З виступу народного депутата України Катерини Ващук на пленарному засіданні Верховної Ради України 21 травня 2009 року
Від імені фракції «Блоку Литвина» хочу привернути вашу увагу до тих нагальних проблем, які сьогодні стоять перед українським селом, і вирішення яких невиправдано зволікається.
Через фінансову кризу і блокування банками кредитної політики українське село отримало лише 30 відсотків від тих ресурсів, які мало торік, позаторік. Якщо ж розібратись по складу тих кредитних ресурсів, то більшість з них отримали великі корпорації, великі переробні підприємства. І, можливо, десь 10—12 відсотків дісталося тим, хто безпосередньо оре землю, сіє і збирає врожай. І, як наслідок, селяни сьогодні не мають обігових коштів, не можуть вчасно підживити посіви, обробити їх від шкідників і хвороб. А це ставить під загрозу отримання врожаю, який так необхідний Україні в цей складний рік і на який покладаються великі надії.
Усе це також стримує і гальмує розвиток тваринництва, технічне переозброєння. Люди не можуть купляти нові технічні засоби, бо закінчилася і не відновлена програма тривідсоткового відшкодування за придбану сільськогосподарську техніку. Тому не дивно, що в Україну масово завозять імпортну, часто не нову, техніку сільськогосподарського призначення. А вітчизняні машинобудівні заводи АПК сьогодні стоять, пікети їхніх працівників можна побачити по всьому Києву — і біля Кабінету Міністрів, і біля секретаріату Президента.
Суттєве зменшення державної підтримки агропромислового комплексу в запропонованому урядом бюджеті на 2009 рік зіштовхнуло галузь з тих невеликих висот, яких удалося досягти зусиллями селян за останні роки. Парадоксально, але факт: навіть передбачені держбюджетом достатньо скромні показники підтримки АПК не виконуються у повному обсязі — десь лише наполовину.
Тому вже зараз пожинаємо, без перебільшення, катастрофічні плоди такої політики. Наприклад, у тваринництві: з початку нинішнього року поголів’я великої рогатої худоби зменшилося на 5 відсотків і становить сьогодні 5 млн. 759 тис. голів, у тому числі 2 млн. 883 тис. корів, кількість яких з початку року зменшилася на 7,5 відсотка. Зменшення кількості ВРХ відбулося майже у всіх областях України, за винятком двох — Полтавської та Закарпатської, і найбільше у Київській (13%) та Житомирській (12%) областях. Це потягло за собою зменшення виробництва та реалізації м’яса на 6 відсотків, у 13 областях зменшилися обсяги виробництва молока.
Не можна спокійно дивитися, як сільське господарство уже не просто не спроможне виживати, а вступає в стадію стагнації. Тому народні депутати України від фракції «Блок Литвина» звертаються до уряду з настійною вимогою відповідальніше ставитися до аграрного сектору. Виконати чинний бюджет у повному розмірі, особливо в галузі тваринництва і рослинництва, виділити селу обіцяні 3—4 мільярди із стабілізаційного фонду, який формується надходженнями від МВФ, та відновити найвідповідальніші виробничі аграрні програми.
Важливо при цьому не викручувати руки селянам постійними перевірками численних контролюючих органів, які нерідко перешкоджають нормальній роботі, а то і стають на заваді отриманню фінансування з держбюджету.
Аграрним фондом проведена непогана робота з підтримки зернового ринку України. Зокрема, укладено багато контрактів із виробниками зерна. Селяни за участь у біржових торгах, а також як страхові платежі проплатили чималі кошти. Але ось уже місяць не йдуть жодні платежі з Аграрного фонду. А це могло б сьогодні дати селянам ті кошти, які їм необхідні для забезпечення нового врожаю.
Чому не йдуть? Комусь в уряді здалося, що краще сьогодні підтримати зернотрейдерів. А де ж логіка? Припустімо, ми підтримаємо зернотрейдерів. Але що вони будуть продавати, якщо селяни без належної підтримки нічого не зможуть виростити на полі?
Тому ми вимагаємо, щоб негайно була відновлена проплата через Аграрний фонд за укладені всі форвардні контракти і ті контракти, які передбачають закупівлю зерна, наявного у селян уже сьогодні.
Велика заборгованість перед селом існує і з повернення податку на додану вартість. Я хочу сказати, що лише волинським хліборобам податкова служба заборгувала майже 20 мільярдів гривень, і ці проплати не йдуть ще з 2007 року.
Треба також сказати відверто, що і ми, народні депутати України, ще не все зробили для села, не всі нагальні проблеми врегульовані на законодавчому рівні. Так, розгляд та прийняття Закону за № 4381, який великою мірою вирішить питання з давальницькою сировиною, затягується. І я прошу Голову Верховної Ради України якнайскоріше поставити цей закон на голосування.
І ще про одну проблему не можна не сказати. Вже вкотре звертаюся до Кабінету Міністрів України з настійливим проханням вирішити нарешті питання оренди землі державної власності, а також переглянути розмір плати, яку вимагають від селянина за реєстрацію договорів оренди (майже 200 гривень), за ідентифікацію худоби (від 48 до 60 гривень).
