В Івано-Франківську відбулося четверте засідання Української національної ради Карпатського єврорегіону. «Налагодити роботу двигуна, який зупинився», «реанімувати мертве дитя» — саме так учасники означили мету свого зібрання.
Міжрегіональна асоціація «Карпатський єврорегіон», створена в 1993 році, є найбільшою з усіх нині існуючих. Вона об’єднує прикордоння п’яти країн: України, Польщі, Румунії, Угорщини і Словаччини. На цій території проживає 16 мільйонів осіб. З них шість мільйонів мешкають у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Чернівецькій областях — на українських землях, територією яких простяглися Карпати.
Згідно з принципами Міжрегіональної асоціації «Карпатський єврорегіон», керівництво тут відбувається шляхом ротації від країни до країни. У 2008 році головування перейшло до нас. Ця обставина стала каталізатором для активізації роботи. У серпні 2008 року офіційно сформовано склад української сторони в межах «Карпатського єврорегіону» та визначено, що національне представництво в Україні створюється на базі Асоціації органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати—Україна», правління якої очолив Володимир Горбовий.
Із розмови, що відбулася в Івано-Франківську за участю керівників чотирьох областей, очевидно: українці мають велике бажання активізувати свою діяльність в «Карпатському єврорегіоні». Адже за 16 років існування цієї структури вони мало що з неї скористали. Пасербицею Україна в цьому товаристві почуває себе хоча б тому, що її партнери — члени ЄС, а наша держава ще навіть не на порозі до європейського дому. З другого боку, ЄС не виділяє фінанси під загальні фрази чи розпливчасті означення проблем. А якогось вагомого спільного проекту, який би був переконливим для ощадливих і практичних європейців, українські регіони досі представити не спромоглися. На думку голови Івано-Франківської обласної ради Ігоря Олійника, спільними проблемами для такого проекту могли б стати викиди в атмосферу, повені, стан річок, вирубка лісів тощо. Судячи з інтересу, який у присутніх викликала доповідь науковця Олега Адаменка про причини минулорічної катастрофічної липневої повені і шляхи виходу з неї, можливо, саме ця проблема могла б стати об’єднувальною для згаданих регіонів і найбільш перспективною в плані фінансування. Однак шлях до проекту, який би задовільняв усі чотири області і був прийнятним для розгляду на Міжрегіональній асоціації, схоже, буде не таким уже й простим. Як прозвучало під час засідання, у кожній області є науковці, які займаються цією проблемою. А єдиного координаційного центру, який би об’єднав їхні зусилля, нині нема.
Однак підготувати глобальний проект — це ще навіть не півсправи. Як наголошували учасники зібрання, жоден наш проект не фінансуватиметься, доки українське законодавство не відповідатиме європейському. Тому перш за все треба ініціювати відповідні зміни до законодавства. Складно це зробити тому, що досі питанням транскордонного співробітництва у нас так чи інакше займалися чотири міністерства. Було б набагато краще сфокусувати їх в одному. Існує й ще одна проблема: Україна не підписала угоди про транскордонне співробітництво, а без неї навіть з добрим проектом далеко не зайдеш.
Є надії, що відтепер вирішенням цих проблем предметно займеться недавно створена Українська національна рада Карпатського єврорегіону, яку очолив голова Івано-Франківської обласної ради Ігор Олійник. А лобіюватиме інтереси українських регіонів національне представництво України. Нині ми як ніколи маємо можливість привернути увагу до своїх проблем. Адже з весни 2008 року, як уже згадувалося, в Міжрегіональній асоціації головує Михайло Кічковський — голова Закарпатської обласної ради. Рік його каденції на цій посаді уже добіг до кінця. Залишився ще рік. Буде шкода, якщо українці так і не зуміють скористатися своїм шансом.
Івано-Франківськ.