Запровадження медичного страхування — не панацея, а лише перший крок на шляху реформування галузі. Такої думки дотримуються учасники парламентських слухань «Шляхи реформування охорони здоров’я та медичне страхування в Україні», які відбулися 20 травня.
«Стан вітчизняної медицини не є темою, яка призначена виключно для спеціалістів. Вона має стати предметом загальнодержавної, загальноукраїнської розмови», — зазначив Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, відкриваючи слухання.
Адже, незважаючи на велику кількість вироблених документів, концепцій, рішень стосовно реформування медичної галузі, вони не втілюються в життя, й вітчизняна медична галузь продовжує перебувати в занедбаному стані. «Ми проводимо слухання, виробляємо красиві, правильні, комплексні рекомендації, але відсутній контроль за їхнім впровадженням і практичним виконанням рішень, які приймаються», — зауважив глава парламенту.
У занедбаному стані вітчизняної медицини може переконатися кожен із нас, коли лікується в державних або комунальних закладах охорони здоров’я. Причин цього багато, зазначила голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтеєва, але основні — відсутність на державному рівні усвідомлення важливості здоров’я кожної окремої людини для загальнонаціонального добробуту та недосконалість системи управління галуззю. Перша причина призводить до того, що медицина в Україні фінансується на рівні, що ледве забезпечує виплати мізерної заробітної плати медпрацівникам, друга — до розпорошення відповідальності за стан здоров’я нації.
Учасники парламентських слухань констатували: проблему забалакали, але не зробили ані кроку вперед. А тим часом нам є чого повчитися навіть у найближчих сусідів. Як повідомив Георгій Чобану, директор Національного науково-практичного центру ургентної медицини (Республіка Молдова), в республіці обов’язкове медичне страхування було запроваджено 2004 року. Страховиком для працюючих громадян виступив роботодавець, для непрацюючих — уряд, а також самі громадяни, які за власним бажання могли купувати страхові поліси. Початкова вартість одного становила 35 доларів, нині — 244 долари. Водночас непрацюючі громадяни мають 50-відсоткову знижку, якщо купують поліси до 31 березня. Запровадження медичного страхування, за словами Георгія Чобану, призвело до зростання і державних асигнувань на охорону здоров’я (більш як удвічі), і до накопичення фондів обов’язкового медичного страхування (більш як утричі). Унаслідок збільшення фінансування галузі поліпшилися, зокрема, матеріальна база лікарень, якість медичних послуг та заробітна плата медичного персоналу. Хворі у стаціонарах повністю забезпечуються ліками за рахунок фондів, діти до п’яти років — безкоштовними ліками, а диспансерні хворі отримують істотні компенсації на придбання ліків тощо. Це призвело до зменшення смертності від серцево-судинних захворювань на 10 відсотків, материнської смертність на 11,5, а дитячої — на 6,2 відсотка. А відтак поліпшилась демографічна ситуація й намітилася чітка тенденція до зниження загальної смертності та зростання народжуваності.
Натомість показники загальної смертності у нас, як повідомив міністр охорони здоров’я Василь Князевич, удвічі перевищують показники країн ЄС, а показники смертності населення працездатного віку — у 2—4 рази. Серед причин смертей: новоутворення, хвороби системи кровообігу, органів травлення та органів дихання.
Чому ж досі не було зроблено жодного кроку на шляху реформування медичної галузі? Насамперед тому, що не було доброї волі парламенту, вважає народний депутат Лілія Григорович. Але тепер буде, впевнена вона.
Учасники слухань переконані: в умовах обмежених державних ресурсів одним із шляхів розв’язання проблем галузі є перехід на обов’язкове медичне страхування. Адже всі мають визнати очевидний факт: сьогодні немає безплатної медицини. Кошти на її утримання мають виділяти і держава, і самі пацієнти. У такій кількості, щоб вона задовольняла всіх членів суспільства — багатих і бідних, малозабезпечених і безпритульних, літніх і молодих.