Ефективно використовувати колосальний енергетичний потенціал акви людство намагається з часу винаходу водяного млина. Як стверджують американські вчені, освоєння лише 0,1 відсотка океанської енергії забезпечило б електрикою 15 мільярдів осіб. Вони ж розводять руками: на будівництво ГЕС знадобляться десятки років і мільярди доларів.

Спроби створити більш дешеві та екологічно нешкідливі джерела поки що також безрезультатні. Наприклад, хвильові станції можуть ефективно застосовуватися лише там, де є серйозне хвилювання моря. Приливні потребують дуже високих відливів і припливів. Турбіни для безплотинних ГЕС, у свою чергу, вимагають великої швидкості течії.
— Нічого подібного, — вигукує Петро Слинько, відомий гідромеханік, еколог, патентознавець і доктор медичних наук. — Закордонні фахівці розробили нещодавно установку, яка виробляє енергію при швидкості потоку води один метр за секунду. А я вже кілька років оббиваю пороги владних кабінетів, принизливо просячи чиновників підтримати мій проект, реалізація якого дасть змогу одержувати електроенергію навіть на малих річках, зі швидкістю течії набагато менше метра за секунду.
Автор відкриттів у медичній галузі досяг успіхів у пошуках альтернативних енергоджерел.
— У нашій країні практично вичерпано можливості подальшого розвитку традиційної гідроенергетики, яка, до речі, завдала істотної шкоди екології, — переконаний Петро Петрович. — Візьміть «малу гідроенергетику», що базується на створенні гребель на невеликих річках. Часто вони приводять до заболочування навколишніх територій, цвітіння води, замору риби, підйому рівня ґрунтових вод з усіма наслідками, які з цього випливають тощо. Інших альтернативних підходів офіційна наука, на жаль, поки що не виробила.
Науково-виробнича фірма «ЕМІР», очолювана талановитим ученим, розробила гідротурбіни, які без шкоди для русел річок, флори і фауни здатні працювати з найвищим коефіцієнтом корисної дії — до 0,9. Дітища НВФ — безплотинні, бар’єрні та інші ГЕС, за попередніми підрахунками, можуть забезпечити до 50 відсотків потреби країни. А в зонах гірських і передгірських річок — всі 100! При цьому термін окупності витрат — не більше року!
Впровадження цих установок дасть можливість значно зменшити потреби вироблення енергії тепловими та атомними електростанціями, а згодом відмовитися від тих та інших.
Зокрема, введення бар’єрно-каскадних ГЕС «уб’є» одразу трьох зайців, забезпечивши виробництво дешевої енергії, використання прісної води в сільському господарстві, розведення риби.
Українського новатора свого часу пряниками заманювали в Канаду, Єгипет, Болгарію, Південну Корею, США: приїздіть, реалізуйте свої грандіозні задуми. А він мріє це зробити на Батьківщині. Треба два мільйони гривень, щоб побудувати дослідну станцію. Але спочатку необхідно невідкладно створити експериментальну лабораторію з конструкторським бюро та дослідним виробництвом (скажімо, на фірмі «ЕМІР» або столичному «Арсеналі»). Слинько давно готовий зробити діючий макет, випробувати і запатентувати установку в Україні, а не в Еміратах, де є гроші, але немає автора ноу-хау. До слова, уже готові креслення для подачі заявки на винахід.
Замість коментарю
Перше наукове відкриття в галузі медицини та фізіології людини і тварин Петро Слинько оприлюднив в 1966 році, подав заявку на отримання відповідного диплома в 1976-му, зареєстрував відкриття в 1988-му, а диплом одержав в 1990 році. З 1993-го по 1999-й вчений ходив інстанціями, вимолюючи державну допомогу на виготовлення діючого прототипу свого ноу-хау. Скільки ще років, сил та енергії знадобиться 80-річному відкривачеві, щоб втілити чергову новинку на своїй Батьківщині?
 
На знімку: Петро Слинько показує роботу безплотинної вільнопоточної ГЕС на діючому макеті.
Фото автора.