До Міжнародного дня захисту дітей

Уже стало доброю традицією в перший день календарного літа відзначати День захисту дітей. Символічно, що встановлення його відбулося восени, в листопаді 1949 року рішенням сесії Міжнародної демократичної федерації жінок. І символічність ця проглядає не лише в авторстві ініціативи та її часовій прив’язці, а й у формулюванні самої назви, оскільки аж надто вже широко виступає тут умовність поняття захисту.

Усі дорослі — в минулому діти, й усі ми — родом з дитинства. І в кожного з нас — на основі власного досвіду й реалій сьогодення — своє бачення і своє розуміння меж такого означення.

Та яким би не було його сприйняття, як би не різнилися до нього підходи, одностайність неодмінно виповнюється в головному, в усвідомленні того, що це — захист особливої субкультури життя людини.

У ставленні до неї знаходить своє найточніше віддзеркалення не тільки реальний стан суспільства, а набагато більше того — у ньому проступає сконцентрований і предметний вияв, власне, самої філософії буття.

Звісно, значно простіше (і звичніше) не помічати глибинної суті проблеми, зосередитися тільки на констатуванні вікових особливостей маленької людини, задекларувати свою відданість гуманістичним принципам та готовність дотримуватися й поважати права дитини.

Складніше все це — практично — втілити в життя. Ще складніше виконати найважливішу, найблагороднішу і найсправедливішу справу на землі: зробити дітей просто щасливими.

Визначальна особливість дитинства як вікової пори — відкриття і пізнання світу. Це той період життя, коли на основі особистих уявлень і прикладу старших моделюється власний спосіб існування, формується світогляд. Це період особливої інформаційної чистоти, первинного досвіду, який згодом перетвориться на осердя свідомості. Це життєва пора гармонізування або ж руйнування відносин зі світом.

Далеко не кожен замислюється над тим, що саме в цей час — конкретно й зримо — відбувається сутнісне єднання поколінь.

Брак необхідної атмосфери любові й довіри в цьому процесі загрожує порушенням природного ритму, відхиленням від усталеного порядку розвитку, а відтак — розривом тяглості часу, збоями у ментальному коді.

Дитина, осягаючи життя, проникає в саме єство людських взаємин, визначаючи, водночас, і своє місце в ньому.

Відчуженість на особистісному рівні, яка може з’явитися в цей час між світом дитинства й світом дорослості, за своєю природою страшніша, ніж просто конфліктне непорозуміння поколінь, оскільки стосується девальвації достоїнства.

Тому, ведучи мову про захист дітей, важливо це не просто знайти й усвідомлювати, а, передусім, дійово сприяти становленню й соціалізації особистості.

Варто пам’ятати й те, що саме від дорослих залежить стан та загальна облаштованість того світу, в який поступово входить дитина, збуваючись своєї вікової субкультури. Осягаючи світ, що відчуватиме вона — радість пізнання чи гіркоту розчарування, впевненість у щасливості завтрашнього дня чи гнітючу відсутність перспективи?

Усі ми з часом сиротіємо. Але є різне сирітство. У нинішній час, на жаль, в такому незавидному стані значна частина цілого покоління — сироти без батьків, сироти й у держави.

Але хіба це таке вже непідсильне завдання для суспільства, для кожного громадянина — захистити дитинству дитинство: не збіднювати його своєю неувагою, не жаліти для нього поруху душі, краплинку серця?!

«Бережіть сльози ваших дітей, щоб вони могли їх пролити на вашій могилі», — колись геніально підмітив суть цих взаємин древній мудрець.

Дитинство багате можливостями — пора майже ідеальної обдарованості. Потрібне й цікаве в цей час — ідентичні поняття. Творчість, наполегливість, енергію, інтуїцію — все це задіює дитя, аби наблизитися до незбагненного, невідомого, таємничого.

Щоденно відкриваючи світ, виповнюючись знаннями, досвідом, почуттями, невимовно збагачуються дитячі душа, серце, розум.

Найпершим, найсильнішим і найдорожчим осягненням (згодом осмисленим) для маленької особистості, безперечно ж, стане відкриття людини й Батьківщини. І в день їхнього захисту про це потенційне відкриття кожної дитини, можливо, тільки й треба говорити.

У Міжнародний день захисту дітей вихованці шістьох шкіл-інтернатів Черкащини отримали від народного депутата Сергія Терещука подарунки: учнівське приладдя та солодощі, а вихованці Лебедівської школи, що в Кам’янському районі, — комп’ютер.

Не залишилися без подарунків і переможці всеукраїнського екологічного конкурсу «Всі діти на світі — за чистоту на рідній планеті», які запросили парламентарія до себе на свято.

Загалом за тиждень перебування в окрузі народний обранець зустрівся з педагогічними та учнівськими колективами п’ятьох шкіл, провів прийоми виборців.

Лідія Титаренко.

На знімку: народний депутат Сергій Терещук з лауреатами дитячого екологічного конкурсу.