Леонід Черновецький небезпідставно марить кріслом президента. Він не боїться йти «в народ». «А побалакати!» — цього від столичного градоначальника не відняти. «Балакав» Леонід Михайлович не тільки із споживачами його гречки, а й зі зв’язківцями, харчовиками, транспортниками, працівниками торгівлі та ресторанів.
Зустрівся і з керівниками приватних шкіл та дитячих садків. Говорили про розвиток мережі.
«Як міський голова, я готовий надавати серйозну підтримку приватним закладам. У Києві багато людей, здатних платити за те, щоб їхні діти отримали якісну освіту в прекрасних умовах. Саме такі послуги і надають приватні школи. Це серйозний сектор економіки столиці. Я патріот України і бажаю, щоб наші школи надавали освіту європейського зразка, аби дипломи київських шкіл визнавали у всьому світі», — сказав Леонід Черновецький.
Керівники приватних навчальних закладів попросили його посприяти у продовженні оренди приміщень і придбанні землі. Голова міста пообіцяв розглянути це питання. Він зауважив, що також сприятиме у зменшенні розмірів орендної плати та збільшенні термінів оренди.
Крім того, міський голова висловив намір виплачувати стипендію зі своїх особистих коштів найкращим учням приватних закладів.
Приватні заклади освіти функціонують в орендованих або власних викуплених приміщеннях. Вони не фінансуються з міського чи державного бюджетів, що дало змогу торік столиці заощадити понад 30 мільйонів гривень. В умовах економічної кризи влада готова підтримати приватні заклади, адже це допоможе спрямувати додаткові кошти на розвиток установ комунальної власності, вважають у міськдержадміністрації.
В Україні за кілька років число приватних закладів зменшилося вдвічі: з понад 300 до 154. Держава не підтримує альтернативні школи і вони, як стверджують фахівці, можуть зникнути. Уже сьогодні «елітні» школярі позбавлені соціальних допомог (медобслуговування, відпочинок, стипендії, підручники), які отримують діти державних закладів.
«Гроші мають прямувати за дитиною незалежно від того, де вона вчиться», — вимагають педагоги. Адже до приватних шкіл ходять (їздять) не тільки чада багатіїв. Навчання тут коштує від 300 гривень. Сюди приймають обдарованих із бідних сімей, сиріт і напівсиріт, навіть інвалідів, яким державна школа відмовила в прийомі.
Парламент, вважають прибічники приватної освіти, має «вирівняти» систему фінансування освітніх закладів, надати рівні можливості. У всьому світі освітні послуги вважаються неприбутковими, а у нас дивляться на нихк на бізнес-проект. Звідси й ставлення до таких шкіл.
Наша довІдка
Сьогодні в столиці функціонує 528 шкіл та 566 дитячих садків. Серед них 44 приватні ЗОШ та 10 приватних садочків, в яких навчаються та виховуються майже п’ять тисяч юних киян. Утримання одного учня на рік — 4000 гривень.
Шкода, бо система державної освіти ніколи не буде докорінно реформована, якщо не існуватиме конкурентоспроможна альтернативна. Хіба суспільство не має підтримувати тих, хто успішно вчить і виховує майбутніх Патонів і Амосових? І хіба так важливо, у школі якої форми власності їх готують? Головне — якість освіти, а не товщина гаманця батьків, які віддають дітей у приватні руки. Вони, певне, надійніші, якщо дедалі більше людей бачать своїх нащадків у недержавних дитсадках-школах?
