На Рівненщині відбулося виїзне засідання Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Народні обранці на чолі з головою комітету Анатолієм Семиногою цікавилися проблемами і перспективами видобутку та переробки поліського бурштину, для чого побували на місцях бурштинорозробок у Дубровицькому і Сарненському районах, оглянули масиви після незаконного видобутку каменю, відвідали у Рівному Державне підприємство «Бурштин України».З порушеної проблеми розмовляємо з першим заступником голови комітету, співавтором законопроекту з видобутку бурштину, народним депутатом України Миколою ШЕРШУНОМ (на знімку).
— Запаси бурштину є не лише на території Рівненщини, а й на Волині та Житомирщині. При господарському їх використанні держава могла б мати великий зиск. Адже навіть на прикладі Державного підприємства «Бурштин України» ми бачимо, що це дуже вигідна справа: від переробки двох тонн бурштину одержують продукції на 100 мільйонів гривень, — каже Микола Шершун. — Але, крім державного підприємства, до видобутку «сонячного каменю» долучилися, на жаль, і нелегальні старателі, які не лише незаконно збагачуються, а й залишають після себе місячні пейзажі — розриті котловани без рослинності та дерев. Відтак мають місце нелегальна скупка каменю та контрабандний збут його за межі України: щороку так вивозиться близько двадцяти тонн бурштину. То можете підрахувати, скільки на цьому втрачає наша держава...
Тому в 2004 році я та народні депутати від Рівненщини ініціювали зміни до статті 4 Закону України «Про підприємництво» (і його підтримала Верховна Рада), запропонувавши таким чином конкретний шлях легалізації видобутку бурштину як юридичними, так і фізичними особами. Вони створюють артілі, беруть в оренду ділянки, які самі охороняють, відповідають за техніку безпеки (це дуже важливо, бо нелегальні старателі часто залучають до цих робіт дітей і підлітків, чим наражають їх на небезпеку), а також проводять рекультивацію ділянок, коли запаси бурштину на них вичерпалися. Від такої організації видобутку бурштину і держава мала б зиск, та й люди отримали б законні робочі місця.
— На вашу думку, цей закон працює? Адже, скажімо, у Володимирецькому районі Рівненщини фірма «Центр «Сонячне ремесло» вклала 5,5 мільйона гривень у розвідку бурштину на 95 гектарах, маючи намір у перспективі організувати виробництво з його видобутку, в чому зацікавлений і згаданий район. Але Міністерство охорони навколишнього середовища зволікає з видачею ліцензії, що може послужити пересторогою для інших охочих інвестувати кошти у видобуток бурштину...
— Цей випадок справді має місце. Для вирішення цієї проблеми особливого законодавчого забезпечення не потрібно. Проблема в іншому — Міністерство охорони навколишнього середовища досі не розробило і не затвердило на Кабміні порядок видачі ліцензій. Тому наш комітет наполягатиме на тому, щоб Кабінет Міністрів своєю волею і владою примусив згадане міністерство розробити порядок видачі ліцензій, оскільки це стосується не лише видобутку бурштину, а й піску, глини тощо. Адже від такої невизначеності з видачею ліцензій страждає багато виробництв. Багато з них, не дочекавшись ліцензій, несанкціоновано відбирають той же пісок, глину, на чому відчутно втрачає держава.
Ознайомившись з роботою ДП «Бурштин України», члени нашого комітету дійшли висновку, що доцільно ініціювати виведення підприємства з підпорядкування Міністерству охорони навколишнього середовища. Адже воно занедбало ДП «Бурштин України» — досі не призначений заступник міністра, який би курирував таку важливу ділянку роботи, як видобування і переробка бурштину. Іще один аргумент: міністерство наділене контролюючими функціями і мати виконавчий орган у своєму підпорядкуванні не має права.
— Схоже, на Рівненщину члени комітету завітали не задля цікавості, а, мабуть, щоб підготувати новий, більш удосконалений законопроект щодо видобутку і переробки бурштину?
— Саме так. Уже внесений мною і народним депутатом Сергієм Глазуновим законопроект щодо цієї проблеми, він пройшов перше читання у нашому комітеті. Але оскільки законопроект дає відповіді на всі питання, пов’язані з переробкою бурштину, але не дає відповіді на запитання щодо його видобутку, то ми призупинили його розгляд на Комітеті з питань підприємництва і регуляторної політики. Бо хочемо його удосконалити, щоб зняти усі проблеми в питаннях видобутку і переробки бурштину. Та й щоб від такого закону мали зиск і держава, і її громадяни. При підготовці нового законопроекту врахуємо міжнародний досвід у цьому питанні і, звичайно ж, пропозиції та побажання, почуті від фахівців під час виїзного засідання комітету на Рівненщині.
— Що для себе, як законотворець, почерпнули від відвідин Сарненського і Дубровицького районів, де є запаси бурштину?
— Не тільки я, а й мої колеги-народні депутати. Ми переконалися, що доцільно спростити процедуру видачі ліцензій. А для цього потрібно вилучити бурштин із категорії «коштовного каміння органогенного утворення» та включити його до переліку «сировина переробна». Це дозволить (і про це свідчить досвід Польщі, Росії, прибалтійських країн) проводити безліцензійну скупку бурштину в населення, створити ринок каменю в Україні з вільним його обігом, зупинити масовий відплив «сонячного каменю» за межі країни, значно розширити мережу реалізації виробів з бурштину та створити можливості для збільшення їх виробництва.
Одне слово, є політична воля усіх членів комітету, щоб Україна одержала новий якісний закон з цього питання.
Рівне.
