Польські історики не припиняють дискусій навколо подій 1989 року

Весною-літом 1989 року в Польщі мала місце мирна революція у вигляді домовленостей «круглого столу», на підставі яких відбулася легалізація опозиційної антикомуністичної «Солідарності», дозволялося безперешкодне створення неконтрольованих владою громадських організацій та політичних партій, і, що найважливіше, забезпечувалося проведення перших у післявоєнний період вільних парламентських виборів серед країн соціалістичного табору.

4 червня 1989 року 62% польських виборців взяли участь у частково вільних виборах до Сейму та цілком вільних виборах до відновленого Сенату. Вибори відбувались за мажоритарною системою, і комуністична влада однозначно їх програла. Опозиція здобула 99 зі 100 місць у Сенаті та всі 35% виділених для вільного волевиявлення громадян місць у Сеймі (161 мандат).

«За допомогою найбільш мирного методу — виборчого бюлетеня — поляки відкинули соціалізм і комуністичну диктатуру...» — підкреслює польський історик Антоні Дудек і додає, що «Польща 4 червня була поділена, але в рамках цього поділу виразна більшість хотіла змін і відходу від Польської Народної Республіки. Відбулось це без драматичних подій, без кровопролиття». Професор Здіслав Найдер, у 1980-х роках директор польської редакції «Радіо Вільна Європа», також наголошує на важливості червневих виборів 1989 року, оскільки «відтоді в Польщі не підтасовують результатів голосувань».

Немає одностайної оцінки значення «круглого столу» та червневих виборів 1989 року і серед політиків сучасної Польщі. Частина представників правого спектра польської політичної сцени нині вважають, що засідання «круглого столу» «були запрограмовані та розіграні комуністичною спецслужбою». Проте такі припущення, за твердженням дослідників проблеми, не знаходять документального підтвердження.

Таке протистояння, хоч і опосередковано, але наклало певний відбиток і на програму святкування 20-ї річниці демократичних виборів. Замість планованих основних урочистостей у колисці «Солідарності» Гданську офіційні святкування пройдуть у двох містах: біля пам’ятника Загиблим суднобудівникам у Гданську за участі президента країни Леха Качинського та у Кракові з прем’єр-міністром Дональдом Туском і численними гостями з Польщі та закордону.

Серед зарубіжних високопосадовців планують прибути канцлер Німеччини, прем’єри Бельгії, Чехії, Румунії, Угорщини і Литви, спікер парламенту Естонії та віце-прем’єр Словаччини. Особливим гостем, за словами глави польського уряду Дональда Туска, буде Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко.

У кафедральному соборі у Вавельському замку Кракова гості побувають на урочистій месі, яку відправлятиме кардинал Станіслав Дзівіш. Після служби у подвір’ї замку політичні лідери звернуться до молоді із «Посланням з нагоди 20-річчя визволення цієї частини континенту від комуністів». По закінченні церемонії у Кракові польські учасники урочистостей разом з екс-президентом Чехії Вацлавом Гавелом переїдуть до Гданська, де візьмуть участь у спеціальній ювілейній науковій сесії Європейського Центру Солідарності «Солідарність і падіння комунізму».

Незважаючи на числені заяви про те, що лідер «Солідарності» і перший президент посткомуністичної Польщі Лех Валенса не братиме участі у тих заходах, на яких буде присутній прем’єр-міністр Дональд Туск, екс-президент та чинний прем’єр таки порозумілися і обіцяють разом взяти участь в урочистостях у Кракові та Гданську.

Національний банк Польщі випустив чотири ювілейні монети номіналом 2, 10, 25 і 200 злотих із серії «Польський шлях до свободи —вибори 4 червня 1989 року».

Специфіка святкування полягає також і у проведенні інформаційно-просвітницьких та мистецьких заходів за кордоном, зокрема, найбільш масштабних у Берліні, Нью-Йорку, Празі, Мадриді й Бухаресті, які мають на меті усвідомлення сучасниками, що саме польський «круглий стіл» та вибори 4 червня 1989 року започаткували події, які за «ефектом доміно» — падіння берлінської стіни та «осінь народів» — принесли свободу народам Центрально-Східної Європи.

Варшава.