«Братською могилою» назвали жителі селища Джурин, що у Шаргородському районі, могильник отрутохімікатів невідомого походження. Можливо, тому, що тут захоронили 1023,7 тонни пестицидів з дев’яти областей держави — Волинської, Івано-Франківської, Житомирської, Закарпатської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької та рідної Вінницької.

Очевидці, які пам’ятають той час, а було це рівно 20 років тому, кажуть, що у колишній кар’єр скидали не лише сипучі, а й рідкі отрутохімікати. «Там такий коктейль намішано, подумати страшно, яка реакція може від того бути!»
До розпаду Союзу могильник утримували за кошти тодішнього об’єднання «Союзсільгоспхімія». З настанням незалежності ним опікувалося Міністерство сільського господарства. Об’єкт, що має статус державної власності, передали на баланс Шаргородського підприємства «Райагрохім». Три роки тому це підприємство визнали банкрутом, а тепер ліквідували як юридичну особу. Могильник запропонували взяти на баланс територіальній громаді Джурина. Однак депутати одноголосно відмовилися від такої пропозиції. Так об’єкт підвищеної екологічної небезпеки залишився нічийним.

Збирають ягоди, випасають худобу...

Бетонний бункер для могильника облаштували у колишньому кар’єрі. На тому місці видобували камінь. Загалом площа об’єкта немала — 4,2 гектара. Звезену отруту прикрили землею. У деяких місцях вона вже просіла. Для забору проб на аналізи встановили металеві труби. Біля однієї з них добре чути шум води. Час від часу, стверджує селищний голова Джурина Сергій Гончарук, тут з’являються фахівці. Насамперед, працівники санстанції, екологи. Вони беруть проби ґрунтових вод, землі з прилеглої території. «Людей заспокоюють, що відхилень від норми нема, — додає голова. — Хоча з цим можна сперечатися, бо є інші висновки, які мені особисто довелося чути на комісіях в облдержадміністрації. Ні для кого не таємниця, що бетон з часом руйнується...»
Громада змушена стежити за об’єктом, бо він на її території. У 2007 році, за словами селищного голови, держава виділила на його утримання 20 тисяч гривень. За них вдалося зробити огорожу на об’єкті та встановити попереджувальні знаки. Торік рада не отримала жодної гривні. Голова каже, що просили гроші на організацію охорони об’єкта. Але прохання громади не почули — ні у Вінниці, ні у Києві. Тому вже у нинішньому році ще раз звернулися до обласної влади з тим самим проханням — виділити кошти на встановлення сторожових веж, організувати постійну охорону.
Утримання найбільшого на Вінниччині сховища заборонених отрутохімікатів держава намагається перекласти на плечі територіальної громади.
— Своїми силами ми вирубуємо деревця та кущі, як тільки вони з’являються, — продовжує Сергій Гончарук. — Вони тут дуже небезпечні. Спеціалісти кажуть, що через їхню кореневу систему у сховище може потрапити волога. Хтозна, яку реакцію вона спричинить... Попереджаємо місцевих жителів, щоб подалі трималися від території могильника. Хто чує, а хто — ні. Дехто ягоди збирає, інші поблизу випасають худобу.
У Джурині довелося почути про випадки підкопу сховища. Кажуть, у такий спосіб дістають отруту, а потім продають її для обробітку картоплі для боротьби з колорадським жуком. Це ще раз підтверджує справедливість вимоги депутатів про встановлення постійної охорони на об’єкті.

У Києві відмовчуються

У лютому цього року обласна державна адміністрація звернулася до Мінагрополітики з нагадуванням про необхідність взяття об’єкта до сфери свого управління. Відомство мало б закріпити сховище за відповідним державним підприємством, ідеться у листі з Вінниці. Не вперше керівництво області звертається з такою пропозицією. У Києві мовчать з цього приводу. Принаймні на останнє звернення не було відповіді.
Нічого дивуватися, адже так само не виконано доручення глави держави. «Два Президенти і два прем’єри давали доручення про створення спеціалізованого підприємства для підготовки і проведення утилізації заборонених і непридатних для використання отрутохімікатів на Джуринському сховищі, — каже один з чиновників області. — Спочатку таке доручення підписав колишній Президент Кучма, те саме доручав зробити вже нинішній Президент Ющенко, але, як кажуть, віз і нині там». У Джурині розміщується більше половини всіх заборонених до використання отрутохімікатів, що є в області. Фахівці не приховують, що ситуація з їх зберіганням погіршується. Про це було недвозначно сказано на засіданні комісії з питань техногенної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Коментар голови Вінницького відділення Фонду держмайна  України Петра Гижка:

— Справді, ми пропонували територіальній громаді Джурина взяти на баланс сховище отрутохімікатів. Наголошую: саме на баланс, а не у власність. Бо воно, як і раніше, залишається державною власністю. Тому до нього й має стосунок Фонд держмайна. У такому випадку селищна рада мала б законні підстави для отримання коштів на утримання сховища. Йдеться про тимчасове взяття на баланс, до вирішення питання на державному рівні. Однак депутати відмовилися і тим самим, на мою думку, погіршили ситуацію. Сховище на їхній території. Хто, як не громада, у разі необхідності першим змушений буде вживати необхідних заходів.
Проблему сховища, на мій погляд, можна буде вирішувати тоді, коли визначать юридичну особу, на яку покладуть управління об’єктом. Беручи до уваги, що він перебуває у державній власності, вирішувати це питання доведеться за рахунок бюджетних коштів. Є ще одна пропозиція — долучити до них кошти тих областей, звідки звезли отруту.

На знімку: попри всі застороги, на території могильника крутяться люди — одні збирають ягоди, інші шукають можливість дістати отруту.

Фото автора.