Краєзнавці Кремінського району Луганщини б’ють на сполох: потрібно негайно рятувати кургани поблизу селища Красноріченського, інакше можна позбутись рідкісних знахідок давньої спадщини.
Про що свідчить історія
Місцевий журналіст і краєзнавець Сергій Омельченко розповів про те, як 15 років тому до його рук потрапив науковий документ археологів минулого століття:
— Це був звіт Тріфільєва, який влітку 1901 року обстежив кургани по річці Красній. Експедиція була організована на кошти імператорського археологічного товариства. Так ось, на той час Тріфільєв розкопав п’ять з дев’яти курганів, розташованих на луговині біля слободи Кабаннє. Залишилось невідомим, з яких причин тоді припинились роботи, та головне — з документів ми знали точні орієнтири, де сьогодні треба шукати останки давньої культури. І природа це підтвердила. Річ у тім, що від часу та атмосферних явищ природний ландшафт цієї місцевості змінювався. Коли частина одного кургану поступово почала сповзати в урвище, зі стінок кручі проступали кістки людей та тварин, рештки глиняного посуду. Місцеве населення спостерігало цю картину не один рік і з часом наскладало різних легенд. Дійcне походження курганів могли визначити лише фахівці.
Два роки тому в Красноріченському висадився десант луганських археологів під керівництвом кандидата історичних наук Костянтина Красильникова. Вчений зі своїми помічниками знайшов понад десять поховань народу так званої катакомбної культури, що відносять до епохи бронзи.
Про що говорить баштоподібний череп
Розкопавши поховання, археологи звернули уваги на деяку неприродність кісток давньої людини — надто видовжена голова. Так що ж за народ будував кремінські кургани?
— Схиляюсь до думки, що то були індоєвропейські племена, — каже Костянтин Красильников. — Сюди вони прийшли з території, яку сьогодні займають сучасний Афганістан і Іран. Гадаю, що це було навіть раніше ХVІІІ століття до нашої ери. За якихось причин той народ був витіснений зі своєї прабатьківщини, дістався цих степів, де й знайшов собі притулок. Певно, клімат, природні умови тут були суворішими порівняно з азіатськими. До речі, біля кісток ми знаходили сліди охри. Судячи з усього, ходи до катакомби завалювались колодами дерев. Хоч як дивно, вони збереглися настільки, що ми навіть визначили їхню породу. Це були дуби, причому близько метра у діаметрі! Уявляєте, який тут був клімат? Тепер жодних подібних дерев у цій місцевості не росте.
На думку вчених, складні кліматичні умови стали однією з причин, через які «катакомбники» надовго не затримались у цих краях.
Хоча вони і вели осілий спосіб життя, займались землеробством, розводили кіз та овець, та все ж кліматичні умови зашкоджували розвитку господарства. Костянтин Красильников висловлює думку, що племена вимирали від якоїсь хвороби, бо в похованнях знаходили людей в основному до 40-річного віку. Траплялись навіть парні поховання, наприклад, матері з дитиною. А, можливо, вони мали ритуальний характер?
— Швидше за все, — погоджується Костянтин Красильников. — Ми знаходили кістяки із штучно деформованими черепами. Ритуал? Можливо, таким чином підкреслювалась належність людини до певного соціального класу.
Вчений зауважує, що збереженість кісток дуже погана, і головну причину такого їхнього стану можна пояснити вживанням їжі, дуже бідної на кальцій.
* * *
Вважається, що Кремінщина — одна з найцікавіших в археологічному плані регіонів Луганської області. До речі, саме по території Кремінщини пройшов славнозвісним походом князь Ігор, який потім був оспіваний у давньоруській поемі «Слово о полку Ігоревім». На доказ цього під селом Новокраснянка знайдено піхви від князевого меча. Історичний експонат нині перебуває у харківському музеї. Оберігаючи історію рідного краю, кремінські краєзнавці та дослідники сьогодні б’ють на сполох, закликаючи владу захистити кургани від руйнування. Не розуміючи, яке велике історичне значення вони мають, місцеві сільгоспвиробники починають розорювати ці ще не досліджені місця, поступово вирівнюючи їх з землею.
Луганськ.
