Від обвалу — до затору

* Держкомстат не надає першоквартальної звітності щодо розміру ВВП — про таємне, яке очевидне.

* Нацбанк уперше за кілька місяців кризи викупив на міжбанківському ринку 60 мільйонів доларів США — про рапорти для галочки.

* «Укравтодор» має намір залучити кредит ЄБРР та ЄІБ на оновлення під’їзних доріг до столиці — про те, що проїхали.

Динаміки промвиробництва і зовнішньої торгівлі за січень—квітень цілком досить для того, щоб збагнути, чому Держкомстат зволікає з оприлюдненням номінальних показників валового продукту. Загальні обсяги виробництва схудли більш як на третину, в окремих галузях стався справжній обвал (на 98,3 відсотка — у тракторобудуванні). Попит на сільгосптехніку з боку аграріїв зник через безгрошів’я, профінансувати закупівлю нової техніки до снаги тільки великим компаніям. Брак попиту на зовнішніх і внутрішньому ринках відчули всі — від металургів і хліборобів до будівельників і виробників електроніки. І це не тільки в Україні, а скрізь. Попри те, що обсяги виробництва сталі скоротилися більш як на 37 відсотків, Україна втрималася на сьомому місці в рейтингу країн — найбільших виробників.

Те, що замовчується, легко уявити на тлі скорочення більш як на третину вантажних перевезень і обсягів зовнішньої торгівлі. Директор Світового банку по Україні, Молдові та Білорусі Мартін Райзер вважає завчасним розводитися про стабілізацію. Просто кажучи, країна втрачає традиційні джерела доходів. З ним погоджується Президент країни Віктор Ющенко, вказуючи, що уряд не має чіткого макроекономічного сценарію виходу з кризи. І це не таємниця. Видатки бюджету базуються на доходах і цінах, які, прямо кажучи, непідйомні, задекларовані для галочки. Бо експлуатувати економіку за аналогією з мостом Патона у Києві, який пропускає близько сотні тисяч машин на добу замість 35, означає дружити з обвалом. Тому і бюджет ухвалювали з обіцянкою переглянути за підсумками першого кварталу. Тепер і підсумки не розголошуються (а як без номінального ВВП збагнути, яка його частка припадає на держбюджет?), і пропозиція Прем’єр-міністра внести корективи у липні не така вже й зухвала. Адже тоді можна уникнути ще одного затору — законодавчого, який виникає, тільки-но політики починають ділити гроші платників податків. А ще хтозна, чи не розпочне влада розбирати старі затори — кредитні, депозитні, комунальні, виробничі та інші — так само раптово, як узялися рятувати міст через Дніпро у Черкасах.

Вже в понеділок Нацбанк здивував ринок, викупивши 60 мільйонів доларів США. Упродовж останніх місяців він тільки продавав інвалюту. Отже, його задовольняла вартість гривні і кредитів на ресурсному ринку. Вагомих причин для зміцнення гривні чимало: і зростання пропозиції інвалюти, і покращення торговельного балансу, і скорочення споживання природного газу, і одержання другого траншу кредиту МВФ тощо — зміна курсу не віртуальна.

Середньовиважений курс цього дня становив 7,60 грн. за долар. Але експортери вже схрестили пальці, побоюючись обвального зниження курсу, адже від цього залежить вартість торговельних операцій. Не сталося. Нацбанк відрапортував про добрі переміни на ринку, а також наміри провадити «гнучку й виважену політику і щодо нівелювання інфляційного та девальваційного тиску, і щодо підтримки ліквідності комбанків». Навряд чи це заспокоїло, а от зацікавленості багатьом додало.

Відома експертно-аналітична група при Мінпаливенерго, приміром, почала розраховувати об’єктивні роздрібні ціни на бензин за новою формулою. Вона відтепер не зважає на рівень гуртових цін на вітчизняних НПЗ, що формувалися, крім іншого, під впливом більш дешевої нафти власного видобутку. Ціни на бензин «примірятимуть» виключно на справді гнучку і спекулятивну динаміку євроринку, тоді як нафта у світі дорожчає. Це, на думку деяких експертів, може знівелювати сприятливу динаміку валютного курсу, фінансове благополуччя імпортерів, а отже й зіпсувати новими цінами настрій споживачів. Вже цього тижня бензин А-95 у роздрібному продажі перетнув психологічний рубіж у 6 гривень за літр.

Однак, як на мене, істотного підвищення цін ми уникнемо. Адже помірне подорожчання на АЗС, яке спостерігалося упродовж двох останніх тижнів, зумовлене здебільшого подорожчанням висооктанових бензинів у Європі і закупленої в росіян нафти. Дивує, однак, самий факт переходу на нову формулу у розпал економічної кризи. Чи не вважати це черговою реформою для галочки? Мовляв, не сидимо склавши руки, реформуємо, регулюємо. А хіба регулювальника на перехресті не охрестили гальмом?!

Днями я більш ніж дві години простояв у автомобільному заторі на мосту Патона. «Укравтодор» саме ініціював новий проект «Під’їзні дороги до Києва» і збирався просити чергові кредити. Глава цього відомства Вадим Гуржос вже відрапортував, що йдеться про більш як сто кілометрів дороги Київ—Житомир, усі міжнародні траси в радіусі 50 кілометрів від столиці та ін. У заторі я згадав про кредит Світового банку в 400 мільйонів доларів США на 30 років. Але, слухаючи клаксони завмерлих іномарок, не сумнівався: гроші дадуть і Європейський банк реконструкції та розвитку, і Європейський інвестиційний банк. Не тому, що Євро—2012, бо через Україну їм також їздити, а коліс шкода.

А от чи допоможуть кредити оновити шляхи і позбутися на них заторів — хто його знає. Бо домовитися з кимось уже легше, ніж одне з одним. І про будівництво, і про реконструкцію. Так, недобуди з готовністю до 70 відсотків, про що ми вже писали під цією рубрикою, комбанки, Мінфін та Нацбанк не бажають ані фінансувати, ані рефінансувати. Нікого не цікавлять облігації Державного іпотечного управління через падіння цін на нерухомість, брак зайвої ліквідності. Проїхали? Якщо так, то проїхали найважливіше, а саме: організувати справді антикризове державне замовлення для одного з базових секторів економіки. Чиновники Мінрегіонбуду розводять руками, наче авторегулювальники.

До слова, Києву ще пощастило, бо на ремонт решти доріг в Україні планується виділити тільки 6,27 мільярда гривень. Бережіть, панове, колеса!