За повідомленням Держкомстату, обсяги промвиробництва за чотири місяці скоротилися на 31,9 відсотка проти аналогічного періоду минулого року. У квітні вони становили 68,2 відсотка від квітневого випуску минулого року.
Добувна та переробна промисловості «закрили» чотиримісячний рубіж падінням на 34 відсотки, але здобуток переробників набагато плачевніший. Досить сказати, що до 70 відсотків минулорічної динаміки не дотягнуло виробництво транспортних засобів, електричного, електронного та оптичного устаткування, готових металевих, гумових, пластмасових, дерев’яних виробів, коксу та продуктів нафтопереробки, хімічної промисловості тощо.
Дещо кращі справи у видобувників, але перекрити показники минулого року спромігся тільки газовий сектор (за чотири місяці обсяг природного газу становить 106,1 відсотка), тоді як виробники залізорудної сировини здали позиції до 68,9 відсотка від рівня минулого року.
Окрім м’яса, соняшникової олії, кондитерських виробів та горілки, «у мінусах» перебувають всі інші підгалузі харчової і традиційно — легка промисловість.
Аналітики деяких економічних видань вважають, що саме такий вигляд має рецесійне дно, за яким, боляче вдарившись, економіка почне знову зростати. З огляду на тенденції, які спостерігаються у базових галузях промисловості, можливо. Адже вже у березні поступово почав відновлюватися зовнішній попит на продукцію металургійної та хімічної галузей. З різних причин — зростає, наприклад, через активізацію будівництва на Близькому Сході. Машинобудівники виготовляють турбіни для Ірану. Але скорочення виробництва сталі після першоквартальних показників виявилося більш ніж неочікуваним. Як на мене, почасти — через скорочення в першому кварталі на третину прямих інвестицій в економіку і головно — через проблеми у банківському секторі. Останнє, до слова, дає достатньо підстав для того, щоб повірити, що «дно» може стати стартовим майданчиком для стрімкого відскоку вгору. На мою думку, динаміка промвиробництва за чотири місяці свідчить, що ми матимемо справу з болотяним, тобто грузьким і болісним для соціальної сфери дном.
По-перше, промисловість найближчим часом не може розраховувати на ліберальне рефінансування з боку Нацбанку. По-друге, цілком очевидно, що кредитної підтримки МВФ уряду не вистачить для покриття прихованого дефіциту бюджету. По-третє, питома вага тіньових операцій чимдалі зростатиме. По-четверте, темпи безробіття дають серйозні підстави говорити про набагато завищений розрахунковий і прогнозний розмір фонду заробітної плати у державному бюджеті. По-п’яте, Мінекономіки та Мінпромполітики мають вирішити, чи виправдовує себе непряма підтримка металургійної галузі, якщо майже вся енергетична генерація працювала собі на збиток, а експорт металу за умов падіння світової торгівлі не забезпечує належного приросту ВВП.