Плюс-мінус стабільність

Прямо кажучи, урядова політика — не цукор. За оцінками Світового банку, наша фіскальна та регуляторна діяльність у рейтингу 181 країни — на передостанньому місці. Але тоді, коли уряд за це розпікали, він удосконалював Бюджетний кодекс і нову редакцію закону «Про місцеві податки і збори». Не враховуючи позиції голів облдержадміністрацій, які самоусунулися за порадою з Банкової. Без висновків повноцінного міністра фінансів. Так, ніби йшлося про «різне», а не про напрями формування регіональних доходів країни.

Місяць показав, що владу цікавить тільки один напрям: на вибори. Нікого не здивує, якщо згадані законопроекти Президент заветує, а вето подолають. Якщо головними дійовими особами в країні стануть знову перевіряльники КРУ, як було у травні. Ми можемо одержати Кабінет Міністрів без портфелів, а Президент нам скаже: «Не тією дорогою йдете, товариші!» — і ми знову не второпаємо, про що це він — про вибори чи напрям формування регіональних доходів.

Бюджетна політика аморальна через 12 мільярдів гривень авансових платежів і 13,5 мільярда гривень неповерненого ПДВ? Але є й інша думка. У квітні промисловість знову «пересмикнуло» після ледь помітного сповільнення обсягів виробництва у першому кварталі — неквапливість уряду з фінансуванням реального сектору болісна, але видається виправданою: інвестувати гроші в падаючу економіку нерозумно. Невизначеність і непередбачуваність промислової динаміки під тиском скорочення світової торгівлі й адаптації після глибокої девальвації гривні — ось що змушує уряд відтягувати перегляд держбюджету.

Монополізувати правду чи то Юлією Тимошенко, чи то Віктором Ющенком неможливо, бо у виборчу кампанію правда специфічна. Тому бізнес, приміром, не вірить урядовому мораторію на проведення адмінперевірок до 2010 року і не сумнівається, що уряд поставиться ліберальніше до грального бізнесу. Він погоджується з тим, що через потужні вилучення коштів з економіки падіння ВВП у першому кварталі сягне 20 відсотків, але так само вважає, що вагомою причиною таких вилучень є обмежений доступ підприємств до кредитних ресурсів, який триває вже півроку. Багато хто черговий «розбір польотів» списує на кризу... жанру, критику задля критики. Політика уряду, з бюрократичним самопливом, ручним управлінням економічними процесами, популістськими рішеннями, справді, не цукор, однак вона тримає ситуацію на контролі.

Недарма цього місяця народилася дивовижна законодавча норма — мовляв, закінчення кризи визначає парламент за поданням Кабінету Міністрів. А що недорозповів бізнесменам Президент, те доповів перший заступник глави Нацбанку Анатолій Шаповалов: у травні (без кількох днів) банківські депозити додали 2,2 мільярда гривень, «лишилося повернути ще 94 мільярди гривень, які було виведено із системи за час кризи». Інакше кажучи, треба вичерпати цебром озеро — і золотий ключик у кишені.

Поза тим радість зрозуміла, бо втрату банками ліквідності приблизно на 80 мільярдів гривень покрили завдяки рефінансуванню Нацбанку. Цього ж місяця досягли довгоочікуваної стабілізації валютного курсу. (Не перегнути б тільки!) Визнайте: завдяки спільним зусиллям Нацбанку і уряду, а не розрізненим, які нічого путнього не дають. Але ще треба, щоб гривню на міцність протестував ринок. І за золотий ключик банкам ще доведеться поборотися. Згідно із соціологічними опитуваннями, більш як 90 відсотків населення їм ще не довіряють. Так, презентативне опитування депозитних настроїв аналітичною групою «Центр», в якому взяли участь близько 800 чоловік з усіх регіонів країни, показало, що на ступінь довіри найбільше впливає можливість забрати свої гроші з фінустанови достроково (33,5 відсотка), повернути вклад своєчасно (27,8 відсотка) і лише кожний четвертий з опитаних готовий довірити свої гроші банківському рахунку. А що ключик для банкірів, прямо кажучи, золотий, годі й сумніватися, бо депозити громадян відтепер становитимуть левову частку пасивів банківської системи.

Віктор Ющенко видав знаковий указ про скасування мораторію на приватизацію великих підприємств, зокрема тих, що виготовляють продукцію для оборонної галузі. Свого власного мораторію, яким зупинялась дія урядового розпорядження про перелік господарських товариств і холдингових компаній, що мають готуватися до продажу цього року. Серед них — низка потужних енергокомпаній, таких, як, приміром, «Дніпроенерго», «Донбасенерго», державна генерувальна компанія «Центренерго». Є тут і «Турбоатом», і недобудований Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд та інші дорогі державі активи, які можна вважати стратегічними. Не зраджуючи, щоправда, традиції, Президент звернувся до Конституційного Суду із   проханням   підтвердити правомочність приватизації так званих «стратегів».

Відомо, що, відбуваючи дуже корисний візит у Лівію, Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, серед іншого, також пропонувала африканцям брати участь у приватизації Одеського припортового заводу. Як на мене, це дуже позитивні новини, бо, по-перше, вони обіцяють пожвавлення інвестиційного процесу в реальному секторі економіки; по-друге, це стимулюватиме впровадження інноваційних та енергозберігаючих технологій; по-третє, сприятиме відновленню економічного зростання, а зрештою — зростанню суспільних доходів. Нагадаю, за даними Міжнародної фінансової корпорації, основні фонди української економіки фізично зношені в середньому більш як на 60 відсотків, а морально застарілі — більш як на 90.

Але ми маємо зважати і на ризики, які неодмінно постануть під час розпродажу так званих блакитних фішок. Домовлятися вже доведеться не з одним, а кількома акціонерами в капіталі товариств. У період кризи зростає небезпека появи несумлінних та фіктивних інвесторів, є неабияка спокуса одержати найбільшу ціну за приватизований об’єкт замість створити передумови для його ефективного розвитку після приватизації. Відтоді, як вона потрапила в сферу партійних інтересів, боротьба між державним і приватним капіталом за об’єкти приватизації загострилася, і стало очевидно, що переважить останній. Тож розконсервовані об’єкти з неприватизованою землею — це ще один тест на зрілість і для влади, і для населення.