Близько мільйона українських подружніх пар, за інформацією прес-служби МОЗ України, безплідні. Тим часом дедалі більше людей у країні переймають філософію руху чайлдфрі, що зародився на початку 90-х минулого століття в США (chіldfree — англ. «вільний від дітей») і свідомо вирішують не мати дітей узагалі. Їх не лякають розповіді про самотню старість і демографічні втрати країни, не надихають нагадування про природне призначення сім’ї, а малюків вони або просто не люблять, або воліють любити на відстані. Про цей рух, який тільки-но з’являється в Україні, але вже популярний у багатьох країнах, вирішив розповісти й «Голос України».
Чайлдфрі в суспільстві були завжди, але в досить малій кількості. Їх потрібно не плутати з вимушено бездітними, які й хотіли б мати дитинку, але не можуть за станом здоров’я.
Якщо спробувати створити портрет середньостатистичного чайлдфрі, то він вийде такий: це люди від 20 до 50 років (переважно близько 35), гетеросексуали, більшість мають вищу освіту, люблять свою роботу, проживають переважно в містах, живуть в офіційному або цивільному шлюбі й мають прибуток вище за середній.
Приблизний список причин, з яких молоді й найчастіше успішні і здорові люди відмовляються продовжувати свій рід, досить широкий. Від філософських: швидке зростання населення планети за обмежених природних ресурсів; життєві небезпеки, на які не хочеться прирікати ні в чому не винних дітей; нездатність бути відповідальними і терплячими батьками — до суто егоїстичних: їм, бездітним, добре жити зі своїми партнерами, а діти можуть зруйнувати ідилію; вагітність і пологи можуть негативно позначитися на фізичній формі та здоров’ї жінки; народження й виховання дітей може загальмувати, а то й зруйнувати кар’єру. Крім того, не варто забувати, що є люди, які просто не люблять дітей.
«Людина народжується для щастя, а не для демографічних звітів»
Під такими словами можуть підписатися більшість добровільно бездітних, які постійно чують докори в особистій провині за нерайдужні демографічні показники. Оскільки в нашому суспільстві будь-яке випадання із стандартів часто сприймається вороже, то, як кажуть самі чайлдфрі, вони постійно відчувають тиск: від батьків, що надокучають запитаннями про онуків; від лікарів, котрі читають молодим жінкам лекції про необхідність народити; від знайомих із дітьми, які натякають бездітним подружжям: «Ну, ви вже коли, нарешті?»; від бабусь біля під’їздів, що дивляться скоса. У відповідь справедливо запитують, чи можна заводити дітей проти власної волі й не любити їх, учинивши так лише на догоду правилам. Чи буде дитині комфортно в такій сім’ї?
Підтримку такі люди знаходять переважно серед собі подібних в Інтернеті. У 2004 році співтовариство чайлдфрі з’являється в Росії, створивши у всесвітньому «Живому Журналі» (сервіс ведення щоденників в Інтернеті) свою сторінку. А українські добровільно бездітні спілкуються, скаржаться на життєві труднощі, обмінюються порадами і знайомляться для стосунків у реальному житті на вітчизняних форумах. Наші чайлдфрі не люблять публічності, але в умовах мережної анонімності вільно розповідають про себе.
— Привіт усім! Я дуже рада, що знайшла цей форум! Я чайлдфрі, живу в маленькому містечку й уважаюся людиною з порушеною психікою тільки тому, що не хочу мати дітей. Для родини я тягар, мати боїться гостей у дім запрошувати, тому що починаються запитання, коли ж я ощасливлю маму онуком. І мама, і суспільство на мене дуже тиснуть. Я зовсім самотня. Спілкування з подругами, в яких з’явилися діти, я звела до нуля. Хлопці мене кидають через те, що вони хочуть дітей, а я, на їхню думку, зациклена на собі й у мене неправильне сприйняття світу!
Кінотеатри й готелі — тільки для дорослих
Що цікаво, ринок уже почав реагувати на запити чайлдфрі. Наприклад, зрозумівши, що є попит на місця відпочинку, де люди хочуть розслаблятися без дітей, туристичний бізнес почав пропонувати відповідну послугу. Тому вже існують готелі на курортах, які не обслуговують дітей. А, приміром, в Європі можна зустріти навіть кафе-ресторани, кінотеатри і спортклуби з наклейкою «Сhіldfree»: у такі заклади вхід дозволено лише з 16-річного віку.
Почавши з різних закладів, закордонні чайлдфрі вже думають про вихід на політичну арену. Приміром, вони порушують питання: якщо люди свідомо відмовляються мати дітей, то чому вони повинні своїми податками субсидіювати дитячі садки і школи?
Цікаво, що в Україні й пострадянських країнах рух «бездітних» має свої особливості. У США і Європі він виник як політичний протест, спрямований на боротьбу із стереотипами, адже там молода мати найчастіше не боїться залишитися без соціального захисту. А в нас із соціальними гарантіями, м’яко кажучи, не все гладко, тому вступ до лав чайлдфрі має й соціальне, побутове підґрунтя. І хоча до «дитячих заборон» в Україні поки що не дійшло, однак зростання кількості людей, які не бажають продовжувати свій рід, не можна не помічати. Як і не варто забувати про те, що одна із причин появи руху — відсутність упевненості у завтрашньому дні, стабільності в державі й жахливому стані екології. І змінити все це державі під силу.
