Полтава славна «Ворсклою»

«Ворскла» (Полтава) — «Шахтар» (Донецьк). 1:0. Гол: Cачко, 50.

«Ворскла»: Довганський, Деспотовський, Далкку, Красноперов, Маркоскі, Кулаков (Главіна, 81), Цуррі, Ярмаш, Єсін (Локтіонов, 89), Чеснаков, Сачко (Янузі, 71). Тренер — Микола Павлов.

«Шахтар»: П’ятов, Срна, Чигринський, Кучер, Шевчук, Гюбшман, Гай (Вілліан, 55), Фернандиньо, Жадсон (Левандовський, 75), Луїс Адріано, Гладкий (Селезньов, 64). Тренер — Мірча Луческу.

Попереджено: Чеснакова, 90+2.

Вилучено Фернандиньо, 57 (груба атака суперника з ризиком завдання травми).

Арбітр — Віталій Годулян (Одеса); асистенти — Олександр Шамич, Сергій Цимбал (обидва — Київ).

Дніпропетровськ. «Дніпро—Арена». 25 700 глядачів. 27 градусів.

Полтавці здобули історичну перемогу. Адже раніше приз діставався тільки київському «Динамо» (9 разів), донецькому «Шахтареві» (6) і одеському «Чорноморцеві» (2).

«Ворскла» яскравою і заслуженою перемогою над дуже сильним і титулованим суперником поставила крапку в сезоні. Хоча вихід до фіналу їй уже гарантував участь у турнірі Ліги Європи. Але хотілося впіймати журавля в небі. І різні розмови, що, мовляв, «Шахтар» якось не так налаштувався на поєдинок, просто несерйозні. Інша річ, що донецькі футболісти, схоже, вирішили, що «Ворсклу» обіграють без особливих зусиль.

Варто сказати, що «Шахтар» ще до перерви міг забити принаймні двічі. Близькими до успіху були Фернандиньо і Жадсон. Але і «Ворскла» надто не відсиджувалася за «парканом» і намагалася гостро контратакувати. А головне, що полтавці заощадили достатньо сил для другої половини зустрічі. І одразу після перерви вони вийшли вперед. Переможну «кашу» заварив Маркоскі, котрий опинився на зручній позиції в карному майданчику «гірників». Пробив, але влучив у П’ятова. В ситуації блискавично розібрався Сачко, котрий у стрибку влучно пробив головою. 1:0!

Очікувалося, що гра загостриться. Мало вірилося, що «Шахтар» без бою викине білого прапора. Однак його підкосило вилучення Фернандиньо. Донеччанам стало ще важче. Адже добре відомо, що у «Ворскли» наднадійна оборона. Щоправда, був момент у Селезньова, але він розгубився біля воріт суперника і забарився з ударом. Ворскляни продовжували контратакувати. Та головним для них було не самим забити ще, а не дозволити цього зробити «Шахтареві».

— Вітаю «Ворсклу» з завоюванням Кубка України, — сказав на післяматчевій прес-конференції Мірча Луческу. — Полтавські футболісти діяли з великою самовіддачею, не шкодуючи свого здоров’я. Тому вони і заслужили перемогу. «Ворскла» реалізувала єдиний свій шанс. Потім організовано зіграла біля своїх воріт.

Після завоювання Кубка УЄФА нашим футболістам надто багато уваги почали приділяти різні агенти. Я їх попереджав, що незавоювання Кубка України може кинути тінь на нашу перемогу в єврокубку. Торкнуся й суддівства. Як на мене, такі гарячі матчі повинні обслуговувати іноземні арбітри. Поки що не аналізували момент із видаленням Фернандиньо. Склалося враження, що був присутній певний елемент симуляції...

— Кого б виділили у цій зустрічі?

— Можливо, Гюбшмана і Кучера. Не стверджуватиму, що вони надто добре діяли в обороні. Але грали з бажанням...

Коли з журналістами спілкувався дуже щасливий Микола Павлов, зал часто вибухав веселим сміхом. Микола Петрович, окрім високих фахових чеснот, ще й має завидне почуття гумору. Привітавшись, він попередив, що вже встиг ковтнути шампанського за перемогу і деякі його слова комусь можуть не сподобатись.

— Я казав своїм гравцям, — почав розмову тренер переможців, — нас не лаятимуть, якщо програємо. Ми вийшли до фіналу Кубка, посіли п’яте місце в чемпіонаті, шістнадцять наших гравців стали майстрами спорту. Але якщо завоюємо ще й цей приз, то насамперед радітимуть ваші батьки, діти. Мені не вистачало тільки одного трофею — Кубка України (до речі, Павлов 1995 року привів до чемпіонства київське «Динамо». — Примітка ред.). Тепер можу сказати своєму онукові: я виконав програму-максимум і можу спокійно готуватися до пенсії. Але роботу з «Ворсклою» не покину.

— Але і Суперкубком ще не володіли...

— Ми планували початок чемпіонату на 11 липня. Коли дізналися, що почнемо 18 липня, вирішили неодмінно спочатку виграти Кубок країни, а потім зіграти і за Суперкубок...

На знімку: полтавська радість. Арменд Далкку, Ахмед Янузі, Володимир Чеснаков, Дебатік Цуррі (зліва направо).