Раціон сухої годівлі свиней, перевірений на власному досвіді, пропонує Володимир Біленький (на знімку разом із сестрою), без п’яти хвилин дипломований спеціаліст Тульчинського ветеринарного технікуму. Такий метод полегшує догляд за тваринами, а головне — економічно вигідний. За вирощені протягом трьох років свині Володимир купив новеньку «Славуту».

Cестричці на день народження подарував півсотні півників

Через місяць Володя закінчує вчитися у Тульчинському ветеринарному технікумі. У нього, переможця минулорічного обласного конкурсу «Студент року», призера Всеукраїнського зльоту президентських стипендіатів та відмінників навчання, за чотири роки на іспитах не було жодної четвірки. Хлопець хоче, щоб його сестричка Таня навчалася у цьому самому технікумі. Він уже ознайомив її з деякими премудростями лікування тварин: в 11 років Таня вперше виконала таку непросту процедуру, як кастрація свині, а уколи поросятам почала робити ще раніше, вміє дівчинка також зашивати рани...
Торік на день народження сестрички Володя подарував їй п’ятдесят півників. «Вони не давали спати ні нам, ні сусідам, — посміхається дівчинка, — бо співали вдень і вночі, були якісь музикальні, то батьки їх скоро позаганяли в банки, тушковину зробили». Цього року Таня отримала від брата ще один подарунок — дві кролиці, одна з яких того самого дня привела дев’ятеро кроленят.
— Брат заохочує мене, щоб я обрала його шлях, — каже дівчина. — Він встає раненько. Перед тим, як їхати в технікум, порається коло свиней. Тепер і я вставатиму до кролів...

Кіт у... коробці з бантом

Сам Володя також отримує незвичні подарунки. Так, на день ветеринарного працівника знайомі дівчата вручили йому коробку з сюрпризом. Розв’язав бантик, зняв кришку, а там — котик. Такий вже мазунчик!.. Через це отримав кличку Мазепа. Іншого котика, якого збила машина, хлопець врятував, наклавши шви на голові. Нині той живий і здоровий. Так само витягнув з того світу півня, якому розклювали шию інші півні. «Добре, що артерії не зачепили, — каже Володя. — Рану прочистив, обробив препаратами, наклав шви, зрослося...»
Асистентом у нього в обох випадках була сестричка — подавала інструменти, медичні препарати.
— З Тетяни будуть люди, — каже Володя, — тому й хочу, щоб вона після школи йшла в наш технікум.
Таня не погоджується з пропозицією брата. Каже, що їй більше подобається лікувати людей, а не свиней.

П’ятеро поросят за комп’ютер

— Ми й раніше тримали свиней, — каже батько Володимира Олег Васильович. — Але час показав, що на цьому грошей не заробиш. Вони нам дуже потрібні були, бо почали будувати хату. Тому зайнялися іншою справою. А Володя, він учився в сьомому класі, попросив, щоб йому купили поросят, сам захотів доглядати. Він уже тоді спланував собі: за виручені гроші купить комп’ютер.
— У мене сльози наверталися на очі, коли бачила, як ця дитина тягає відра до свиней, — каже бабуся Володі, колишня вчителька Жанна Іванівна. — Батьки з дому йшли раненько, у мене сил нема, щоб допомогти внукові. А він перед тим, як йти до школи, і нагодує, і гній прибере. Якось зимою посковзнувся, впав, вилив на себе відро, яке ніс у хлів. Дивлюся, плачу...
П’ятеро великих поросят продали, поки назбирали грошей на комп’ютер. Але не це головне. «Головне було в тому, що я зрозумів, що свиней треба годувати не так, як це роблять в селі, — каже Володя. — Почав читати книжки, вишукував у них технології годівлі й утримання свиней і почав експериментувати у себе в хліві».
Любов до свинок визначила майбутню спеціальність Володі. Після закінчення дев’ятого класу Мазурівської загальноосвітньої школи, це село знаходиться у передмісті Тульчина, Біленький став студентом ветеринарного технікуму. Продовжив займатися свинарством. Уже на першому курсі поставив за мету — зібрати грошей на придбання автомобіля. Через три роки у нього було 3,5 тисячі доларів. Цієї суми вистачило на купівлю «Славути». Нині Володя, певне, єдиний студент їхнього технікуму, який на заняття приїздить на власному авто, придбаному за ним же зароблені кошти.
Машина його виручає в багатьох інших випадках. На практику зручно було добиратися. Недавно їздив у село Гуменне Вінницького району. Привіз з тамтешнього спеціалізованого господарства породисту свиноматку і кнура. Маленьких, двомісячного віку. За кнура заплатив 1,5 тисячі гривень, за свиноматку — 1,2 тисячі. «Перевозив їх у багажнику «Славути», — каже Володя. — Так само машиною відвозив на парування свиноматку в село Тарасівку. Тільки чіпляв причіп з кліткою».
Хлопець прагне зробити в себе замкнутий цикл вирощування свиней. «Коли буде кнур, то вже возитиму льоху на парування». Батькам хлопець довів, що вирощувати свиней все-таки вигідно. Треба тільки правильно організувати справу. «Свиней я годую не так, як у селі, а за інтенсивною технологією, — каже Володя. — Запозичив деякі елементи у спеціалістів Данії, дещо сам додав, а годівниці зробив такі, як в об’єднаній Європі — у тій же Данії, Німеччині. Не сам, батько допоміг, він вміє виконувати зварювальні роботи».
— Свині, як і люди, мають почуватися щасливими, — усміхається хлопець. — Їм не повинно бути ні холодно, ні жарко. Дуже важливо, щоб вони мали достатньо місця. Бачите, у цих клітках, звісно, можна утримувати ще стільки ж свиней, як маю їх зараз, але тоді поросята були б усі в гною. Де мокрота, там застуда, кашель. А це гальмує розвиток тварин. Обов’язково проганяю глисти. Тому мої поросятка відрізняються від інших, які можна побачити на свинячому базарі. Якось покупець запитав мене: «Ти що їх у шампунях купаєш, що такі чистенькі?»
Годівниці встановлені теж незвичні. Вони мають круглу форму. У центрі конус. У нього закладають харчі. По краях годівниці обтягнуті обідком, щоб свині не розкидали корми під ноги. Корми — тільки у сухому вигляді — самі досипаються у годівницю по мірі того, як свині поїдають їх з дна годівниці. «Підсипаю корми один раз на два-три дні, — каже Володя. — Жодних біодобавок у моїх кормах нема. Я хочу мати натуральний продукт. Зате спробуйте, яке в нас смачне сало!..» Дехто з сусідів Біленьких уже відмовився від бовтанок, які раніше давали свиням, і також перейшов на годівлю сухими кормами.

Хто піде заміж за ветеринара?

Торік на конкурсі «Кращий студент року» (серед аграрних навчальних закладів області), підсумковий етап якого проходив у Чернятинському аграрному коледжі, Володя Біленький став переможцем. Чи не найбільше йому аплодували дівчата. Особливо активно вони робили це після сценки, коли його, майбутнього ветеринара, залишає дівчина. Мовляв, який ти наречений? Грошей не заробиш, машини не купиш, будинку не збудуєш. А одяг твій постійно віддаватиме запахами гною. Сценку показували уже наприкінці виступу. За нею слідувало запитання до залу: «Хто з присутніх дівчат готовий вийти заміж за такого ветеринара?»
Чи не половина присутніх у залі дівчат підняла руки, згодившись тим самим стати нареченою Володі Біленького. Хлопець каже, той момент був такий несподіваний, що дотепер згадує про нього з приємністю. Так само приємно було дізнатися, що він здобув друге місце на Всеукраїнському зльоті іменних стипендіатів та відмінників навчання в Миколаєві. Там же очолювана ним команда студентів аграрних навчальних закладів області виборола перемогу в змаганнях з брейн-рингу. Нині Володя мріє продовжити навчання у Києві, в колишній аграрній академії. Є в нього ще одна мрія — створити власну тваринницьку ферму. Але де взяти приміщення? Каже, що в їхньому районі всі вони вже прибрані до рук. Хоча більшість все одно пустує...
Вінницька область.

Фото автора.