Відкрив кватирку — й небезпека зникла?

Крім того, розпад радону супроводжується утворенням радіоізотопів свинцю, вісмуту й полонію. Продукти розпаду радону — радіоактивні тверді речовини, які утворюють так звані аерозолі — частинки настільки дрібні, що у завислому стані вони можуть дуже довго перебувати в повітрі, разом з ним потрапляти в легені й спричиняти внутрішнє опромінення. Радон дає в середньому до 54% тієї дози опромінення, що регулярно одержує кожен житель Землі, при цьому реальні дози можуть досить істотно (у десятки й сотні разів) відрізнятися від усереднених. Відповідно до сучасних знань, ризик смерті від захворювання на рак легенів, пов’язаний з підвищеною об’ємною активністю радону в повітрі будинків, вважається найбільш значним.

Прогнозуючи причини виходу радіоактивного радону на поверхню, фахівці не виключають, що, по-перше, ситуацію провокує активний видобуток вугілля в регіоні, а, по-друге, свій негативний вплив чинить так званий Сіверськодонецький насув — тріщинувата зона, яка проходить територією Луганської області. У цілому йдеться про порушення земної кори й наслідки такого явища. Однак оцінка ступеня впливу радону на здоров’я населення в області різна. Наприклад, директор Луганського науково-виробничого підприємства «Досвід» Ігор Махнєв попереджає про небезпеку й б’є на сполох, тоді як фахівці обласної СЕС, навпаки, не драматизують ситуацію й уважають, що боротьба з радоном не вимагає великих витрат і напруження: відрив кватирку — й небезпека зникла.

Не такий страшний вовк, як його малюють

Перш ніж відповісти на запитання про вплив радіоактивного газу на здоров’я населення регіону й особливо дітей, завідувач радіологічного відділу Луганської обласної СЕС Анатолій Бугайов сказав таку фразу: «Дії радону людство зазнає від самого свого народження й до тризни». Цим він дав зрозуміти ступінь глобальності даної теми і якусь безвихідність у прагненні це природне явище побороти.

Серйозні дослідження радіоактивної обстановки в регіоні почалися тільки в 90-х роках минулого століття. До цього такої роботи ніколи не проводили, але після аварії на Чорнобильській АЕС ситуація вимагала контролю, і його стали вести по всій Україні. Спеціально виділений для цього літак з необхідними приладами вперше облетів територію регіону й зафіксував радіоактивні плями. Підвищений фон показали Антрацит і чотири райони — Новоайдарський, Перевальский і Слов’яносербський. Однак відправлена в ці місця експедиція високий рівень радіації не виявила й не знайшла джерел радіоактивного випромінювання. Чому така розбіжність у даних, Андрій Бугайов не може сказати напевно й нині. Можливо, це був радон?

На початку 90-х Донецький НДІ праці й профілактики травматизму розпочав серйозні дослідження радону в місті Ровеньки. У зону уваги вчених і фахівців потрапили 49 дошкільних закладів, а також 245 житлових будинків і окремих квартир. Аналіз комплексу отриманих матеріалів дав змогу зробити висновок, що радонової небезпеки в житлових приміщеннях шахтарського міста немає. На цьому дослідження закінчилися й у наступні роки не проводилися, хоча радонова проблема продовжує існувати. Несерйозне до неї ставлення певною мірою можна пояснити дуже слабкою поінформованістю населення. Скажімо, протягом десятків років уважалося й, на жаль, уважається сьогодні, що певну дозу радіоактивності ми одержуємо в результаті медичного обстеження, роботи атомних реакторів, виробництва уранових руд та ін. Але радон — продукт розпаду урану, отже, він несе більшу небезпеку.

Першими із цим зіткнулися шведи. У результаті активної боротьби за тепло у своїх житлах, що вимагає щільно закритих вікон і дверей, люди навпаки стали більше хворіти. Дослідження показали, що причиною захворювань виявився радон, котрий накопичувався в непровітрюваних приміщеннях і в кілька разів перевищував припустиму норму. Як правило, він вражав органи дихання, викликав рак легенів. Керівники країни вчасно звернули увагу на цю ситуацію й прийняли державну програму боротьби з радоном. На жаль, на відміну від Швеції, у нашій країні ця проблема в ранг державних ще не ввійшла. Кажуть, що необхідні матеріали вже три роки в уряду країни, але, судячи з усього, дана тема в державі поки що не вважається першорядною. Не одержує вона статус невідкладної й на Луганщині. Радон не небезпечний, якщо з ним «правильно працювати» — стверджують фахівці обласної СЕС.

Треба тільки віконце відкрити

Особливість цього газу така, що він не піднімається вище другого поверху й переважно накопичується в підвальних і напівпідвальних приміщеннях. А оскільки шкільні спортивні зали, як правило, розташовані в цокольній частині будинку, то найчастіше перевищення норм умісту радону в повітрі можливе саме тут. Вихід простій — добре провітрити приміщення. На жаль, ці правила не завжди виконуються. Причиною іноді буває дуже високо розташована кватирка, до якої неможливо дотягтися навіть дорослій людині. Словом, у боротьбі з радоном санепідемстанція дає просту, а головне, — безплатну установку — регулярно провітрювати дитячі приміщення, особливо ті, що розташовані на перших і цокольних поверхах. У такому разі радон для здоров’я не шкідливий — стверджують там.

Керівник науково-виробничого підприємства Ігор Махнєв, котрий винайшов спеціальний прилад для вимірювання концентрації радону, пропонує проводити постійні дослідження дитячих приміщень і фіксувати рівень радіоактивного газу. Правда, ця робота не безплатна, але інакше, вочевидь, не можна. Все-таки «Досвід» — приватна фірма і якось повинна заробляти гроші.

За ідеєю, такі дослідження має проводити державна структура, у цьому випадку СЕС. Але вона, на жаль, не має такого приладу. Ось таке замкнене коло.