Розташована на півдорозі від Донецька до Маріуполя Волноваха є центром найбільшого сільськогосподарського району. Якщо брати до уваги, що економічна криза найперше вдарила по великих індустріальних містах, то сільський район, образно кажучи, перебуває «в тилу».
Не секрет, що приділяючи основну увагу зведенням із фінансово-економічного фронту, мас-медіа часто забувають поцікавитися, як живе провінція та її мешканці. На нашу думку, позиція пересічних громадян та тих, хто представляє їхні інтереси, — керівників органів місцевого самоврядування, — заслуговує на більшу увагу з боку суспільства взагалі і чиновників зокрема. Під час наших зустрічей у Волноваському районі було порушено декілька важливих тем, які потребують вирішення.
Водночас було б помилкою вважати, що в сільському районі живуть суцільні песимісти. Навпаки. Ми зустріли чимало ентузіастів своєї справи, цікавих і цілеспрямованих людей, які своїми силами долають труднощі. У них — своя думка про те, що треба зробити, аби рядовий мешканець села відчув віддачу від тієї тяжкої і, не секрет, малооплачуваної праці: віддачу у вигляді комунальних зручностей, соціальних стандартів і можливостей для культурного розвитку.
Під час зустрічі із сільськими головами пролунало чимало запитань. На першому плані — Віра Ролінська, Красновський сільський голова.
Не забирайте пошту у села!
Зустріч із сільськими, селищними і міськими головами висвітлила передусім бюджетні проблеми. Якщо в минулі роки район отримував від держави кошти на ремонт доріг, газифікацію чи програми житлово-комунального господарства, то сьогодні сільським органам влади у фінансуванні з держбюджету відмовили. А у самих територіальних громад небагато джерел доходів.
— Питань місцевих органів влади дуже багато, — зазначив голова районної ради Іван Овчинніков. — Всі ради дотаційні, тому що із колишніх сільськогосподарських підприємств працюючих залишилося небагато. У селищах, де є промислові підприємства, також виробництво скоротилося щонайменше на 30 відсотків. Відповідно, зменшився фонд оплати праці і податки, які надходять до місцевих бюджетів. Тому грошей не вистачає навіть на найнеобхідніше. Доходить до того, що ми не можемо утримувати деякі дитячі садочки. Мине два-три місяці, і якщо ми не зуміємо допомогти, — їх закриють. Немає бюджету, щоб оплатити зарплату, енергоносії. А як бути мамам: кидати роботу, щоб сидіти вдома з дітьми?
Непроста ситуація склалася в охороні здоров’я: в десяти радах немає медичних працівників. Випускники медичних закладів не хочуть іти до сільської місцевості через низьку зарплату і відсутність нормальних умов для проживання. Зробити привабливою роботу сільського лікаря, фельдшера — хіба це не пріоритетне завдання держави? Цю та інші проблеми порушували керівники органів місцевого самоврядування.
Ніна Бишок, Калінінський сільський голова: «У «Голосі України» я прочитала про передовий «досвід» «Укрпошти», яка обіцяє приїздити на село раз на тиждень і за один день усіх обслуговувати. Чи мислимо це — за один день пенсію видати, листа відправити, за електроенергію заплатити, якщо в сільраді 700 мешканців? Що ж ви робите: закрили в селі ощадкасу, закрили пошту — як далі виживати? Взагалі нічого не залишиться. Нехай народні депутати спустяться донизу і подивляться, як живе село. Сільському голові треба побиратися, шукати спонсора для всього. Раніше ми отримували податок із доходів фізичних осіб. Тепер, у зв’язку зі скороченнями в агроцеху Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча, і цього не отримуємо. Ось і просиш: чи то цвинтар побілити, чи то день села провести. А контрольно-ревізійне управління чи санстанція приїздить, нас усіх штрафують на повну».
Голова Волноваської районної ради Іван Овчинніков та власний кореспондент газети у Донецькій області Ліна Кущ.
Щоб підстригтися чи купити анальгін, треба їхати до райцентру
Наталя Джгун, Жовтневий сільський голова: «У мене чотири населені пункти. Дільнична лікарня — у селищі. Напряму там чотири кілометра, по дорозі, в об’їзд — п’ятнадцять. Автобусного сполучення із селищем немає. Із райцентром — є, але умовне: автобус приїздить до Волновахи і через півтори години вирушає назад. Відвідати соцзабез, пенсійний фонд, лікарню — проблема. Пенсіонери до мене приходять і скаржаться, що півпенсії витрачають на те, щоб їздити до терапевта. Хотіли викликати лікаря до нас, так лікарня стогне, у нас один терапевт, і якщо її до нас привезуть, на цілий день інші села залишаться без фахівця. Не перший рік чую про адміністративну реформу. Але за такого автобусного сполучення між населеними пунктами, за того рівня бюрократії, коли вимагають «на цей папірець іще один папірець», про яку адмінреформу може йтися? І ще одна проблема: побутове обслуговування. Воно взагалі нижче нуля. Щоб підстригтися, треба їхати до райцентру. Ані перукарень, ані швацьких, ані швейних майстерень. Умільці, щоправда, стрижуть односельців, а санстанція їх за це б’є. Ось вам рівень життя на селі».
Олександр Любарцев, Хлібодарівський сільський голова.
Про садочки, палац культури і земельні аукціони
Олександр Любарцев, Хлібодарівський сільський голова: «Свого часу Хлібодарівському кар’єроуправлінню належав палац культури, споруджений на честь 50-річчя СРСР. Чотири роки тому представники власника кар’єроуправління — Донецької залізниці — виїхали на місце, подивилися і склали акт про передання палацу місцевій громаді. Пролежала угода рік, нічого не зроблено. Куди ми тільки не зверталися! Палац-красень у сумному стані, потребує капітального ремонту, будівля руйнується. Тепер уже набагато більше коштів доведеться вкласти. Хочу через газету звернутися до Верховної Ради, Кабінету Міністрів і «Укрзалізниці», щоб передали-таки палац культури Хлібодарівській сільській раді. Якщо цього року це не станеться, наступного вже передавати буде нічого».
«Ви, журналісти, повинні в газеті більше писати про недоліки, тому що з кожним роком проблем у сільських голів більшає, — радив представник із Миколаївки. — Наша рада — одна із найбільших у районі. Працюють дві школи і два садочка: в одному 26 дітей, в іншому — 40. Але сьогодні одному садочку загрожує закриття. У бюджеті сільської ради не вистачає коштів. Кланяюся, прошу вугілля — дотягнули до кінця опалювального сезону. Усі люди у зв’язку з кризою ходили в безоплатні відпустки по п’ять днів у січні, лютому і березні. Ну давайте закриємо школи і садочки — завтра вони розваляться. І нічого не буде. Це треба вирішувати в масштабах держави. Дороги розбиті, аптек немає в селі. Щоб придбати анальгін, селянин повинен сім гривень заплатити за квиток на автобус в обидва кінці».
Павло Лєсконог, Златоустівський сільський голова: «Група в дитсадочку повинна бути не менше 20 дітей. А якщо села розкидані? У мене шість населених пунктів, 3,5 тисячі мешканців. Але дітей треба підвозити. Раніше це колгосп робив, зараз автобус лише у відділу освіти. Вони возять школярів і не хочуть підвозити дошкільнят. Не кожні батьки зможуть щодня відвозити дитину в садочок. А земельні аукціони, які вимагають від нас проводити? Це сміх. Під Києвом продавати землю — це круто. А ви спробуйте знайти в селі приватного підприємця, щоб він хоча би два квадратні метри взяв під магазин, і провести з ним аукціон. По району «гуляє» 4000 гектарів орної землі. Є бажаючі обробляти її, але не розроблена процедура аукціону. Земля заростає бур’яном. А віддай селянину хоч шматок, щоб він із сапкою походив, — одразу корупцію пришиють: мовляв, чому без аукціону віддав ділянку?»
Сільські голови вважають, що потрібно мати спрощені схеми роботи бізнесу на селі. Адже процедура земельних аукціонів відлякує і без того нечисленних бажаючих. Крім того, на думку наших співрозмовників, місцевій владі потрібно дати більші повноваження і щодо можливостей накладати штрафи, наприклад, на тих, хто викидає сміття в неналежному місці.
Великоанадольський музей лісу.
Сільрада із модемом, але без Інтернету
Під час зустрічей у районі пролунало і незвичне питання від сільських голів: лише лічені сільради мають вихід до Інтернету. «Ми придбали модеми, але наш «Укртелеком» не може мене підключити! — розповіла Віра Ролінська, Красновський сільський голова. — Хоча звичайні мешканці сіл використовують Інтернет. Тобто технічні можливості дозволяють. Просто представник «Укртелекому» не хоче розбиратися із конкретною телефонною лінією. Можна підключити, було б бажання. Лише три-чотири ради на район мають вихід до Інтернету, решта придбали модеми, але так само підключитися не можуть. А це би дуже здешевило наше ділове листування. Це ж економія бюджетних коштів». Аналогічні претензії висловили й інші сільські голови.
Коментар з приводу
«Голос України» звернувся по коментар із цього питання до голови Донецької обласної державної адміністрації Володимира Логвиненка. «Ми виконали програму інформатизації області й забезпечили електронний зв’язок із містами і районами, — сказав керівник області. — Щодо сільських рад: там, де є мобільний зв’язок, таке підключення можливе, питання лише в ціні. Технічні можливості «Укртелекому» сьогодні справді обмежені, тому що у нас залишається кілька десятків сільських амбулаторій, які не мають навіть дротового зв’язку і користуються мобільними телефонами. Ми хотіли б підключити сільські ради до мережі Інтернет. Не можу сьогодні сказати програму розвитку «Укртелекому», але ми в цьому зацікавлені».
Водночас, на нашу думку, місцевим зв’язківцям варто уважніше вивчити якість телефонних ліній на селі, адже, за твердженням сільських голів, деякі мешканці підключені до Інтернету через «Укртелеком» і проблем не зазнають».
Рукотворний ліс шумить уже понад півтора століття
У Волноваського району — не лише потужний агропромисловий потенціал, а й унікальні рекреаційні можливості. Протягом останніх кількох років цей куточок Донеччини став більш привабливим для потенційних відпочивальників. Адже на території району розташований Великоанадольський ліс — рукотворне диво природи. Його засновник Віктор Графф прибув до приазовського степу 1843 року. Переглянувши два десятки земельних ділянок, обрав одну, де спочатку посіяв насіння клена, яблуні, в’яза, пізніше — дуба.
Про цю сторінку історії краю чимало інформації можна знайти в Музеї лісу та Музеї історії району. Показово, що місцеве населення попервах не сприймало спроби Граффа посадити ліс у степу і навіть не знайшло для нього житла у Волновасі. Ентузіаст поселився в селі Новотроїцькому і щодня пішки ходив до лісництва. Брак фінансування, хвороби, відсутність нормальної медичної допомоги (медпункт був розташований за 200 верст!) — з такими труднощами зустрівся Графф. Його помічники не витримували і просилися до інших лісництв. Віктор Єгорович заснував лісництво і школу лісників, виховавши нове покоління фахівців. За 23 роки роботи в районі він зумів посадити ліс, який сьогодні займає 2,5 тисячі гектарів і налічує 212 видів дерев і кущів. Зусилля цієї великої людини оцінили лише після її смерті.
Сьогодні Великоанадольський ліс — заповідна територія і водночас місце відпочинку дорослих і дітей. Як зробити цей відпочинок цивілізованим? Як зберегти диво природи для нащадків? Як максимально дбайливо використати можливості цього екологічно чистого куточка Донеччини? Про це ми говорили із директором комплексу «Форест Парк» Павлом Коверзою. Адже діяльність цього закладу — приклад вдалого поєднання приватних інтересів із державними.
Перше, що вражає на території комплексу, — тиша. Готель, який складається із семи корпусів, розташований на території заповідника, а отже, феєрверки, стрільба, водні мотоцикли, квадроцикли тощо тут заборонено. Зате відпочивальники можуть узяти напрокат велосипеди, пограти в теніс чи міні-гольф або просто пробігтися по периметру парку, «намотавши» близько п’яти кілометрів. «Наше місце облюбували люди, які втомилися від повсякденної біганини. Приїжджаючи сюди, вони можуть розслабитися і забути про все. Тут — єднання з природою, тиша, спокій, екологічно чиста зона. Якби ще не «ловили» мобільні телефони, взагалі була б оаза», — сміється директор комплексу.
Показник екологічної чистоти — лебеді і качки в місцевому ставку. Торік тут з’явилися шість маленьких каченят — перше потомство. Можна ловити рибу (навіть проходять турніри із риболовлі), кататися на човнах, купатися. Водойма у «Форест Парку» — одна з небагатьох в області, яка відповідає санітарним нормам і щороку отримує всі відповідні дозволи. Крім готельних корпусів, комплекс надає можливість відпочинку в наметах із усіма зручностями західних кемпінгів: питною і технічною водою, туалетами, стаціонарними мангалами, столами під навісами.
Єдине в Східній Україні радонове джерело
Гордістю комплексу є медичний оздоровчий центр, обладнаний за останнім словом медичної техніки. Для лікування тут використовується єдине у Східній Україні радонове джерело, відкрите неподалік комплексу. Про це джерело було відомо ще в 70-ті роки минулого століття, навіть планувалося будівництво на його базі санаторію-профілакторію. Однак плани залишилися на папері, і лише кілька років тому цілющу воду почали використовувати.
— Вода із глибини 101 метр надходить сюди і нагрівається до температури 50 градусів, — демонструє блок радонотерапії головний лікар медцентру Віктор Юзічинський. — Після цього подається до ванної. Причому ми використали досвід чеських колег і зробили подачу знизу, тому що коли вода ллється згори, із крана, то іде розбризкування і вихід радону в повітря. Крім ванни, маємо чотирикамерний апарат для пацієнтів, у яких є протипоказання з боку серцево-судинної системи: можна обробляти окремо сустави рук і ніг.
Віктор Графф, який посадив ліс у приазовському степу.
Перед впровадженням нового методу були проведені польові, лабораторні, доклінічні та клінічні випробування, визначено середньодобовий вміст радону в воді. Відповідно до концентрації розроблено методику процедур. «Це дуже красива, пластична методика, яка дає змогу впливати загалом на організм людини: поліпшує іммунний статус, гормональний фон, знеболює, має протизапальну дію, широко застосовується при захворюваннях рухомого апарату, гінекологічної сфери тощо», — пояснює головний лікар.
Ще одна унікальна методика, яку пропонує центр, — майр-терапія, тобто система лікування, розроблена відомим австрійським доктором Майром. Двоє лікарів «Форест Парку» проходили навчання в Австрії (єдині з України) і тепер досконало володіють цією методикою. Вона є справжнім відкриттям для людей із надлишковою вагою, проблемами обміну речовин та інших пацієнтів.
Духовна святиня регіону — Свято-Успенський чоловічий та жіночий монастир у селі Нікольському.
Комплекс є одним із готелів, який визначено для проживання гостей Євро-2012, адже до обласного центру звідси — година їзди. На нещодавній нараді «Форест Парк» визнано одним із кращим в області за підсумками минулого року і за готовністю прийняти гостей чемпіонату Європи. Співробітники комплексу допомагають місцевому лісництву в охороні угідь, адже людей і техніки у державної структури бракує. Узимку по периметру комплексу виставляють годівнички і сіль для оленів: їх у навколишньому лісі близько чотирьох десятків. Потоваришували із місцевими пасічниками, які доставляють до комплексу цілющий мед. А нещодавно тут з’явився музейний куточок просто неба: виставлено зразки закам’янілих дерев, знайдених на території області. Такі араукарії (їм майже по 300 мільйонів років) можна побачити лише на Донеччині та ще у штаті Арізона (США).
У розмові про природу і екологію вразив один факт, який свідчить про цілісність усієї планети. Виявляється, у дні, коли в 2005 році сталося цунамі у Південно-Східній Азії, вміст радону у волноваському джерелі підскочив удвічі. Здавалося б, де Таїланд, а де — Волноваха. Але на нашій маленькій Землі настільки тісно все переплетено, що ніколи не знаєш, яким лихом може повернутися завдана природі шкода. І наскільки уважним треба бути до людей і всього навколишнього, щоб зберегти цей світ для нащадків.
Фото Олексія БУДЬКА.
Авторитетна думка
Іван Овчинніков, голова Волноваської районної ради:
— Головний чинник, який впливає на розвиток села, — соціальний. Адже переваги проживання в сільській місцевості очевидні: чистіше повітря тощо. Але побутова невлаштованість змушує людей виїжджати в міста. Розуміємо, що є технічний прогрес, щороку менше буде робітників із сапками, буде високопродуктивна техніка, тому маленькі села зникатимуть, стільки робочих рук не потрібно. Але центральні садиби — вони повинні зберегтися. Для цього потрібно зберегти соціальну сферу.
