерновик» у Новоукраїнському, ТОВ «УкрАгроКом» та ПП Смірнов в Олександрійському районах.
Основні складові необхідної державної підтримки: удосконалення водного законодавства, законодавче і нормативне забезпечення управління водогосподарським комплексом, формування прав і відносин у сфері меліорації земель з урахуванням сучасних особливостей і умов, пільгове кредитування заходів з реконструкції наявних зрошувальних систем, придбання поливної техніки та стимулювання товаровиробників за ефективне використання зрошуваних земель, компенсація сільськогосподарським виробникам вартості зрошувальної техніки.
Стале ведення землеробства неможливе без розвитку зрошення. Відновлення його потенціалу має належати до пріоритетних завдань розвитку аграрного сектору економіки. А виконання всіх належних заходів з відродження зрошення однозначно сприятиме стабілізації продовольчого забезпечення держави. Саме цьому активно сприяють меліоратори України.
Ірина ТАРАСЕНКО, заступник начальника—начальник відділу водокористування і водних ресурсів Кіровоградського міжрайонного управління водного господарства;
Петро МЕЛЬНИК.
На знімках: працівники водгоспу області виконують природоохоронні заходи з благоустрою прибережної захисної смуги Лелеківського водосховища.
Фото з архіву міжрайонного управління водного господарства.
