Унікальний спадок дістався жителю села Муравиця Млинівського району Миколі Олексюку — млинок, який «вірою та правдою» прослужив півтора століття і залишається діючим понині.
Для селянина млинок у хазяйстві — річ незамінна, тому дедалі більше господарів намагаються мати його на своєму обійсті. А ось усередині ХІХ століття, коли вальцьові станки почали витісняти жорна, наявність механічного млинка у господарстві вважалася неабиякою рідкістю та ознакою заможності. Саме звідтіля, із півторасторічної давності, починається історія муравицького екземпляра.
Виготовили його у Швейцарії. Якимось чином він потрапив на Прикарпаття, де й став власністю діда, а потім батька Миколи Олексюка. Зрештою, цілком можливо, що і раніше млинок передавався з покоління у покоління. Наразі ж став набутком сімейства, яке мешкає в Муравиці. Тут, щоправда, його дещо модернізували: прилаштували нового мотора (первинно ж млинок «крутили» корбою). А основні деталі залишилися тими ж, що і при початковому виробництві.
— Диво — а не техніка, — кажуть молоді господарі сімейства Олексюків — 15-річний Володимир та 17-річний Юрій, котрі допомагають батькам у домашніх клопотах. — Млинок перемелює різні злаки, навіть квасолю перетирає. Варто його трохи вдосконалити і борошно виготовлятиме. Продуктивність млинка — велике відро товчі за хвилин п’ятнадцять. Загалом його система дуже проста і водночас надійна. Цікаво також, що початково млинок має дві швидкості. Причому включаються вони легко — за допомогою спеціальної ручки. Звідси й висновок — наші предки були не просто майстрами, а справжніми умільцями. Цілком імовірно, що у майбутньому цей унікальний агрегат стане музейним експонатом. Але, вочевидь, таке трапиться не скоро. Бо в млинкові ще багатющий потенціал, він не одне десятиліття послугує в господарчих цілях. Принаймні Олексюкам хочеться, щоб родинна традиція продовжилася — і він перейшов у наступне покоління.
Рівненська область.