Національна система державного матеріального резерву з моменту свого створення й донині багаторазово перебудовувалася й реорганізовувалася. Однак реалії нині такі, що, незважаючи на це, в Держкомрезерві знову заговорили про реформи. Хоча сьогодні система державного матеріального резерву й залишається однією з найбільш стабільних державних структур, закладений у ній потенціал використовується не повною мірою. Фахівці відомства особливо стурбовані тим, що держава практично не виділяє додаткових фінансових коштів на оновлення запасів, а тих ресурсів, які відомство отримує від продажу продукції на аукціонах, катастрофічно не вистачає. Скільки часу зможе в таких умовах проіснувати державний матеріальний резерв? Нове керівництво відомства вважає, що без глибоких реформ всієї системи держрезерву переломити негативні тенденції буде вкрай важко.
Необхідність проведення реформ має й інший чинник. Сучасний світ стрімко змінюється, в умовах поглиблення глобалізації і виникнення нових загроз і викликів, таких як тероризм, техногенні катастрофи тощо, світове співтовариство змушено об’єднувати зусилля задля розв’язання спільних проблем безпечної життєдіяльності. Відтак і Держкомітет з матеріального резерву як невід’ємний елемент загальнодержавної системи безпеки приречений на розвиток та реформи. Одні функції державного резерву повинні посилюватися, інші, навпаки, — послаблюватися, треті — реформуватися, зумовлюючи адекватність змін новим ризикам і викликам.
Про те, які цілі й завдання стоять перед Державним комітетом з матеріального резерву, які новації пропонуються його нинішнім керівництвом для вдосконалення системи держрезерву, — в інтерв’ю з першим заступником голови Держкомрезерву Сергієм КРАСНОКУТСЬКИМ.
 
— Раніше інтерес ЗМІ до Держкомрезерву з’являвся у двох випадках: коли була якась криза, зернова, цукрова, нафтова тощо, і коли когось із начальників Держкомрезерву усували з посади. Як ви ставитеся до такої репутації відомства, управляти яким ви почали зовсім недавно?
— З найперших днів, коли наша команда почала працювати в держкомітеті, ми розуміли, що робота в умовах кризи вимагає від нас повного володіння інформацією про стан резервів. Тому перше, що ми зробили, — почали з комплексного аналізу стану справ на підприємствах, які відповідають за збереження державних резервів. Ми хотіли з’ясувати, наскільки заявлені в документах обсяги продукції відповідають реаліям. На жаль, мушу констатувати, що кожна друга перевірка виявляла порушення. За багатьма виявленими зловживаннями документи передано до прокуратури, а деякі справи вже готові до передачі або розглядаються в судовій інстанції.
Що стосується кризових ситуацій і місії Держкомрезерву, важливо мати на увазі, що в різні роки перед Державним комітетом з матеріального резерву ставилися різні завдання. Я позначив би дві основні категорії завдань. Перша випливає із Закону «Про державний матеріальний резерв». У документі прописано загальні принципи формування, розміщення, збереження, використання й відновлення матеріальних запасів країни. Зрозуміло, що після прийняття тих або інших поправок до законодавства цільові завдання Держкомрезерву коригуються. Друга категорія завдань визначається Програмою діяльності Кабінету Міністрів. Отже, діяльність нашого відомства коригувалася програмою діяльності того або того уряду. Так, у 2003—2004 роках Кабінет Міністрів орієнтував керівництво Держкомрезерву на збільшення обсягів продовольчих ресурсів. А 2005 року, коли відзначалися коливання цін на нафтопродукти, було поставлено завдання збільшити запаси світлих нафтопродуктів. Адже законом про держрезерв передбачена наша участь у заходах щодо стабілізації ринків стратегічно важливих видів продукції у випадках виникнення диспропорцій між попитом та пропозицією.
— Які першочергові завдання стоять перед Держкомрезервом сьогодні?
— Останні 10 років система держрезерву була орієнтована на реалізацію матеріальних цінностей на користь інших відомств — Міністерства АП, Міністерства палива та енергетики, Міністерства промислової політики. Як наслідок, рівень запасів у держрезерві був системно розбалансований. Тому передусім нам потрібно оптимізувати номенклатуру матеріальних цінностей державного резерву для того, щоб вона відповідала сучасним стратегічним потребам держави. По-друге, створити відповідні запаси і забезпечити ефективне керування цими запасами. По-третє, нам життєво необхідно підвищити ефективність використання бюджетних коштів.
Основне джерело фінансування всіх операцій з матеріальними цінностями — спеціальний фонд державного бюджету. Фактично ми дістаємо кошти за рахунок надходжень від реалізації цінностей самого державного резерву. Зрозуміло, що, продаючи на аукціонах продукцію, термін зберігання якої наближається до завершення, ми не можемо одержати достатньо коштів, щоб фізично відновити проданий обсяг продукції. Але ж є ще проблема відшкодування вартості зберігання матеріальних цінностей. І такі витрати просто необхідні, щоб забезпечити належну якість запасів. Наприклад, станом на 1 січня 2009 року фактичні запаси матеріальних цінностей державного резерву порівняно з 1 січня 1992 року зменшилися за деякими видами продукції в десятки  разів. Також значно скоротилася й номенклатура запасів.
В умовах падіння платіжної дисципліни й обмеженості ресурсів держбюджету оздоровлення фінансів держрезерву виходить на перший план. У цьому ж руслі ми розуміємо й завдання з модернізації матеріально-технічної бази підприємств, впровадження нових енергозберігаючих технологій зберігання продукції. Ми концентруємо зусилля на вирішенні поставлених завдань. У комплексі це дасть нам змогу оптимізувати нашу діяльність і досягти результатів, яких від нас очікує суспільство. Одне слово, завдання з модернізації системи держрезерву економічна криза змушує нас вирішувати швидко і компетентно.
— І що ви пропонуєте?
— Глибинні причини, які визначають стійку динаміку скорочення обсягів резервів, є похідними від — по суті, ще радянських — принципів функціонування державного резерву. Я маю на увазі те, що в нас відсутня сучасна стратегія розвитку єдиної системи державного резерву. У нас не визначено стратегічні завдання державного матеріального резерву в сучасних умовах. Очевидно, що номенклатура й обсяги резервів не відповідають сучасним викликам, унеможливлюють визначення реальної потреби у фінансових ресурсах і планування діяльності державного резерву. Думаю, що й Закон «Про державний матеріальний резерв», що визначає нашу діяльність, також «морально» застарів, оскільки не враховує сучасних тенденцій в економіках країни та світу. Якщо говорити про завдання на перспективу, то нам украй необхідні науково обґрунтовані вимоги до номенклатури матеріальних цінностей і мобілізаційних потужностей.
Якщо буде проведено модернізацію нашої системи, то ми зможемо дістати додаткові кошти за рахунок реалізації матеріальних цінностей, які не підлягають наступній закладці в резерв, тобто вилучених із номенклатури. Високий рівень зношеності складських приміщень, холодильних камер і резервуарів для зберігання нафтопродуктів на підприємствах системи державного резерву, обмеженість фінансових ресурсів для підтримки їх у належному стані, необхідність вчасного проведення заміни устаткування — все це є потужним мотиватором для реформ.
Гарним прикладом для України може стати система держрезерву, що діє в Євросоюзі. Ми можемо взяти на озброєння низку дуже корисних речей. Наприклад, оптимізувати систему відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Центральний елемент такої системи — формування запасів на підприємствах—виробниках продукції. Тут ураховуються всі нюанси: економічне обґрунтування їх територіального розміщення; при цьому передбачається постійне освіження матеріальних цінностей цими підприємствами. Але без залучення бюджетних коштів! Я розумію, що наші цілі досить амбіційні. Але я також розумію, що держрезерву не уникнути реформ.