Шахтарський «щит» на воротах Царграда!

Віктор БРАНИЦЬКИЙ

22 травня 2009 70

Сильна, симпатична команда «Вердер», але наш «Шахтар» сильніший. Тому заслужено і красиво переміг. І це справедливо. Тепер Україна і її футбол тріумфують! Нарешті здійснилася мрія Ріната Ахметова, котрий десять років тому насмілився сказати, що його команда має на меті виграти один із єврокубків. Будемо відверті: багато хто тоді скептично поставився до такої заяви. Але президент «Шахтаря» разом із численними вболівальниками стали свідками, як донецька команда, можна сказати, прибила переможного «щита» до воріт Царграда! «Шахтар» став довічним володарем Кубка УЄФА, бо турнір із такою назвою вже не розігруватиметься. Починаючи з сезону-2009/2010 його замінить Ліга Європи.
Футбол. Кубок УЄФА. Фінальний матч. «Шахтар» (Україна, Донецьк) — «Вердер» (Німеччина, Бремен). 2:1. Голи: Луїс Адріано, 25, Налдо, 35, Жадсон, 97.
«Шахтар»: П’ятов, Срна, Кучер, Чигринський, Рац, Левандовський, Ілсіньо (Гай, 100), Вілліан, Фернандіньо, Жадсон (Дуляй, 112), Луїс Адріано (Гладкий, 90). Тренер — Мірча Луческу.
«Вердер»: Візе, Фрітц (Пасанен, 94), Предль, Налдо, Беніш, Фрінгс, Бауманн, Єзіл, Наймаєр (Ціоліс, 103), Пісарро, Розенберг (Гунт, 78). Тренер — Томас Шааф.
Попереджено: Фрінгса, 45+1, Срну, 57, Левандовського, 77, Фрітца, 82, Ілсіньо,87, Ціоліса, 115, Беніша, 120+2.
Арбітр — Луїс Медіна Канталехо (Іспанія).
20 травня. Стамбул. Стадіон «Шюкру Сараджоглу». 50 500 глядачів. 17 градусів.
На трибунах цього щасливого для нас стадіону разом із великим загоном українських уболівальників «Шахтар» палко підтримував Президент України Віктор Ющенко. І, звичайно, одним із перших привітав новоспеченого володаря Кубка УЄФА.
Отож, пригадаймо, як все відбувалося на стадіоні клубу «Фенербахче» позавчора. Перший тайм був чудовий: високі швидкості, гостра боротьба. «Шахтар» більше володів м’ячем, створив чимало моментів, упевненіше атакував. Але все завершилося внічию. Спершу фантастичний гол у суто бразильському стилі забив Луїс Адріано. А потім зі штрафного влучно пробив Налдо.
Другий тайм відзначався рівнішою грою. Команди пильніше діяли в обороні. Втім, «Шахтар» демонстрував свою гру — швидку, з упевненим контролем м’яча. Щоправда, швидкості дещо вщухли, гра стала в’язкішою і жорсткішою.
Довелося грати додаткові півгодини. Команди не знали втоми, здавалося, їхні сили невичерпні. Але більше їх виявилося у нашої команди. «Шахтареві» знадобилося лише сім хвилин, щоб забити гол, котрий у підсумку став тріумфальним. Наспіла мить Жадсона, якого не встигли перекрити центральні хавбеки німецької команди, а потім невпевнено зіграли оборонці. Маленкий бразильський чарівник шансу не випустив. Забігаючи наперед: оргкомітет фіналу назвав Жадсона найкращим гравцем матчу.
«Вердер», з притаманною для німецьких клубів настирністю, бився до останньої миті. Але це був не його день, а наш. Вже жодні сили не могли завадити «Шахтареві» здобути омріяний Кубок і повезти його в Україну. Отже, Мірча Луческу і його блискучий ансамбль довели справу до переможного кінця. А потім були щасливі миттєвості нагородження. Приз «гірникам» вручив президент УЄФА Мішель Платіні. Кілька гравців «Шахтаря» вийшли на цю дуже приємну церемонію зі своїми дітьми. Гай і Гладкий — іще й з жовто-синіми Державними прапорами, Луческу — з румунським стягом, Левандовський — з польським, Срна — з хорватським. Ось такі яскраві нині барви сучасного клубного футболу...
Не дивно, що настрій у Томаса Шаафа після матчу був кепський. Він зізнався, що його команда дуже розчарована результатом фінального поєдинку за Кубок УЄФА. «Вердер» програв, бо наробив купу помилок. Тренер бременців також розповів, що його нічим не здивував донецький клуб. «Нічого нового не відбувалося. У «Шахтаря» дуже активні гравці на флангах, але ми занадто багато дозволяли їм переміщуватися. Ми були занадто розслаблені в обороні. Наприкінці матчу намагалися створювати небезпечні моменти. Пішли на ризик, бо треба було зрівнювати рахунок. Але гра при цьому стала сумбурною, і ми не використовували тих шансів, які створили».
Можна лише здогадуватися, що робилося в душі Мірчі Луческу, котрий довів, що він — великий тренер. Могло так статися, що й не було б такого фіналу і його самого в «Шахтарі». Адже румунський фахівець після невдалого старту «гірників» у чемпіонаті України почав готуватися до зміни прописки взимку. Але Рінату Ахметову вдалося знайти мудрі і переконливі слова, щоб тренер залишився. І в результаті маємо ось таке фантастичне досягнення.
— Моя мета — продовжувати будівництво команди, — сказав щасливий пан Луческу, — робити її краще в порівнянні з сьогоднішнім днем. Маю таке бажання, і волів би передати його гравцям. Ліга чемпіонів стане новою метою для клубів зі Східної Європи. Ми грали на серйозному рівні. Дотепер у нас були проблеми, пов’язані з рівнем нашого чемпіонату. Тепер, гадаю, у країн зі Східної Європи з’явиться шанс виграти Лігу чемпіонів, і ми постараємося це зробити...
А ми з вами, шановні друзі, щиро вітаючи сьогодні «Шахтар», зичимо йому успіху і у фіналі за Суперкубок УЄФА, який традиційно відбувається в Монте-Карло (Монако). Хто буде суперником українського клубу? «Барселона» або «Манчестер Юнайтед», котрі 27 травня в Римі зіграють головний матч Ліги чемпіонів. До речі, як вигравати Суперкубок — добре знає саме Луческу. Адже турецький клуб «Галатасарай», який він очолював, володів призом, здолавши (2:1) 1 вересня 2000 року мадридський «Реал».