Сучасні прикмети говорять: якщо навколо одні янголи — значить, почалася виборча кампанія. І хоча наразі ще не конституційний старт чергової президентської чи позачергової парламентської виборчої кампанії, динаміка громадського життя переконливо засвідчує: вітчизняний «політичний Олімп» актуалізує себе саме в режимі електоральної кампанії. Ті можновладці, які ще вчора не знали, з якого боку підійти до економічної кризи в країні, раптом «запрацювали» у справжньому «антикризовому» темпі — без відпусток, лікарняних і вихідних. «На-гора» видаються десятки необхідних країні рішень та ініціатив.

Дочекалися урядового «антикризового пакета» і підприємці, які, здавалось, остаточно віддані державою «на відкуп» фінансово-економічній кризі. «Вірю: коли впали на коліна гіганти — малий та середній бізнес зможе врятувати економіку», — оптимістично заявила Прем’єр-міністр, представляючи в Українському домі пакет із 27 постанов та законопроектів. Так, не минуло й дев’яти кризових місяців, як вітчизняні підприємці «випросили» в Кабміну мораторій на перевірки з боку державних контролюючих органів до 2011 року. Тепер позапланові перевірки, якщо їх не вимагає саме підприємство або споживачі його продукції, заборонені постановою уряду. Планово теж не будуть перевіряти нікого, окрім тих підприємств, виробництва яких екологічно небезпечні.

За словами президента УСПП Анатолія Кінаха, існує ризик того, що на практиці ця постанова залишиться звичайною декларацією добрих намірів. «Ми всі якось забули, що підприємницькій громаді одного разу вже вдалося обмежити кількість неконтрольованих державних перевірок, причому — на законодавчому рівні, який має вищу юридичну силу, ніж урядова постанова, — каже він. — Однак відразу після прийняття парламентом в 2007 році Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» всі державні контролюючі інстанції почали докладати неабияких зусиль, щоб «вивести» себе зі сфери його дії шляхом внесення змін до інших законодавчих актів». Таким чином, мораторій, прийнятий у спосіб постанови, може хіба що «морально» впливати на державні органи, які мають законні повноваження здійснювати перевірки підприємств. Анатолій Кінах запевняє: «Постанови уряду можуть внести певні протиріччя в і без того суперечливе законодавство України. Ті з них, які регулюють взаємовідносини держави і підприємців окремих галузей, — працюватимуть, але інші повторять те, що було раніше». Зокрема, ті, які визначають перелік дозвільних документів на ведення бізнесу та встановлюють порядок використання електронного підпису в звітності підприємств, є звичайним дублюванням прийнятих в 2006 та 2008 роках законів України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та «Про електронний підпис», а постанова, якою скасовуються талони до посвідчення водія, йде просто навздогін за повсякденною практикою, адже наявність в Україні електронного реєстру правопорушень зробила паперові носії інформації зайвими.

Крім того, відповідно до оцінок експертів Українського союзу промисловців і підприємців, за «частоколом» гучних заяв та закликів, які приготували для представників малого і середнього бізнесу, знову сховалися заходи, що прямо погіршують умови ведення бізнесової діяльності. Зокрема, замість очікуваного дрібними підприємцями урядового мораторію на підвищення розміру податків і зборів, Кабмін запропонував прийнятий в незаконний спосіб та економічно необгрунтований додатковий платіж до Пенсійного фонду, розміром від 120 до 208 гривень. А під гарне гасло щодо спрощення процедури ліцензування підприємницької діяльності в Україні уряду вдалося «протягнути» подвоєння суми вартості ліцензій для підприємств. А ініціатива Кабінету Міністрів стосовно введення для національного виробника обов’язкової платні за те, що він пропонує споживачеві свою продукцію у відповідній упаковці, як це робить увесь цивілізований світ, — узагалі не потребує коментарів.

Водночас виникає запитання — нащо ж проводити помпезні зібрання, за підсумками яких гора «народжує» чергову «мишу»? Відповідь на це запитання слід шукати не в економічній, а в політичній площині. Симптоматично, що слово «вибори» лунало й на початку, і по завершенні зібрання підприємців в Українському домі, але прикро, що влада в час кризи не знайшла для підприємців — тих, хто сьогодні реально забезпечує виживання народного господарства, — інших слів, окрім передвиборних гасел. Єдиним позитивом останнього часу в країні є хіба що те, що слово «криза» ми чуємо дедалі рідше. Схоже, виборча кампанія у розумінні чинного прем’єра України і є саме тим антикризовим інструментом, який допоможе виправити наслідки світової економічної рецесії у країні. Тож, вдаримо по кризі виборами!