Володимир ЛИТВИН (фракція Блоку Литвина):
— Цілком очевидно: у парламенті назріла розмова про те, що саме відбувається у Верховній Раді України. Ми живемо від конфлікту до конфлікту. Але давайте будемо відверті: в тому стані, в якому перебуває Верховна Рада України, вона недостойна українського народу і недостойна України. І це факт, який потрібно зафіксувати. Цілком очевидно, що ці слова, які я зараз говорю, нікого не переймають. Верховна Рада не відповідає необхідним критеріям за змістом своєї роботи. Сьогодні готові до розгляду більш як 500 законів, питань, які Верховна Рада абсолютно не розглядає. Після тижневого блокування парламенту будь-які пропозиції стосовно того, що Верховна Рада має працювати доти, доки не буде вичерпано розгляд питань, абсолютно нікого не переймає. Хіба комбайнер, доярка, працівник сільського господарства, люди, які працюють на заводах і фабриках, коли є робота, кидають її, коли продзвонить дзвінок, і йдуть додому? Ні, вони працюють.
Верховна Рада України і весь український народ не можуть бути заручниками виключно п’яти лідерів фракцій. Це добре, що ми йдемо до партійного структурування Верховної Ради України, але цілком очевидно, що проводити засідання погоджувальних рад немає сенсу, бо рішення не приймаються у Верховній Раді України, а приймаються на Липській або на іншій вулиці. На погоджувальній раді представники фракцій не шукають шляхів до прийняття рішень, бо в них є залізобетонна установка, і будь-які аргументи для пошуку компромісів вони не сприймають.
Розміщуючи плакати один проти одного, народні депутати досягають знищення не політичних конкурентів, а авторитету Верховної Ради та країни в цілому. Ви зверніть увагу, які репортажі йдуть про процеси, які відбуваються в Україні. Верховна Рада представлена головним дестабілізуючим чинником.
Тому я звертаюся до народних депутатів, а не до лідерів фракцій. Шановні колеги, Верховній Раді України відміряно працювати до 2012 року. Давайте працювати! Якщо вас весь час залякують, що будуть дочасні вибори, то ви повинні зрозуміти, що абсолютна більшість тоді не потрапить до сесійної зали. Навіть інстинкт самозбереження має спрацювати — ви ж в абсолютній більшості розумні люди! Чому не може працювати Верховна Рада, чому ми постійно принижуємо країну?
Я пропоную: або ми починаємо працювати ритмічно і приймаємо рішення про те, що наступний тиждень буде пленарним, або змінюємо виборчий закон і добровільно складаємо депутатські мандати.
Микола АЗАРОВ (Партія регіонів):
— У мене є дві новини, хороша й погана. Почну з хорошої. Є певні ознаки стабілізації економічної ситуації у світі. Що стосується поганої — навіть при такому повороті подій Україна та її уряд не тільки виявилися непідготовленими, але й, на жаль, своїми діями тільки погіршують ситуацію. Рівень життя населення день у день падає. У березні 2009 року середня заробітна плата зменшилася на 183 грн. Кожен п’ятий працюючий у березні одержував зарплату, нижчу за фактичний розмір прожиткового мінімуму. У режимі скороченого дня працює 1 млн. 230 тис. чоловік. Страждають найменш захищені категорії громадян, рівень доходу яких прямо залежить від бюджетних виплат.
Уряд Тимошенко щомісяця недоплачує кожному пенсіонерові від 200 до 300 грн., кожному працівникові бюджетної сфери від 850 до 1000 грн. І незважаючи на такі занижені заробітні плати, заборгованість продовжує зростати. Люди економлять на харчуванні, відпочинку, одязі, медичних послугах. Обсяги промислового виробництва впали у квітні на п’ять відсотків. Катастрофічна ситуація в машинобудуванні, де зареєстровано падіння практично в два рази.
Унаслідок бездіяльності уряду падає виробництво і переробка сільгосппродукції. Нестача внутрішнього виробництва перекривається імпортом. У першому кварталі м’яса і харчових продуктів завезено в Україну в 10 разів більше, ніж за аналогічний період торік. Бюджетом керують у ручному режимі. За чотири місяці не витрачено ані копійки за 140 бюджетними програмами, такими важливими, як, наприклад, подолання туберкульозу та СНІДу, централізовані заходи для лікування цукрового діабету. Наповнення бюджету забезпечується за рахунок коректування, маніпуляцій і друкарського верстата. Надходження до бюджету зменшилися на 5,2 млрд.
Ми вимагаємо, щоб уряд виконав своє зобов’язання — представив скоригований бюджет, який відповідав би реаліям, був би здатний здійснити реальний соціальний захист нашого населення і вирішити проблему відродження нашої економіки.
Микола МАРТИНЕНКО («НУ-НС»):
— Минулого тижня парламент змарнував ще три сесійних дні. Очевидно, деякі наші колеги знайшли привід для додаткових вихідних у зарубіжній жовтій пресі. Замість ухвалення законів у сесійній залі влаштували хороводи навколо трибуни, але жодних передумов для блокування роботи парламенту нема та й не було, крім бажання помститися міністрові внутрішніх справ. Коаліція з самого початку пропонувала те, за що опозиція проголосувала тільки через три дні: спокійно розібратись у ситуації й не робити з цього шоу. Сподіваюся, що службове розслідування інциденту з Юрієм Луценком парламентською комісією та Кабміном розставить усі крапки над «і».
А Верховна Рада має працювати злагоджено та результативно. Порядок денний має диктуватися потребами економіки, а не політичною кон’юнктурою. Він має бути антикризовий, а не антиурядовий чи антипрезидентський.
14 квітня Верховна Рада втратила шанс зробити важливий вклад для подолання кризи. Із суто політичних мотивів не було ухвалено три антикризові закони, які відкривали шлях до кредитів МВФ. Відповідальність переклали на плечі уряду, який був змушений прийняти відповідні постанови. Прикро, що антиурядовий запал опозиції шкодить ефективній роботі парламенту.
Але найкращих результатів Верховна Рада досягає, коли коаліція голосує разом з опозицією. Добрих результатів досягають Президент і прем’єр, коли долають політичні суперечності та діють спільно. Нам потрібно розуміти, що, крім президентських виборів, є ще наша держава і відповідальність перед виборцями.
Верховна Рада може й повинна продемонструвати результативну роботу не тільки над резонансними законопроектами. На ухвалення чекають сотні законів, життєво необхідних для економіки та соціальної сфери. Тому сподіваюся, що опозиція не діятиме за принципом: або буде по-нашому, або ніяк. Давайте боротися з кризою прийняттям законів, а не порожньою політичною риторикою. Це найкращий тест для всіх політиків, усіх партій та кандидатів у Президенти: чи дбають вони про людей, чи виключно про власні політичні інтереси.
Іван КИРИЛЕНКО (БЮТ):
— Що засвідчив минулий тиждень? Було багато надмірних емоцій, тріскотні, інтриг. Роботу парламенту вчергове було паралізовано. Чому? Відповідь давно знають усі. Незважаючи ні на що — кризу чи біду, нашим опонентам головне: чим гірше, тим краще. Україні не потрібні вороги, якщо поруч є такі горе-друзі. За таких обставин зрозуміло: ми самі себе доконаємо.
Чому так оскаженіло посилилися нападки на уряд саме в ці дні? Тому, що майже рік орда політиків, різношерстих експертів лякає людей колапсами, катастрофами, обвалами, соціальними вибухами, голодом, холодом і багатьма іншими страхіттями. Але вже закінчується весна, а нічого подібного немає. Незважаючи на труднощі і дикий спротив, пенсії, заробітна плата лікарям, стипендії виплачуються вчасно. Бюджет і Пенсійний фонд чітко наповнюються чотири місяці, розпочалася така довгождана пенсійна реформа, і мільйони наших співвітчизників почали отримувати вже справедливо зароблене.
Люди бачать і розуміють: Юлія Тимошенко вистояла в боротьбі, найтяжче вже позаду, і це бісить наших опонентів. «Спасибі нашій Юлі» — це зміст сотень листів, які надходять до нашої фракції від виборців. І це свідчить: у цих складних умовах довіра народу до глави уряду є. А ще люди пишуть, що саме завдяки її зусиллям Україна отримала такі бажані результати переговорів на міжнародній арені, і навряд чи хтось на цьому посту зміг би так ефективно домовлятися чи в Москві, чи в Вашингтоні. Ділових стосунків тільки з Тимошенко хочуть мати і російські, і світові політики. Вона бореться з кризою, зате всі інші борються з Тимошенко. Десятки авторитетних міжнародних інституцій назвали Тимошенко ефективним антикризовим менеджером, бо вона змогла дійсно зробити неймовірне.
Нещодавно весь світ святкував День Перемоги. Чи можлива була б ця перемога, якби тоді не об’єдналася вся країна, всі народи в один єдиний кулак? Воістину, об’єднаному народові нічого не страшно! Коли наші політики перестануть бути вождями і повчати: «Роби, як я кажу» і стануть діяти, як Юлія Тимошенко: «Роби, як я», і бути на передовій? Бо сьогодні саме такий час. І саме таких людей потребує.
Микола КРАВЧЕНКО (фракція КПУ):
— Вже тиждень на шахті імені Чапаєва в місті Шахтарську 16 шахтарів не виходять на-гора, один із них оголосив голодовку. 16 травня ми разом з народним депутатом Євгеном Волинцем були на цій шахті. Здивувало те, що нікому ці шахтарі не потрібні. Суть проблеми: 40 тисяч тонн вугілля, яке вони добули своєю працею, уряд не викупив у них і державне підприємство «Вугілля України» відмовилося його викупати. Вугілля горить, температура така сьогодні, що сприяє його горінню, тож шахтарі зважилися на крайні заходи. Але проблема для Донецької області склалася таким чином, що на складах підприємства різних сортів вугілля зібралося вже майже два мільйони тонн. Це неоплачена праця і заборгованість у зарплаті.
Кабінет Міністрів на засіданні координаційної ради 13 листопада минулого року чітко дав обіцянку, що викупить вугілля у державний резерв за рахунок грошей стабілізаційного фонду. На жаль, цього сьогодні не сталося, і ситуація в Донецькій області з цим питанням критична. Річ у тім, що шахти будуть змушені зупинитися. Я пропоную у п’ятницю заслухати звіт міністра вугільної промисловості про ситуацію, що склалася навколо закупівлі вугілля до державного резерву.
На жаль, парламент сьогодні захопився кількістю законопроектів, а не їх якістю. Друге: ми не перевіряємо, яким чином втілюються ці законопроекти і як вони працюють. Сьогодні ми розглядаємо лише популістські законопроекти, а закони, які сприяють витяганню з кризи, на жаль, не приймаються.