Землі роздавали за безцінь, а солдатів годували «золотим» цукром

У Міністерстві оборони відбувалися численні порушення законодавства та зловживання під час передачі земель оборони, державних закупівель, використання бюджетних коштів — такого висновку дійшла робоча група Головного контрольно-ревізійного управління України, яка працювала за дорученням уряду. Про це розмова з народним депутатом України, головою підкомітету з питань економічної та екологічної безпеки Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони Олегом МАЛІЧЕМ, котрий входив до складу робочої групи від парламенту.

Майно за безцінь

— Чим була викликана необхідність створення згаданої робочої групи?

—- Щоб не обтяжувати читачів цифрами, скажу, що в умовах фінансово-економічної кризи левову частку запланованих для Міноборони у бюджеті на 2009 рік коштів складали саме надходження від реалізації надлишкового майна та земель. Оборонне відомство протягом згаданого періоду виконало план лише на 15% (до речі, показники Міноборони з наповнення спеціального фонду, починаючи з 2007 року, ніколи не сягали визначеного рівня). Зрозуміло, щоби виконати передбачену програму для модернізації озброєння і військової техніки, будівництва (придбання) житла тощо певні структури Міноборони повинні були добре попрацювати для виконання плану реалізації надлишкового майна та земель.

Наскільки ж великим було наше здивування, коли, на тлі заяв посадовців міністерства про незадовільне фінансування, ми побачили факти відвертого розбазарювання коштів та земель. Лише вартість переданих за безцінь земель сягнула, за ринковими цінами, понад одного мільярда гривень.

На моє глибоке переконання, військове майно і землі оборони — це величезний ресурс, який може приносити до державної скарбниці п’ять—вісім мільярдів гривень щорічно.

Прикметно, що всі ці негаразди відбуваються на фоні відвертих відмов керівників МО позбавитися невластивих міністерству функцій із власного забезпечення. Наприклад, навіщо триматися повноважень щодо реалізації майна та земель? Адже головний обов’язок війська не комерція, а система підготовки для підтримання боєздатності частин.

— Хто увійшов до складу робочої групи і що одразу привернуло увагу її членів?

— Робочу групу було сформовано з фахівців низки центральних органів виконавчої влади на чолі з представником ГоловКРУ. Мене було включено до робочої групи від парламенту, оскільки маю досвід роботи у цій сфері, а до парламентського Комітету з питань нацбезпеки та оборони також надходила інформація про зловживання. На жаль, за результатами перевірки, вимушений констатувати, що сьогодні в Міноборони створено схеми, за якими відбуваються зловживання у процесі передачі земель оборони, державних закупівель, забезпечення харчуванням, паливно-мастильними матеріалами тощо. Маленька шпаринка у законодавстві, постанові чи законі створює «сірі схеми», за якими притягнути до кримінальної відповідальності важко. Але від них страждає і українське військо, і обороноздатність держави загалом.

— Здавалося б, оборонне відомство — це структура, в якій панує чіткий порядок і контроль. Як же діяли у військовій сфері фактично «тіньові» схеми?

— На мій превеликий жаль, на перший погляд можна виокремити три основні схеми відчуження земель, будівель та споруд поза контролем уряду.

По-перше, існує система навмисного подрібнення цілісних майнових комплексів, які не підлягають відчуженню, на окремі будівлі та споруди, з метою їх подальшої реалізації за сірими схемами.

По-друге, керівництво Міноборони передає до основних фондів своїх госпрозрахункових державних підприємств земельні ділянки, за сприяння органів місцевого самоврядування змінюється їх призначення, реалізацію земельних ділянок згадані державні підприємства здійснюють вже на підставі законодавства про підприємства.

По-третє, керівництво Міноборони передає земельні ділянки до основних фондів згаданих державних підприємств, які штучно створюють умови для банкрутства, та за згодою органів місцевого самоврядування із залученням судів змінюють призначення земель.

Таким чином, за матеріалами робочої групи, за період перевірки (з грудня 2007 року) Міноборони прийнято рішення щодо зміни цільового призначення 54 земельних ділянок. Із них із порушенням чинного законодавства прийнято рішень стосовно 53 ділянок загальною площею 266 га, вартість яких, за оцінками експертів, становить понад мільярд гривень. Найбільшими із земельних ділянок, від користування якими відмовилося Міноборони, є ділянки на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, в Севастополі та селі Башкирівка Чугуївського району Харківської області.

— Чи виправдала себе нова схема забезпечення українського війська харчуванням через комерційні структури?

— Про не менш системні порушення та зловживання також свідчать результати перевірки забезпечення особового складу Збройних Сил харчуванням за участю комерційних структур, яке було запроваджено у 2007-2008 роках. За матеріалами ГолКРУ Міноборони не вдалося забезпечити раціональне та ефективне витрачання бюджетних коштів на ці цілі. Майже половина коштів, виділених на харчування військовослужбовців — понад 300 млн. грн., використовувалась неефективно та не за призначенням. Скажімо, майже удвічі переплачувалось за цукор, гречку, олію, м’ясо птиці, ковбасу для харчування солдатів... Запроваджена система шляхом залучення суб’єктів господарювання майже удвічі збільшила вартість харчування, однак не вирішила поставлені завдання щодо забезпечення військових якісним харчуванням та вивільнення їх від виконання невластивих функцій. За результатами анкетування, проведеного у військових частинах, майже кожного третього військовослужбовця не задовольняє якість харчування, після їжі залишається відчуття голоду. А кожного четвертого військовика залучали до приготування їжі, миття посуду, прибирання їдалень тощо.

Формально відбувався тендер, у якому брали участь різні компанії, визначався переможець. Процедуру начебто було дотримано, але у результаті миска солдата з кашею чомусь стала значно дорожчою.

— Ви говорили, що перевірка робочої групи також виявила неефективне використання коштів, виділених у державному кошторисі на модернізацію озброєння. Про які порушення йдеться?

— Фінансування заходів щодо модернізації та закупівлі озброєнь проводилося на рівні не більше 70% від запланованого. Державні програми щодо переозброєння ЗСУ тривалий час не уточнювалися, зволікалася їх реалізація. Зокрема, лише в 2008 році розпочали розглядати питання про створення безпілотних авіаційних комплексів. Водночас за рахунок державного оборонного замовлення у 2008 році було придбано БпАК іноземного виробництва на суму понад шість мільйонів гривень.

Унаслідок неузгоджених дій Міноборони та Мінпромполітики використання у 2007 році 100 млн. гривень, передбачених на будівництво двох військово-транспортних літаків АН-70, не дало змоги досягти запланованого результату. Посадовці пояснюють незадоволення потреб у придбанні нових зразків озброєння та військової техніки відсутністю коштів, тоді як за період перевірки за бюджетні кошти купували речі, які не можуть бути застосовані військовими формуваннями для захисту країни та її громадян від військової агресії з боку інших держав — салюти, пересувні кіновідеосалони, спортивна зброя тощо на загальну суму понад 11 млн. грн.

— Яким чином може відреагувати на виявлені порушення парламент та які кроки ініціюватимете як народний депутат?

— Спочатку ініціюватиму розгляд цього питання на засіданні Комітету з питань національної безпеки та оборони, сподіваюся, воно знайде відображення і в рішеннях Кабінету Міністрів. Ми звідусіль чуємо нарікання, що нема за що годувати військо, нема за що літати, стріляти. Так, проблеми в країні є. Але гроші, які можна виручити за надлишкове майно Міноборони, — це мільярди.

Ініціюватиму також створення у Верховній Раді спеціальної слідчої комісії для розслідування зловживань у Міністерстві оборони у сфері державних закупівель та реалізації надлишкового майна. Однак проблема не в окремих порушеннях, а у системі, в схемі, яку треба зламати. У Міноборони, за офіційними даними, близько 170 державних підприємств, які працюють на госпрозрахунковій основі, за неофіційними — понад 300. Їм треба на чомусь заробляти. І ті схеми, що майно спочатку виводять на державні підприємства, а потім воно безконтрольно через суди передається у власність комерційним структурам — це велика «годівниця». Якщо це реально не заблокувати і не навести лад — то державний бюджет втрачатиме щонайменше п’ять мільярдів гривень на рік.

Саме з метою звільнити військові структури від невластивої їм господарської, економічної та торговельної діяльності уряд створив спеціалізоване державне підприємство «Укрспецторг», яке повинно було займатися реалізацією всього надлишкового військового майна, за чіткою прозорою процедурою. Але створення цієї компанії заблокував Президент своїм зверненням до Конституційного Суду. Чому блокуються рішення, ініційовані Кабінетом Міністрів? Тому що людям, які прийшли до Міноборони, не хочеться віддавати те, заради чого вони туди «проривались» — ось відповідь на це запитання.

Необхідно насамперед переглянути ставлення до армії. Офіцер не повинен думати, де брати кошти на своє забезпечення, гас для польотів тощо. Він повинен чесно і добросовісно служити. Адже через невпевненість у завтрашньому дні страждає патріотизм кожного військовика, нівелюється багаторічна династичність поколінь захисників Вітчизни, втрачається віра в державу як в систему влади народу і в армію як інститут захисту надбань нації й мирне майбуття прийдешніх поколінь.

Впевнений, що проблеми армії є настільки системними, що ми не маємо права ставити до керування нею не військову людину.

Переконаний, — ми припинимо будь-які дії, що принижують гідність людей у погонах, і зможемо запровадити оптимальний механізм зворотних взаємних зобов’язань між державою та її оборонцями.