Анкета керІвника

Олександра Ігоровича КОТЕЛЬНИКОВА призначено начальником державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» у вересні 2008 року. Народився в 1947 році в Москві, після закінчення Ленінградського Нахімовського училища, Ленінградського вищого військово-морського училища, Військово-морської академії проходив службу на військово-морському флоті на різних командних посадах, в органах управління штабу Тихоокеанського флоту, директором Cевастопольського судноремонтного заводу військово-морського флоту, очолював фонд майна автономії, обіймав інші відповідальні пости в Україні та за кордоном. Має орден «За службу Батьківщині», 17 медалей, багато інших нагород, зокрема, нагрудні знаки «Відмінник винахідництва і раціоналізації», «Кращий раціоналізатор морського флоту», обирався депутатом Євпаторійської міськради, кандидат технічних наук, вільно володіє англійською мовою.

Факт

Уже через місяць після призначення О. Котельникова на посаду в. о. начальника порту підприємство позбулося збитків, середня зарплата співробітників збільшилася на 34,2 відсотка, працівники почали одержувати передбачені колективним договором премії за підвищені показники в роботі. І якщо в травні преміальні виплачувалися в розмірі чверті посадового окладу, то до вересня минулого року їхня величина досягла вже 90 відсотків. Це зростання триває і нині, відповідно до постійного підвищення показників діяльності порту.

— За рік вашого керівництва портом, який зі збитками закінчив 2007-й і перший квартал минулого року, як удалося зробити його кращим у країні?
— Залучили серйозних фахівців, за допомогою яких змінили курс роботи порту, глибини бухти якого вже давно обміліли від намивів піску. Втративши можливість переробляти вантажі, порт був на межі закриття. Зміцнили зв’язок з партнерами, підписали договір про інвестиції й провели днопоглиблювальні роботи. Уже наприкінці травня це зробило порт привабливим для цілої низки судновласників і власників вантажів. Одразу з’явилися чотири компанії, які почали спрямовувати сюди свої вантажі. Їхню переробку нам удалося швидко збільшити в півтора разу. Уклали додатково ще два договори з більшими компаніями-судновласниками. Зазначте: ми не просто приймаємо вантажі, всі контракти мають інвестиційний характер, тобто беруть участь і в розвитку порту.
Наступним кроком стало розширення території митної зони втричі, що і продовжуємо робити. Це дає змогу збільшити можливості в прийманні різних вантажів. З розширенням території залучали їх дедалі більше, так вийшли на наступний етап модернізації. Нині закінчуємо переговори із солідною компанією з відкриття нових пасажирських поромних ліній із Греції, Хайфи та Євпаторії, де це відбудеться вперше.
— Коли запросите туристів на нові маршрути?
— Уже на початку літа. Так підвищуємо курортний і туристичний статус міста, залучаємо сюди більшу кількість туристів, у тім числі з різних країн. Місто, яке колись завжди дивилося на порт як на не зовсім вигідне йому підприємство, тепер змінило до нас ставлення: з владою повне порозуміння, вона тільки за розвиток порту, зокрема, і для підвищення курортного іміджу Євпаторії.
З огляду на те, що у верхах відбуваються зміни й стабільності небагато, ми у своєму колективі розраховуємо тільки на себе й свої сили. Саме завдяки цьому повернулися обличчям до роботи всіх портовиків, які адміністрацію підтримали у всіх починаннях.
— Але як вдалося колектив витягти зі стану стагнації за такий короткий термін і з такими вражаючими результатами роботи?
— По-перше, завдяки тому, що ми дружно взялися за розчищення давніх авгієвих стаєнь, зуміли за два місяці погасити всі попередні борги і до початку червня збільшили зарплату всім співробітникам порту на 25 відсотків. До вересня виконали річний план, відбулося друге підвищення зарплати — ще на 25 відсотків. Зуміли наполовину підвищити зарплату минулого року всьому колективу і майже вдвічі збільшили премії. Це позитивно позначилося на продуктивності та якості праці, моральному кліматі колективу, який побачив реальні позитивні зміни й перспективу.
Тільки-но прийшов, почав структурувати колектив для підвищення його працездатності та професіоналізму, робити кадрові перестановки для розширення розвитку підприємства. Але, зазначу, нікого не звільнили: зберегли практично всіх. Цікавимося тільки налаштованими на віддачу професіоналами, котрі відповідають сучасним вимогам і здатні принести реальне, інтелектуальне і матеріальне в порт та його розвиток. Те, що ми сподіваємося лише на себе, одразу дало свої результати. Уперше почали самотужки ремонтувати власний флот, атестували своїх працівників на всі ці роботи. І надалі всі ремонти засобів власної техніки і флоту здійснюватимемо своїми фахівцями.
 

ВІзитка порту

Держпідприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» у національному морському рейтингу посіло перше місце серед морських торговельних портів України в номінації «Темпи зростання» 2008 року і нагороджено дипломом Асоціації портів України «Укрпорт». Другий після Ялти «курортний» транспортний вузол у Чорноморському басейні сьогодні один із кращих платників податків у Криму, трудиться дедалі успішніше, робочі місця планує подвоїти.

— Навіть за таких темпів підйому, ви зазначаєте, що результати могли бути набагато вагоміші...
— Ми прорахували: щороку можемо підвищувати рівень вантажообігу і, відповідно, всіх наших матеріальних і техніко-економічних показників приблизно на 20 відсотків. Цього року взяли план збільшити свої показники на 50 відсотків. Уперше за багато років перевищили вантажообіг порту на два мільйони тонн. Нині плануємо переробити 2,2 мільйона тонн, боремося за більше. Це залежить від кон’юнктури, тому що трудимося на зовнішніх економічних зв’язках, але, як відомо, криза вразила не тільки багато наших галузей, а й сусідні країни. У таких умовах працювати набагато складніше.
— Відома і ваша величезна перспектива й проблема — Донузлав.
— Цей потужний проект — друге дихання для порту. Групою фахівців підготовлено інвестиційний меморандум «Євпаторійський морський порто-промисловий логістичний комплекс». Потенційних інвесторів уже знайшли, сподіваємося, що в середині літа завершимо переговори і розпочнемо виконання цієї масштабної програми. Особливо цікавий проект: здійснювати перевалку такого екологічно чистого вантажу, як зріджений газ, спорудивши гілку залізниці. Тоді Україна стане державою, через яку транспортуватимуть не лише «блакитне паливо» по трубі, а й рідкий газ. А таких транспортних шляхів сьогодні одиниці у світі, пов’язані вони з високими технологіями. Тоді Україна стає в ряд з тими країнами, через які проходять найважливіші у світі транзитні шляхи рідкого газу.
У разі досягнення обсягу, закладеного в ідею Донузлава, він за своїми масштабами не поступиться найбільшому чорноморському порту Констанца. На півдні України — це найпотужніший проект. Уявіть, який інтенсивний поштовх для розвитку одержить не тільки півострів.
— Скептики засумніваються: чи не погіршите екологію Національного дитячого курорту та регіону?
— Сьогодні в районі Донузлава посилено роздається земля, ми знаємо як, а все з того, що на березі споруджують приватники без очисних споруджень, стікає в озеро. Якщо не змінити ситуацію, там буде просто каналізаційна яма. Тому потрібен єдиний координаційний центр, який у рамках природоохоронного законодавства розвиватиме певну діяльність і стежитиме за всім, що робиться в регіоні.
Та і з дитячим курортом це аж ніяк не пов’язано: Донузлав досить віддалений. А подивіться, скільки років існує в центрі Одеси найбільший в Україні порт, і поруч з ним розташовані пляжі: народ купається і не відчуває цієї близькості. Відчуває її лише в будівництві нових будівель і споруд, розвитку економіки міста-порту, морські ворота якого стали воротами і до його економічного розвитку.
І Євпаторійська ділянка порту в цьому проекті не втрачає свого значення. Ми продовжуємо заглиблюватися, розширюючи можливості порту для заходження великих суден, упорядковуючи акваторію, готуємося тут приймати круїзні лайнери.
Зробимо цю ділянку здебільшого пасажирською і штучно-оптової перевалки вантажів. Так посилимо курортну привабливість Євпаторії, тому що сюди заходитимуть великі лайнери, тут на постійній лінії стоятимуть пасажирські судна нарівні з Ялтою, Севастополем, Одесою, Херсоном. Від цього місто зі статусом державної дитячої оздоровниці тільки виграватиме.
— Але нині там об’єкти, що не передані Міноборони, перебувають у напівзруйнованому стані. І це не єдина проблема...
— У 2002 році, коли передавалася частина майна Міноборони й флоту СРСР Україні, було складено акт про передачу містечка №3 на озері Донузлав з усім, що там було, Мінтрансу та Євпаторійському порту. У цьому акті є ухвала комісії про передачу всіх об’єктів, хоча цей акт не виконано.
З 2003 року по сьогодні порт де-факто веде роботу на Південній косі, не маючи правовстановлюючих документів. Це обернулося проти порту тим, що ми підготували технічно приймання всіх суден, які ми тут приймаємо, й їхню обробку, у тому числі й пункт пропуску, який ми закінчили погоджувати з митницею і прикордонниками. Ми готові його відкрити хоч сьогодні, але відсутність правовстановлюючих документів не дає нам можливості це зробити.
Що це може дати місту? По-перше, ми вже цього року щонайменше подвоїли б там переробку вантажів, це значно збільшило б надходження податкової бази. По-друге, ми готові там відкрити вже незабаром близько 300 робочих місць. А кожне з них, створене в порту, відкриває 5—6 місць навколо. Це агентські, брокерські фірми, перевізники вантажів — всього півтори тисячі співробітників. Для навколишніх селищ, які живуть від літа до літа, це принесло б зайнятість населенню, внесло б стабільність у роботу регіону, дало можливість його розвитку. Створення великого вузла вантажопереробок і перевезень одразу ж потягнуло б туди комунікації до селища Мирного. Дало б і поштовх до розвитку інфраструктури. Це все почало б розвиватися дуже швидко. Влада і жителі одержали б стабільність. Але реалії такі: порт платить за землю вісім років, не маючи її, ми обслуговуємо зруйновані й напівзруйновані будівлі та споруди, тому що ми — державні люди й розуміємо:  це робити необхідно. Витрачаємо кошти, проте ми цим не володіємо. І через суди і постанови Кабміну України намагаємося відновити справедливість у цьому питанні, для того, щоб наш державний порт міг розвиватися на благо людей і всього регіону.
 

Наша довІдка

Розташований в Донузлаві Євпаторійський порт, за розрахунками фахівців, може обробляти 60 мільйонів тонн вантажу, Генпланом розвитку Євпаторії визначено місце облаштованості порту — район Південної коси озера Донузлав, де розташовано вантажний район з видобутку і транспортування піску.

 

— А як нині розвивається сюжет горезвісної «піщаної історії»?
— Одне з питань, яке нашій команді не вдалося вирішити до кінця, — те, що з 60-х років наш порт почав добувати пісок в озері Донузлав, на що мав усі правовстановлюючі документи і ліцензії, гірські відводи, площі, нарізані з видобутку піску, як і тепер.
За рік до приходу нашої команди порт було зупинено як основний добувач піску, а привілеї віддали приватним компаніям, які одержали гірські відводи, при цьому, зазначте, не маючи нічого, крім потрібних паперів: ні коштів, ні причалів, ні потужностей з перевантаження і переробки піску. Тому порт з 2007 року був змушений працювати «у батраках», надаючи послуги приватним компаніям, і... за це ще й платити. Адже приватна компанія за папірець, який вона одержала у вигляді офіційного дозволу на видобуток піску, встановлює порту вже іншу ціну. Звичайно, продукція дорожчає.
— Тема досить широко відома, мусується в замовних статтях тих, хто із цим пов’язаний і диктує, що треба сказати, особливо після того, як ви покінчили з усіма цими «генералами піщаних кар’єрів», які там почувалися привільно і були «недоторканні».

— Нині працюємо тільки з однією компанією, тому що ми без цього поки що жити не можемо. Так склалося в порту, що 85 відсотків у його економіці був пісок, його видобуток і вантажопереробка. На сьогодні цю «піщану частку» ми знизили на 5 відсотків. Це досить багато. Тепер маємо баланс між переробкою звичайних вантажів і видобутком піску 20 до 80. Цього року ще знизимо це співвідношення на 5 відсотків, а в ідеалі хочемо цю складову прибрати геть. Адже нам пропонують сьогодні участь, у тім числі, і в будівництві наших і сочинських об’єктів, за рахунок чого ми хочемо ще солідніше підняти наші показники.
Тож у нас є всі документи на отримання гірського відводу. У нас є для цього всі підтвердження, ми пройшли всі комісії. Право пролонгувати гірський відвід надано Верховній Раді Криму, але нас просто... не включають до порядку денного. Зрештою, конституційне право порту порушується, водночас нагнітаючи в ЗМІ обстановку на кшталт: «рівень підводного кар’єру поглиблюватиметься, і вирва засмоктуватиме пісок з пляжів». Уявляєте, еколог цілком серйозно стверджує, що там утворюється діра, куди витече незабаром заледве не все Чорне море. На противагу таким «відкриттям» у нас є висновки екологічних служб, є розробки головного інституту «Чорноморндіпроект» — найсерйознішого наукового авторитету в чорноморських питаннях. Донузлав — озеро з 25-метровою глибиною, але вона нерівномірна, є так звані «банки», які ми й розробляємо, розуміючи, що Крим насамперед курорт, але, як будь-який організм, він має розвиватися в органічному поєднанні довкілля та інфраструктури.
 

Думка експерта

Головний інженер Євпаторійського морського торговельного порту Михайло КУТУЗОВ:
— Наше питання не виноситься на пленарне засідання Верховної Ради АРК уже майже рік, документи «водять по колу», а ми гаємо час для розвитку порту й регіону. Інструментом боротьби проти нашого сучасного екологічно бездоганного порту в Донузлаві виступають деякі екологи, які в порту жодного разу не були, їхніх робіт з нашої тематики ми не бачили. Як людина, котра системно пропрацювала в науковій галузі не один рік, не бачу серйозних доводів у популістських газетних статтях, що виставляють портовиків байдужими до екології. Але ж саме порт має величезний банк важливих відомостей, і ми готові їх надавати будь-якої хвилини, брати участь у будь-якій науковій праці. Наші позиції розділяють авторитетні наукові праці «Чорноморндіпроекту», інститутів гідрофізичного, «Кримгеологія», біології Південних морів. Висновки всіх серйозних наукових центрів досліджень однакові: на стійкість берегів пляжів Євпаторії саме наш видобуток піску не впливає. З «Чорноморндіпроектом», на основі робіт Гідрофізичного інституту, чотирирічних контрольних промірів уже незабаром втілимо цілу систему берегоукріплення причалів порту і Каркінітської затоки.

— Актуальна справа, адже проблема «блукаючих» пісків стала доленосною для Євпаторії та порту.
— Ми активно працюємо з керівництвом міста з програми відновлення євпаторійських пляжів. Облаштовуємо берегоукріплювальні загородження, у тім числі й моли, які затримуватимуть пісок. Ініціювали нанесення піску обсягом 150 тисяч кубів, що перетікає через палі. Виконуючи днопоглиблювальні роботи, розчищаючи пляжі, ми цей пісок вивозимо на захід євпаторійської бухти, звідки він природним шляхом намиватиме пляжі.
Це трудомістка, дорога і масштабна справа, прорахована у відповідних інститутах, і ми взялися невідкладно її здійснити для користі міста і розвитку порту. До початку літнього сезону 100 тисяч тонн піску перенесемо на захід. Очистимо акваторію порту, причал №2 зробимо непрозорим для піску, побудуємо «шпору» — загороджувальний мол, який запобігатиме намулу і припинить міграцію піску. На це планувалося виділення коштів з держбюджету, але в умовах кризи країни ми ці витрати беремо на себе й вирішимо ці питання самотужки.
 

Акценти  для законодавця

Порт — держпідприємство, але оренду я можу одержати в окремих випадках тільки через міністерство як начальник порту, і віддати щось в оренду, щоб ці гроші працювали на державу. І спільна діяльність сьогодні заборонена, хоча й дозволялася тільки через Кабмін.
Завдяки керівництву Мінтрансу, яке цілеспрямовано працює, ухвалено кілька важливих документів про розвиток України як морської держави, у другому читанні пройшов закон про порти. Але ми ще користуємося давно застарілим Кодексом морського мореплавання.
Щоб дати потужний поштовх потоку інвестицій, потрібна законодавча база, якої сьогодні немає. Треба переробити закон про концесії, який захистив би права інвестора на території України. Необхідно більше дати ступенів свободи керівникові на місці. Тому що багато які життєво важливі питання я не можу вирішувати. Час уже змінити ставлення до начальників портів — це еліта України, професіонали вищої проби, потрібно дати їм волю маневру в своїх творчих діях. Обмеження потрібні, але лише стратегічні, а не дрібна опіка в тактичних рішеннях. Дуже важливі також повноваження у зовнішньоекономічній діяльності, тому що її веде кожний порт. Але закону про неї немає. Працюємо на державу і розвиток регіону відповідально — чекаємо такої ж віддачі від державних структур.

Євпаторія.
 

Фото автора.