Ситуація на посушливому півострові склалася критична: якщо не запастися дніпровською водою, Криму не уникнути зриву курортного сезону, «водних бунтів» і санітарно-епідеміологічної катастрофи, вважають спеціалісти. Та, щоб створити необхідний, бодай питний, запас необхідні кошти, яких немає.
— За потреби 60 млн. грн. фінансування водогосподарського комплексу півострова закладено в держбюджеті в розмірі 30 млн. грн., — бідкається голова Рескому з водного господарства автономії Шевкет Асанов. — З цієї суми довелося гасити минулорічну заборгованість, тож 19 млн. грн. залишку вистачить ледь на два місяці роботи, після чого доведеться зупиняти насосні станції.
Дефіцит коштів на закачування води нині досягне 40 млн. грн., які невідомо де брати. Звісно, повністю півострів без води не залишиться, бо частина водосховищ поповнюється із природних джерел, та запаси їх вичерпуються вже навесні. Тож Крим зможе протриматися у кращому разі до літа. Без щоденної жорсткої економії життєдайного ресурсу вже сьогодні не обійтися, бо дніпровську воду п`ють шість велелюдних районів краю.
Та якщо гроші й знайдуться, навіть тоді подавання води з Дніпра почнеться не скоро. Бо за борги й нині залишаються відключеними від електропостачання 12 насосних станцій з’єднувального каналу, 22 станції Первомайського управління водного господарства й одна насосна головної магістралі Північно-Кримського каналу, яка нагнітає воду для 60% території півострова.
Тепер навіть коли дніпровські води вповні прилинуть у Крим, спеціалісти не в змозі будуть їх прокачувати, бо необхідно кілька тижнів для того, щоб висушити докові ділянки насосних, частина яких через відсутність електроенергії підтоплена понині. А йдеться ж про задоволення насамперед щоденної потреби у воді жителів кримських міст і регіонів.
Крім цього, дніпровської води вимагають уже нині спраглі лани сільгоспугідь: цього року заплановано зрошувати посіви, сади, виноградники й овочеві плантації на площі 220 тис. га — це на 20 тисяч гектарів більше, ніж торік. Полити ж удасться значно менше ще й тому, що уряд країни вдвічі скоротив розмір компенсації з держбюджету вартості електроенергії, що її використовують землероби для зрошення. Спершу на компенсацію витрат на полив аграріям планували виділити 100 млн. грн., потім суму зменшили до 40 млн. грн. Держкомводгосп сподівається, що вийти із такої ситуації допоможе перекладення всіх витрат на електроенергію на споживачів. Отже, якщо посуха не загубить урожай, якого без регулярного поливу в Криму просто не буде — він стане за цінами для мешканців півострова і для відпочивальників воістину золотим.
До речі
На цю гостру проблему накладається ще одна не менш актуальна: потреба невідкладного порятунку всуціль проіржавілої, морально й технічно застарілої системи централізованого водопостачання й каналізації півострова, яка повсюди має настільки жалюгідний стан, що вже давно не відповідає сучасним технологіям і стандартам стабільного подавання й очищення води.
Голова Верховної Ради автономії Анатолій Гриценко, під час робочої поїздки ознайомившись із основними проблемними об`єктами водопостачання Феодосії, Судака й довколишніх селищ, зазначив:
— Критична ситуація тут для нас не є новиною, вона типова й для інших міст автономії. Приміром, Керчі, для водопостачання якої кілька років тому було прокладено магістральний водовід протяжністю 29 кілометрів, але в самому місті водорозвідна й каналізаціна системи потребують якщо не заміни, то капітального ремонту. Настільки ж гостра проблема з водопостачанням в Ленінському, Кіровському, Нижньогірському, Джанкойському, Красноперекопському й Чорноморському районах.
Ми готові активно допомагати тим керівникам, які серйозно і наполегливо, попри дефіцит коштів, вирішують ці життєво важливі проблеми. З тим, що витрати води вже на підході до Феодосії досягають 70%, а саме водосховище потребує очищення, далі миритися не можна. Вжито конкретних заходів: направлено звернення в Кабмін України з проханням про виділення 24 млн. грн. зі стабілізаційного фонду для капітального ремонту водогону, підготовлено проект очищення Феодосійського водосховища, на що з республіканського бюджету маємо виділити 3 млн. грн., а на першочергові роботи з ліквідації підтоплення будинків й на ремонт об’єкта каналізації — 875 тис. грн.
— Рада міністрів Криму ухвалила низку постанов з надання фінансової допомоги у вирішенні проблем водопостачання, — наголосив глава уряду автономії Віктор Плакда. — Декілька років тому Кабмін України затвердив для Криму програму «Питна вода», але нині, з відомих причин економічної кризи й дефіциту бюджету, фінансування не здійснюється. У кримському стабілізаційному фонді — 17 млн. грн., тому Феодосія без підтримки не залишиться.
Залишається відкритим запитання: як за такої складної ситуації перебудуть літо міські й сільські жителі Криму та мільйони курортників?
Однак за запасами власних поверхневих водних ресурсів, які становлять 370 кубометрів на душу населення, Крим залишається найменш забезпеченим регіоном України.
За різними оцінками, навіть у повноводні роки запаси місцевих водних ресурсів не забезпечують і п`ятої частини потреби населення й галузей економіки. Цю проблему багато в дечому вирішено шляхом перекидання вод Дніпра в Крим рукотворною магістраллю Північно-Кримського каналу. Перша дніпровська вода надійшла на півострів у 1963 році, а до початку 90-х років тут було створено один із кращих у Європі водогосподарських комплексів.
Він включає у себе, насамперед, сам магістральний канал довжиною понад 400 км від Каховки до Керчі, який може забезпечити подачу 3 млрд. кубометрів води на рік, а також 1567 км міжгосподарських каналів і 365 насосних станцій. Та значна частина їх, схоже, цього літа майже не працюватиме.
Тож основне завдання водогосподарських організацій нині справді загальнонаціональної ваги — забезпечити збереженість і працездатність гігантського державного меліоративного комплексу.
Останнім часом Кримське басейнове управління водних ресурсів залучає дедалі більше органів місцевого самоврядування до роботи з охорони й раціонального використання водних ресурсів, які, попри бідність, докладають усіх можливих зусиль, щоб зберегти дорогоцінні чисті ріки, озера й узбережні води. Адже не втратити водні ресурси Криму тут означає зберегти життя.
На знімку: чимало кримських плес — солоні, тож непридатні до пиття, як і це Сакське озеро.
Фото автора.
