Слідство вели знавці?!

У «запеклого хабарника» під час особистого огляду виявили лише 75 копійок, ключі від квартири і мобільний телефон. Жодних компрометуючих доказів не дали обшуки за місцем роботи і проживання Юрія Коваля: не було там ні мішків з «наколядованими» грошима, ні зошитів «бухобліку» із записами сум хабарів та іменами хабародавців, ні великої кількості коштовностей. Відсутність реальних доказів здійснення кримінально карного діяння, процесуальні порушення в ході досудового розслідування привели до того, що 6 лютого 2008 року Апеляційний суд Києва скасував постанову про порушення кримінальної справи. Проте Ю. Ковалю зліпили й продовжують, на жаль, ліпити образ судді-хабарника й знову взяли його під варту. Обставини, за яких Юрій Коваль опинився в «зоні пильної уваги», в суддівському корпусі України добре відомі, що не дивно — у нього стійка репутація міцного професіонала, котрий не йде на порушення закону. Щоб розібратися в цій ситуації, досить вивчити матеріали справи. Точніше, не однієї, а одразу трьох кримінальних справ, порушених проти Ю. Коваля. Здавалося б, одразу три справи, які вже тут можуть бути виправдання?! Але при детальному розгляді всі вони розсипаються як картковий будиночок. Про обставини цих кримінальних справ — трохи нижче. Спочатку — про побиття судді Юрія Коваля.

Під час затримання 16 листопада 2007 року в Одесі Ю. Коваль одержав каліцтва, хоча жодного опору правоохоронцям не чинив. Ненадання опору підтверджується матеріалами справи й показаннями співробітників правоохоронних органів. Тоді як він одержав травми? Відповіді на це запитання немає досі. Хоча ставиться воно Юрієм Ковалем із завидною регулярністю.

Отже, після затримки суддя звернувся до лікарів через вкрай погане самопочуття. У лікарні йому видали направлення на комп’ютерну томографію у зв’язку із забиттям нирок. Однак під час проведення дослідження в пацієнта було виявлено ще й перелом 12-го ребра праворуч. Цей само діагноз пізніше було підтверджено і актом судово-медичного обстеження бюро СМЕ УОЗ Миколаївської ОДА від 17.11.2007 р. (документи №№ 2—3). Крім перелому ребра, діагностовано гематому на потилиці, садна на підборідді, кистях і колінному суглобі, забиття нирок. Експерт підтвердив, що всі ці ушкодження могли виникнути саме в день затримання 16.11.2007 р. за обставин, зазначених Ю. Ковалем. Експерт із 23-річним стажем роботи кваліфікував їх як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я.

Лікування Ю. Коваль проходив у миколаївській міськлікарні №4, яка обслуговує Господарський суд Миколаївської області. І тут почало діятися щось незрозуміле. У лікарні зібрали консиліум, який, оглянувши погано реагуючого на запитання медиків хворого, до того ж зафіксованого на ліжку під крапельницею (що унеможливлювало огляд набряків поперекового відділу), поставив під сумнів колишні діагнози. У своїх висновках лікарі все-таки відзначили набряк в області нижніх ребер праворуч, але на підставі нечіткого рентгенівського знімка, де нижні ребра практично не проглядалися, у міськлікарні зробили висновок, що ніякого перелому в Ю. Коваля немає. Незважаючи на 5-денну відсутність випорожнення в результаті травматичного парезу (хворому призначали проносні препарати), у медичному висновку записали, що випорожнення — у нормі.

Помилковість висновку про відсутність перелому підтверджується протоколом допиту ординатора нейрохірургічного відділення військово-медичного центру Південного регіону Є. Лаврентьєва, котрий був лікарем Ю. Коваля після того, як той висловив недовіру медперсоналу 4-ї міськлікарні Миколаєва і ліг у стаціонар в Одесі. За його словами, розташування 12-го ребра таке, що рентген може «не побачити» перелом через хрящову ділянку ребра. А томограма — більш сучасний і якісніший метод дослідження — показала наявність перелому. Один з найавторитетніших в Європі фахівців в галузі дослідження кісткових тканин професор кафедри онкології з курсом променевої діагностики, променевої терапії та радіаційної медицини Одеського державного медуніверситету професор В. Соколов після вивчення результатів томограми, крім підтвердження перелому ребра, припустив і те, що в пацієнта могла бути гематома в заочеревинному просторі.

Проте всі висновки фахівців спробували спростувати експерти Одеського обласного бюро судово-медичних експертиз. Вони заперечили вже існуючий висновок судово-медичного експерта й провели своє «обстеження». Їхній великий висновок на 19 аркушах зводиться до того, щоб довести: у судді взагалі не було жодних серйозних травм. Найдивніше, що зроблено «обстеження» без огляду й опитування самого потерпілого. Фальсифікація? А чом би й ні, адже саме керівництво Одеської СМЕ, яке фальсифікувало результати експертиз, проходить у справі «банди Попеску» — кривавого злочинного угруповання, на рахунку якого близько 20 убивств.

Чому лікарі 4-ї міськлікарні й одеські судово-медичні експерти спробували спотворити ситуацію, доводячи, що Ю. Коваль практично здоровий? Чи не тому, як кажуть сьогодні в Миколаєві, що відповідь на це запитання може бути тільки одна: на медиків могли натиснути правоохоронні органи. Документального підтвердження цього припущення, звичайно, немає. Але на чужий роток, як кажуть, не накинеш платок. Дружина судді Людмила Іванівна в розмові зі мною стверджувала, що медпрацівники 4-ї міськлікарні взагалі намагалися триматися якнайдалі від нього. Не раз у моменти загострення болю він не міг навіть викликати медпрацівника.

Незадовго до госпіталізації Ю. Коваля в 4-й міськлікарні під час операції раптово помер співробітник миколаївського УБОЗ. Після цього у керівництва лікарні були серйозні проблеми із правоохоронцями. Можливо, скориставшись ситуацією, співробітники міліції просто примусили лікарів до того, щоб ті поставили «потрібний» діагноз судді.

Проти судді порушено кримінальну справу, ведеться слідство. Звичайно, є таємниця слідства, яку ми не можемо порушити. Тому розповімо лише про очевидні речі, які вже озвучували в суді й тому ні для кого не є секретом.

У грудні 2006 року стосовно Ю. Коваля ДДСБЕП МВС України було заведено оперативно-розшукову справу (ОРС). Вона передбачає, у тім числі, і негласне зовнішнє спостереження, люстрацію особистої кореспонденції, прослуховування телефонних переговорів. Протягом декількох місяців у кабінеті голови Миколаївського господарського суду велося приховане відеоспостереження. І це незважаючи на той факт, що кабінет одночасно був нарадчою кімнатою для суддів. Який цинізм — адже була порушена свята таємниця нарадчої кімнати!

Що стосується безпосередньо карного переслідування, все почалося із заяви якогось С.Г. Він заявив, нібито Ю. Коваль вимагає в нього 5 тисяч доларів за накладення арешту на базу відпочинку «Перлина» на чорноморському узбережжі в районі Коблевого. Ця база свого часу входила в об’єднання пансіонатів Молдавської РСР, але оскільки згідно з укладеною україно-молдавською міжурядовою угодою у встановлений термін Молдова не заявила свої на неї права, вона перейшла у власність України. Навколо бази велася тяжба декількома юридичними особами, і щоб унеможливити її незаконне відчуження, суддя в інтересах держави (стороною в справі проходив ФДМУ) наклав на неї арешт.

На підтвердження вимагання С.Г. надав аудіозапис, зроблений в кабінеті Ю. Коваля без санкції суду. І хоча в записі, окрім непевних міркувань С.Г., немає жодного слова про хабар, його заява й запис стали приводом для порушення кримінальної справи.

Першу частину суми в 12,4 тисяч гривень С.Г. нібито передав Ю. Ковалю під контролем міліції. Однак відеозапис, на думку адвокатів, які захищають Юрія Коваля, непереконливий: голова суду й відвідувач, котрий не був ні стороною, ні законним представником жодної зі сторін у справах у Господарському суді Миколаївської області, ведуть бесіду, в якій немає ні слова про гроші. Потім Ю. Коваль встає із-за столу і йде, а С.Г. простягає у бік його робочого місця якийсь пакет. Потім на екрані виникає чорна пляма. От і все «викриття». Грошей цих, до речі, виданих С.Г. самими співробітниками міліції, тобто з кишені платників податків, так і не знайшли, стверджують адвокати. Куди вони поділися — невідомо.

Відповідно до законів України «Про міліцію» і «Про оперативно-розшукову діяльність» метою оперативно-розшукової справи є запобігання злочину. Адже ніхто не чекатиме, коли станеться вбивство, теракт, тим паче провокувати їх, щоб потім покарати винних «за всією суворістю». Чому ж у цьому випадку міліція пішла на, скажемо так, провокацію давання хабара, намагаючись «штучно створити» злочин?

Затим С.Г. неспинно протягом декількох днів телефонував Ю. Ковалю, вимагаючи особистої зустрічі під приводом одержання консультації в одній зі справ. Голова суду не прагнув такої зустрічі, тим паче за межами службового кабінету. Однак, зрештою, С.Г. переконав його зустрітися ввечері 16 листопада 2007 року в парку Перемоги Одеси, де того дня перебував Ю. Коваль. Зустріч відбувалася в темний час доби, провокатор знову заговорив про базу відпочинку «Перлина», а потім зненацька спробував засунути в кишеню куртки судді пакет. Зрозумівши, що йому намагаються дати хабара, Ю. Коваль витяг пакет з кишені, кинув його С.Г., розвернувся і пішов геть. Далі, за його словами, він побачив, що за ним женуться невідомі в цивільному. Побоюючись за свою безпеку (ввечері в парку цілком можна зустріти грабіжників), він прискорив крок, потім побіг. Попереду з’явилася машина з ввімкненими фарами, і Ю. Коваль побіг до неї в надії на захист. Але з машини вискочили кілька людей, повалили його на землю й почали бити. Згодом до побиття приєдналися й переслідувачі. Незабаром під’їхали ще декілька машин, і тільки тут суддя зрозумів, що на нього напали й цинічно б’ють не хулігани, а співробітники правоохоронних органів.

Далі, незважаючи на погане самопочуття побитого судді, почалися обшуки й допити. При цьому дії слідчих, на думку Ю. Коваля, виходили далеко за рамки розслідуваної справи й узагалі за рамки законності.

Коли Ю. Коваль зажадав провести розслідування за фактом його побиття під час затримання, правоохоронці намагалися довести, що суддя симулював травми. Медпрацівникам показали знімки трьох чоловік і попросили показати, хто з них здавав сечу на аналіз. На знімках не було Ю. Коваля, але був його зять, котрий буквально за руку водив побитого суддю по лікарнях і лабораторіях. Якби медикам показали фото Ю. Коваля, вони б його теж упізнали. Але цього ніхто не зробив. Чому?

Утім, і тут слідчі оконфузилися. Перед цими подіями зять судді перебував на санаторно-курортному лікуванні, і обстеження показало, що його нирки абсолютно здорові. Документально підтверджено, що після повернення із санаторію він не звертався в медзаклади зі скаргами на травми або захворювання нирок. Тому якщо б він спробував видати свій аналіз за аналіз судді, крові в сечі точно не знайшли б.

Коли почалася перевірка за фактом побиття, учасники інциденту подали рапорти з поясненнями, написані немов під копірку. Незважаючи на те, що хабара у Ю. Коваля не знайшли, у протоколах стверджується, що його було передано йому. Крім того, за всієї «зрежисованості» рапортів мають місце суперечності: якщо в одних написано, що велася відеозйомка в момент «фіксації» підозрюваного, то в інших вказується, що темний час давав змогу вести тільки аудіозапис, і на деякий час підозрюваний був загублений для візуального контролю. Характерно також, що в показаннях усіх співробітників правоохоронних органів з’являється автомобіль ВАЗ-2101 світлого кольору, двоє чоловіків, котрі сиділи в ньому, і Ю. Коваль, який лежав на землі. За версією слідства, саме невідомі чоловіки на невстановленому автомобілі побили суддю і, дочекавшись появи міліції, поїхали. Якщо це справді були не співробітники міліції, їхні дії можна розцінити як хуліганство: звідки вони знали, що міліція переслідує Ю. Коваля? У будь-якому разі невідомих, щонайменше, належало затримати для з’ясування осіб і довідатися, що вони робили на місці проведення оперативних заходів. Однак міліціонери не зробили цього.

Прізвища тих, хто брав участь у затриманні, добре відомі. Всі вони подали свої рапорти. Тож абсурдним видається твердження начальника ГУ УМВС в Одеській області полковника Геннадія Подройка, що встановити осіб, які брали участь у затриманні Ю. Коваля, не було можливим! Ці знущальні казки написані для слідчого Генеральної прокуратури України Г., і він охоче їм вірить. Ще б пак, адже він сам був присутній під час затримання!

Цинізм правоохоронців стає очевидним, коли читаєш висновки за результатами перевірки скарги Ю. Коваля, де констатується, що затримання від початку й до кінця знімалося на відеокамеру, однак машину ВАЗ-2101 і невідомих, що напали на суддю, встановити не вдалося, а його травми виникли від падіння на асфальт. До того ж тут знову йдеться про вилучення хабара, хоча ніяких грошей у затриманого не виявилося. Так, його руки й кишеня були забруднені спецречовиною для маркування купюр, але це не суперечить показанням судді про те, що він дістав з кишені згорток, засунутий туди С.Г., і повернув його провокаторові.

Встановивши багато дивацтв і нестиковок, 06.02.2008 р. Апеляційний суд Києва скасував постанову про порушення кримінальної справи щодо Ю. Коваля. Жодних нових обставин у цій справі не з’явилося, однак з’являється на світ постанова про повторне порушення кримінальної справи й знову доручають її слідчому ГПУ Г.

Оскільки справа набула великого розголосу, на мою думку, правоохоронці будь-що прагнуть представити Ю. Коваля закоренілим злочинцем. Так виникають ще дві справи: про зловживання службовим становищем і про невиконання рішення суду. Спостереження, яке проводилося в рамках ОРС, показало, що директор КП «Миколаївліфт» добровільно запропонував Ю. Ковалю надати суду благодійну допомогу, купивши серверну шафу, яка і до сьогодні стоїть у коридорі суду. Керівництво «Миколаївліфта» оформило придбання шафи як покупку мотора. Однак зловживання службовим становищем поставили в провину чомусь голові господарського суду, немов це він розпоряджався майном «Миколаївліфта».

У рамках розслідування цієї справи в господарському суді за рішенням суду була призначена ревізія КРУ. Після її проведення ревізор наполіг на інвентаризації товарно-матеріальних цінностей. Проводити її суд Ю. Коваля не зобов’язував, про що він і заявив ревізорам. КРУ звернулося до суду й одержало дозвіл на інвентаризацію, але воно було оскаржено, оскільки чинне законодавство взагалі не дає КРУ права самостійно проводити інвентаризацію. Відповідно до закону суд міг би спонукати Ю. Коваля до проведення інвентаризації, але такого рішення суд не приймав. Більше того, відповідно до існуючої практики з такого роду справ, якщо хтось відмовляється виконувати рішення суду, КРУ зобов’язано звернутися у виконавчу службу, там мають відкрити провадження, надіслати лист із попередженням на адресу особи, яка не виконує рішення, потім притягти її до адміністративної відповідальності і лише в тому разі, якщо судове рішення так і не виконано, звернутися в суд із клопотанням про порушення кримінальної справи. Вся ця процедура пройдена не була. Чому?

Це лише дещиця порушень закону, допущених стосовно Ю. Коваля. Насправді їх набагато більше.

Якщо правоохоронні органи нехтують очевидними фактами, може, Генеральному прокуророві варто особисто вивчити матеріали справи, не покладаючись на підлеглих? Це непросто, слідство включило до складу кримінальної справи більше трьох десятків справ у господарських спорах, розглянутих Ю. Ковалем, і тепер вона складається з десятків томів. Але як інакше зупинити беззаконня? Адже фігурант справи може нескінченно довго перебувати в СІЗО: на час слідства, вивчення справи, суду. А оскільки в судовому засіданні неспроможність обвинувачення стане очевидною, справу можуть відправити на дорозслідування, потім знову в суд. Це замкнуте коло загрожує людині, не визнаній судом злочинцем, багатьма роками перебування в слідчому ізоляторі.

Не можна боротися з порушеннями закону незаконними ж методами. Адже якщо навіть голова суду, котрий став чи то жертвою провокації, чи то сплеску антикорупційної кампанійщини, не може захистити свої права, що вже казати про звичайних громадян.

Миколаїв.