Традиційно наприкінці травня на Кіровоградщині пройшов Всеукраїнський фестиваль-конкурс вокально-хорового мистецтва «Калиновий спів».
Започаткований у 1992 році обласним Центром народної творчості (автор проекту та головний режисер фестивалю — директор центру, заслужений працівник культури України Валентина Пращур) фестиваль залучає щороку близько тисячі аматорів. Цього року у конкурсній програмі взяли участь виконавці Кіровоградської, Полтавської, Тернопільської, Черкаської, Вінницької областей. Це 900 учасників —солістів, дуетів, тріо, квартетів і ансамблів.
«Калиновий спів» виник на хвилі піднесення національного духу, витримав негаразди перехідного періоду й удосконалює свій рівень. Починалося все зі звичайного обласного звіту колективів художньої самодіяльності районів. Та поступово відшліфовувалася ідеологія, символіка, міцніли традиції, вималювалося неповторне творче обличчя.
Дев’ять літ фестиваль тримався на ентузіазмі. Нині, враховуючи його популярність, багато робиться для підтримки, в тім числі фінансової, на обласному й загальнодержавному рівні. Фестиваль підтримують Мінкультури і туризму, Кіровоградська обласна державна адміністрація та облрада, управління культури і туризму облдержадміністрації на чолі з Наталією Овчаренко.
Система конкурсу стала організаційно-налагодженою, сягнула за межі Кіровоградщини. «Калиновий спів» набув статусу Всеукраїнського. Але є принципова позиція — на фестивальній сцені обов’язково мають виступати сільські колективи. Це змушує їх вдосконалювати репертуар, оновлювати костюми, рівнятися на колег. Водночас це гуртує регіони, по-новому відкриваючи Кіровоградщину і для себе, і для гостей.
У рамках фестивалю склалися свої традиції. Починаючи від виконання пісні-гімну «Калиновий цвіт» (місцевих авторів Н. Медведєвої та Т. Якименко), що виконується всіма учасниками під час урочистого відкриття, традиційного квітчання кущів калини, посаджених на честь десятої та п’ятнадцятої річниці фестивалю, до проведення виставок декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва «Калиновий розмай».
Щороку з’являється і спеціально вишитий народними майстринями якогось району чи міста області новий фестивальний рушник. У цьому році така честь належала вишивальницям Онуфріївщини.
Символіка фестивалю-конкурсу обертається навколо традиційної в нашій культурі калини. Фестивальний обряд заквітчання калини, яким відкривається свято, вже переймають райони для власних святкувань.
«Я часто буваю у районах, у селах, на репетиціях, і так болить душа, коли бачу, що люди збираються у холодному клубі й співають. Унікальний народ! Коли немає за що їхати, вони навіть за власні кошти приїжджають на «Калиновий спів», — розповідає Валентина Пращур.
Якимось дивовижним чином організаторам конкурсу вдалося зробити його дуже важливим для учасників. До пісенного форуму активно залучаються місцеві спонсори, меценати та благодійники. А особливо престижними є участь в урочистому відкритті, представлення оригінально вишитого до свята рушника (до речі, це дозволило обласному Центрові народної творчості відкрити окремий музей конкурсних рушників) та в окремому конкурсі короваїв. Це неповторне видовище — парад витворів кулінарного мистецтва.
У рамках конкурсу діє творча лабораторія для керівників хорових колективів. Цьому сприяє започатковане обласним Центром народної творчості видання культурно-інформаційного вісника «Обереги», де є цінні методичні поради.
Учасники фестивалю вважають, що два дні — дуже мало для такої акції. Навіть фізично важко вислухати всі творчі колективи. Є сенс продовжити тривалість «Калинового співу».
Як зазначає незмінний організатор «Калинового співу» Валентина Пращур, хоч фестиваль і сягнув свого першого дорослого віку, він ще юний. Почалася пора розквіту. Хочеться йти далі. Розбудовувати наше диво калинове. Дивуватися ним і дивувати інших...
На знімках: «дівчинка-калина» Дарина Вакуленко, учасниця гуртка «Ровесник» (м. Гайворон), квітчає калину; такі короваї — окраса будь-якого фестивалю.
Фото автора.
