17 травня, в День пам’яті жертв політичних репресій, у жалобних урочистостях на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» взяв участь Президент України.
«Ми стоїмо на землі, де кожна травинка і кожне дерево росте з нашої крові. Це — Биківня. Це Биківнянський ліс. Нехай його голос сьогодні почує вся Україна», — з таких моторошно-точних за суттю слів розпочав свій виступ Віктор Ющенко. Почула не лише Україна. Через супутник і панахиду за невинно убієнними, і промову глави держави транслювали на весь світ. Відразу після завершення поминальних заходів багатьом його учасникам телефонували знайомі з Німеччини, США, Канади: нас розділяють відстані й Атлантика, казали вони, але ми в ці хвилини були з вами, ми слухали вашого Президента і поділяли кожне його слово, поділяли біль усієї нації.
Щороку дедалі більше людей приходять сюди вклонитися землі, засіяній кістками і зрошеній кров’ю. Приходять, щоб пом’янути всіх замучених у сталінських тюрмах і концтаборах, щоб ніхто й ніколи не забув катастрофи, яку пережив наш народ у найкривавішому в історії людства ХХ столітті, коли «українська нація стала заручницею боротьби двох тоталітарних режимів — комуністичного й фашистського. Вони співмірні за своєю людиноненависницькою суттю. Вони тотожні за небаченими масштабами масових убивств».
Прощення немає і не буде. Його не допустять ні вже встановлені імена закатованих, ні поки що неполічені кладовища комуністичного терору на нашій землі. Відновлення правди про політичні репресії і вшанування пам’яті всіх їхніх жертв — це не просто символ. «Це — головна ознака, що наша душа жива, що наш народ переміг і зло, і смерть».
Президент подякував СБУ, Інституту національної пам’яті і всім причетним організаціям за велику національну справу — розсекречення правди про трагічну минувшину нашого народу. «Україна, —наголосив він, — має нарешті і остаточно очиститися від символів режиму, який знищив мільйони безневинних людей. Виправдання бути не може. Це — не частина нашої історії, як дехто цинічно хоче сказати. Це — частина комуністичної системи. Це — символи вбивства, збереження яких є блюзнірством перед полеглими».
Пам’ять жертв тоталітарного режиму традиційно вшанували родичі загиблих, дослідники репресій, представники партій, громадських організацій і силових структур, народні депутати, секретар РНБО Раїса Богатирьова, віце-прем’єр Іван Васюник, керівники області та міста. Як ніколи, цього травневого дня було багато молоді.
...Я не знаю, де покоїться прах мого діда по матері, розстріляного наприкінці кривавих тридцятих років на Хмельниччині за «шпигунство на користь Японії». Тому Биківня для мене — це і його символічна могила. Під цією сосною не його останки, але хай горить свіча пам’яті. Вічна пам’ять тобі, небачений мною дідусю. Вічна пам’ять усім, кого кулі катів передчасно вклали в безіменні могили, в землю сотень страхітливих цвинтарів...