«Як у Кам’янці давали, та з кишені не виймали» — під такою назвою в нашій газеті 21 лютого (№ 32) було вміщено кореспонденцію про відбудову історичних будівель у Кам’янці-Подільському, на території Старого міста, що є Національним історико-архітектурним заповідником.
Ішлося про порушення не тільки архітектурного порядку, а й недоліки так званого конкурсу, за яким у попередні роки колишня влада безкоштовно роздавала фундаменти, не забуваючи при цьому про себе. Так звана відбудова пішла шаленими темпами, з активним використанням екскаваторів і, м’яко кажучи, нетиповими для середньовічного міста багатоповерховістю та матеріалами. Однак простим смертним отримати ділянку виявилося не так просто. Про що свідчить історія родини Мартинюків, героїв публікації, які мешкають в аварійному будинку на вулиці Руській, у тому ж таки Старому місті. Вигравши в 1995 році конкурс на відбудову історичного фундаменту по вулиці Довга, 3а, для відтворення історичного фасаду і пристосування будинку під власне помешкання, ця сім’я досі не може розпочати будівельні роботи. Бо питання про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки в розмірі 0,0994 гектара на Довгій з незрозумілих причин гальмує міська рада. Питання вже кілька разів виносилося на сесію ради і вкотре проект рішення не набирає голосів для затвердження.
У пошуках справедливості Мартинюки звернулися до суду. Згадана публікація висвітлила, як родина чотири рази поспіль вигравала спір у місцевому суді. Зауважимо, щоразу процес вів інший суддя. Прості громадяни чотири рази кладуть на лопатки владу, яка діє незаконно, а владі хоч би тобі що. У чому ж причина такої затятості? Як пояснив на одній із сесій керівник фракції БЮТ (найбільшої в раді) Ігор Земсков, їхня політична сила в міськраді «домовилася (!!! — Авт.) не виділяти землю», оскільки ця ділянка — поруч із дошкільним закладом. Депутати вважають, що земля відведена під дитсадок, суд довів, що вона за ним ніяк не закріплена.
Тим часом шматок подвір’я дитсадка було віддано іншим забудовникам, а також станції юних туристів, яка відгородилася парканом та забрала одну з дитсадівських альтанок. Де ж була тоді пильність БЮТ? І невже для політичної сили, яка декларує принципи законності та демократії над усе, рішення чотирьох судів — ніщо в порівнянні з їхньою «домовленістю»?!
24 березня депутатський корпус іще раз продемонстрував грубе порушення українського законодавства. Ігноруючи вимоги виконавчої служби, з присутніх 42 депутатів у питанні Мартинюків «за» голосувало лише 19. Троє було проти, один утримався. Куди ж поділися ще 19 народних обранців?! Та вони просто не брали участі в голосуванні! Їх не хвилює доля їхнього виборця. Чи, може, від вирішення долі людини депутати сховалися під столи?!. А дехто з них навіть зізнався згодом, що питання виділення земельної ділянки родині Мартинюків було... політичним. І порадив сім’ї дочекатися нових виборів та нового депутатського складу.
У відповіді, яку редакція отримала від міського голови Анатолія Нестерука, він ставить до відома, що «міськвиконком прагне знайти компроміс шляхом надання іншої земельної ділянки громадянці Мартинюк Лілії». До відповіді додано протоколи засідання конкурсної комісії з набуття права на відтворення історичної забудови на території НІАЗ «Кам’янець» від 19.03.09 р. та 25.03.09 р. Мартинюкам запропонували фундаменти, одначе родина від них відмовилася. За їхніми словами, ці ділянки вже «під кимось». Та й на якій підставі, каже Михайло Мартинюк, нам мають шукати іншу ділянку? Родина наполягає, щоб рішення судів таки було виконано, а «цирку» в сесійній залі покладено кінець. Цього ж чекає і наша газета.
