«Ми убили не людину, а бандерівця!» Ця публікація, чесна, правдива, у львівській газеті «Експрес», гадаю, зворушила до сліз не одного читача. У ній — розповідь про життя і смерть 21-річного одеського студента факультету журналістики Максима Чайки.
Його вбили начебто члени якоїсь людиноненависної організації «Антифа». Убили «в центрі міста за те, що любив Україну», — пише авторка в репортажі з місця події.
Матеріал не лише про ненависть окремих молодиків до справжніх патріотів. Стаття — пересторога — про шовіністично настроєних одеситів, які є в ЗМІ, у владних кабінетах, на вулиці. Це вже не дивує, це — лякає.
І хотів би я сказати «Молодці!» колегам з «Експресу», якби не ложка дьогтю.
На сторінці, де оприлюднено розповідь-біль про Максима, якимось дивним чином розміщено огидну рекламу. Про «чистоту у вигрібній ямі та туалеті». Невже не знайшлося для такої вкрай «цікавої та потрібної інформації» іншого місця? Невже про біопрепарати та проблеми каналізації треба детально розписувати в кольоровій рекламі, яка сусідить, вважай, з некрологом?
Розумію, гроші від реклами не пахнуть. Розумію, без неї видання нині не виживе. Тому не продовжуватиму урок моралі про жахливу несумісність продуктів «творчої» діяльності.
Слово Максиму Присяжному, декану факультету журналістики Львівського нацуніверситету імені Івана Франка: «Місцева преса часто ображається на епітет «жовта», але, починаючи з верстки, добору інформації (виділено мною. — Авт.) та завершуючи композиційною структурою, видання зроблено за її законами».
Це сказав шановний учитель в інтерв’ю «Львівській газеті», в якому, зокрема, йшлося про свободу слова взагалі і «увімкнення» внутрішніх регуляторів морально-етичних норм «акулами» пера зокрема.
Сказав, як в око вліпив. Вочевидь, і про «Експрес».
Іван ЯКОВЛЄВ.
Львів.
