Покласти край завезенню з-за кордону низькосортної продукції тваринництва вимагають громадські організації агропромислового комплексу. Їх очільники своє звернення до керівників держави оприлюднили під час учорашньої прес-конференції у столиці. В іншому разі погрожують провести всеукраїнський страйк працівників АПК. Цьогоріч станом на 20 травня до нашої країни імпортовано 158,4 тисячі тонн м’яса і субпродуктів, що ускладнило збут худоби, передусім свиней, на внутрішньому ринку. За словами голови Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств Юрія Карасика, «взагалі не можна реалізувати свого м’яса: ні яловичини, ні свинини». Водночас у державі ухвалюються «нічим не вмотивовані» кроки — видано ліцензії на завезення з-за кордону 3974,6 тисячі тонн свинини, м’яса та харчових субпродуктів свійської птиці, сала, жиру тощо.

Це, наголошує Юрій Карасик, дворічна потреба внутрішнього споживчого ринку. «Найстрашніше те, що переважно ввозяться обрізки свинини, субпродукти, каркаси», а не м’ясо в тушах, напівтушах, четвертинах. Україна стає світовим смітником, де реалізується м’ясний непотріб, що завдає шкоди розвиткові національного виробника, загрожує нашій продовольчій безпеці та ставить її у повну залежність від закордону. На думку авторів звернення, вітчизняні тваринники перебувають у нерівних умовах з імпортерами, оскільки продукція нерідко завозиться за надзвичайно низькими цінами. Потурання імпортерам разом із намаганням знову запровадити декларування оптових цін призводить до повного знищення тваринництва. Лише за останній рік, ішлося під час прес-конференції, кількість великої рогатої худоби скоротилася на 300 тисяч голів, зокрема, череда корів поріділа на 43 тисячі.

За такої аграрної політики не краще почуваються й ті, хто причетний до виробництва та переробки молока. Хоча в асоціації «Укрмолпром», до якої «Голос України» звернувся по коментар, налаштовані не так радикально і поки що не мають наміру страйкувати. Водночас там зазначили: вимога декларувати (фактично — фіксувати) ціни на молочну продукцію — це штучне стримування цін за рахунок селян і молокопереробних підприємств. Адже, виходить, без бюджетної підтримки державою встановлюються пільгові ціни на молочну продукцію для всіх категорій споживачів. Та ще й на формування вартості молокопродукції впливає зростання цін інших виробництв, рівень яких не декларується державою. Швидкими темпами дорожчає сировина, електроенергія, газ, пальне, вода, послуги доставки, упаковка, устаткування, транспорт. Зростають заробітна плата, відрахування у різноманітні фонди. До того ж на ціни тисне поступове зменшення поголів’я корів. А частка сировини у собівартості молочної продукції становить 35—60 відсотків, залежно від асортименту.

Як позитивний приклад аграрної політики в «Укрмолпромі» наводять досвід сусідніх країн. Так, декілька років тому в Росії до соціально значущих видів молочної продукції було віднесено тільки молоко питне та кефір, при цьому урядом виділялися відповідні кошти — мільярд рублів для закупівлі сировини, покриття витрат виробників. Нині в Росії, Польщі соціально значущих видів молокопродукції немає. У Білорусі до соціальних продуктів відносять лише дитяче харчування.

Україна вступила до СОТ, прагне буде членом ЄС, отже, і декларування цін на готову продукцію є порушенням міжнародних ринкових умов. Ураховуючи те, що немає державної антикризової програми захисту вітчизняного виробника, схожої на ті, які діють в ЄС та багатьох країнах СНД, галузь фактично перебуває на межі самовиживання. Як результат, 48 відсотків молокопереробних підприємств 2008 рік завершили зі збитками, 36 підприємств збанкрутували, зазначають в «Укрмолпромі».