«Кожний крок — це перемога. Але його треба зробити». Статтю під цим заголовком «Голос України» опублікував 25.02.09. Йшлося в ній, зокрема, про незаконні дії погононосіїв, що спричинило неправосудний вирок відносно невинних харків’ян. Їх звинуватили, між іншим, не в крадіжці курки чи самовара з обійстя дачника, а в розбійному нападі та убивстві. Довгих шість років непричетні до злочину хлопці знаходились в місцях позбавлення волі. А що ж доблесні правоохоронці, судді, які не зуміли (не захотіли?) відокремити зерна від плевел? Понині працюють, займаючи високі посади, і, можливо, чинять свавілля.
Начальник слідчого відділу Харківської облпрокуратури
О. Бурцев у листі до редакції добросовісно, в хронологічному порядку переповіли суть драматичної історії про поламані долі жертв міліцейської, прокурорської і суддівської помилки. «Професіонали» ж, що її скоїли, вийшли фактично сухими із води.
І хіба тільки в згаданій справі! Харківські правоохоронці, вважаю, попереду країни всієї. Порушення ними прав та інтересів громадян, цинічне відмивання мундирів на очах у громадськості, уникнення відповідальності за неблаговидні дії чи бездіяльність — це стало вже притчею во язицех. Чи є в області прокурор і його команда — питання не риторичне.
Отже, читайте відповідь пана Бурцева і робіть висновки.
«Встановлено, що в період з 01.09.00 по 06.12.01 в провадженні слідчого з особливо важливих справ прокуратури області Литвинової В. В. перебувала кримінальна справа за обвинуваченням Китайника Г. М., Височиненка Ю. В., Олійника І. В. і Ровенського С. М. у скоєнні злочинів, передбачених ст. 93 п. п. «а», «е» КК України (у редакції 1960 р.) та ст. 187 ч. КК України.
Була створена слідчо-оперативна група, до складу якої увійшли працівники УБОЗ ГУ МВСУ в Харківській області.
З липня по вересень 2000 р. її очолювала Пєрькова Т. Є., якою були заарештовані Височиненко, Олійник і Ровенський. Китайник на той час утримувався під вартою по іншій кримінальній справі.
05.12.01. досудове слідство завершилось, обвинувальний висновок та справу направили до апеляційного суду.
27.06.03. його ухвалою засуджено Височиненка до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, а Олійника до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою колегії суддів палати з кримінальних справ Верховного Суду від 02.03.04. апеляції засуджених та їхніх захисників задоволені частково: Олійнику строк покарання зменшено до 14 років, а Височиненку довічне позбавлення волі замінили на 15 років колонії.
25.11.05. на підставі матеріалів розслідування нововиявлених обставин Генеральний прокурор вніс подання до Верховного Суду про перегляд рішень.
16.02.06. ВСУ скасував вирок апеляційного суду від 27.06.03. та ухвалу ВСУ від 02.03.04. щодо Олійника, Височиненка та інших. Кримінальну справу отримала Генеральна прокуратура для проведення додаткового розслідування.
19.08.06. слідчий прокуратури Дніпропетровської області її закрив у зв’язку з недоведеністю участі харків’ян у скоєнні злочину.
Під час перевірки даних, оприлюднених у «Голосі України», встановлено, що рішенням Червонозаводського районного суду Харкова від 13.06.08. задоволено позов Височиненка до прокуратури області, Державного казначейства України, третя особа у справі апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди. З державного бюджету на користь позивача стягнуто 1000000 гривень моральної шкоди.
Ухвалою колегії суддів палати у цивільних справах ВСУ від 11.02.09. рішення першої інстанції від 13.06.08. та ухвала апеляційного суду від 21.08.08. скасовані, справу передано на новий розгляд.
Рішенням Червонозаводського райсуду 13.06.08. задоволено і позов Олійника до прокуратури, Держказначейства, третя особа апеляційний суд про відшкодування моральної шкоди. На його користь стягнуто 1000000 гривень. Цей вердикт та ухвала апеляційного суду від 21.08.08. ВСУ залишив без змін».
Начальник слідчого відділу Бурцев також повідомив «Голос України», що проведено перевірку правомірності дій службових осіб прокуратури за фактом незаконного притягнення як обвинувачених Височиненка, Олійника, Китайника, Ровенського.
За її наслідками 15.01.09. в порушенні кримінальної справи відносно Литвинової та Пєрькової відмовлено. Свого часу таку ж постанову прийняли і відносно працівників УБОЗ Лазарєва, Порхуна та інших...
***
...Невідомо, чи притягнуто до відповідальності й погононосіїв Дніпропетровщини, через діяльність яких засновник і власник фірми Іван Колотницький втратив підприємство. Пограбований серед білого дня господар має намір подати позов до держави і відшкодувати завдану йому шкоду, оцінену ним в 350 мільйонів гривень.
Сім років тому активно «дрімав», розглядаючи скарги Колотницького, як мокре горить, зокрема, прокурор Амур-Нижньодніпровського району Віктор Ступа, про що розповіла газета. Обласна прокуратура, до речі, порушила тоді шість кримінальних справ. Яка їхня доля? Про це «око государево» мовчить...
...Як завжди за злочин, скоєний погононосіями, відповідає держава, тобто платники податків: ти, я, ті ж Височиненко і Олійник. Абсурдність наявна, але я не чув, щоб хтось із законодавців запропонував парламенту відповідний законопроект про зміни до чинних алогічних, аморальных, вважаю, правил. Чи не тому литвинових, порхунів стає дедалі більше? А число їхніх жертв зростає пропорційно до числа фактів свавілля і безкарності.
Суспільство годує, одягає, обігріває тих, хто знущається над годувальниками. Ця дикість коли-небудь буде зупинена, панове народні обранці?
