У Комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин відбувся «круглий стіл» на тему «Проблеми законодавчого врегулювання етнонаціональної політики в Україні. Основні критерії майбутніх законів».
У комітеті вже давно започаткували таку практику: перед тим як виносити законопроекти на розгляд, обговорити їх у широкому колі фахівців. Нині предметом обговорення стали два проекти законів про Концепцію державної етнонаціональної політики — урядовий та в авторстві депутата-регіонала Михайла Папієва. Перший заступник голови комітету Віктор Терен зауважив, що нині в державі діє значна кількість нормативних актів з питань етнополітики, ратифіковано базові міжнародні документи у цій царині. Свого часу законодавство у сфері етнополітики було визнано одним із найкращих у Європі, проте норми закону про нацменшини вже стали недостатніми і відстають від сучасних процесів. Наприклад, у законодавстві про нацменшини є стаття щодо права національних громадських об’єднань висувати своїх кандидатів у депутати на виборах до органів державної влади. Але це положення не реалізується на практиці. Учасники «круглого столу» пропонували втілити цю норму в життя, щоб кожна нацменшина мала гідне представництво в органах державної влади, у парламенті.
Назріла також потреба привести нормативно-правову базу у сфері нацвідносин у відповідність до Конституції та ратифікованих міжнародних договорів, наголошували учасники зібрання. Уряд також вважає, що спочатку необхідно ухвалити базовий закон про етнополітику, а вже потім вносити зміни до решти законодавчих актів у цій сфері. Директор департаменту етнополітики та європейської інтеграції Держкомітету у справах національностей та релігій Костянтин Дикань, зокрема, відзначив, що урядовий законопроект розроблявся за участю науковців, громадських організацій нацменшин з урахуванням висновків міжнародних експертів, пройшов громадське обговорення.
Однак у нього довга історія. Ще в лютому 2006 року РНБО, розглядаючи питання про суспільно-політичну ситуацію в Криму, ухвалила рішення, яке було введено в дію відповідним указом Президента, — у ньому доручалося Кабміну за участю державних інституцій та неурядових організацій розробити та подати у чотиримісячний строк проект закону про засади етнонаціональної політики, а також нову редакцію закону про нацменшини. Проте майже три роки цей законопроект «блукав» у стінах Кабміну та зацікавлених відомств. Тоді як національні питання завжди є вразливими в державі й не випадково до них прикута увага впливових міжнародних організацій — Ради Європи, ООН та інших.
Учасники «круглого столу» рекомендували під час опрацювання Концепції етнополітики врахувати кращі положення з обох законопроектів, а також пропозиції, висловлені під час дискусії.