Уперше Україну 12 травня з триденним офіційним візитом відвідає Президент Фінляндської Республіки Тар’я Галонен. Напередодні візиту до Києва спеціальний кореспондент Укрінформу відвідав Гельсінкі, зазирнув за лаштунки президентської резиденції і зустрівся з фінським лідером. Напевно, сонячна погода однієї із скандинавських столиць, затишна домашня атмосфера жовтої кімнати резиденції розвіяли стриманість співрозмовниці й надихнули її на щиру і відверту розмову.

— Вельмишановна пані Президент, хотілося б мати уявлення про коло питань, які ви маєте намір порушити під час зустрічей з керівництвом України.
— По-перше, це необхідність конкретизувати наші дружні відносини. Хотіла б зробити акцент на тому, що навіть якщо Фінляндія і є членом Євросоюзу, а Україна — поки що ні, все одно ми залишаємося партнерами. Наші країни є членами Ради Європи, ОБСЄ, не кажучи вже про членство в ООН.
По-друге, я хотіла б для себе відновити спогади про українські міста. Є також бажання почути, що Президент України, інші лідери країни очікують від нас. Цікавить нас і питання конституційних змін в Україні.
На мою думку, у нас поки що слабо розвинуті ділові відносини. Спочатку візит готувався поза їхніми рамками. Але оскільки ці питання є надзвичайно актуальними для бізнесових кіл Фінляндії, ми почали планувати візит за участю міністра зовнішньої торгівлі і розвитку Фінляндії. Адже питання такого характеру не є компетенцією лише Президента і Міністерства закордонних справ. Міністр зовнішньої торгівлі і розвитку Пааво В’яюрюнен є одним із найбільш досвідчених членів уряду. Отже, наш візит покликаний також посприяти налагодженню ділових взаємин, що у контексті глобальної економічної кризи є надзвичайно важливим для обох країн.
— Ваша Високосте, на вашу думку, яке питання для України є найактуальнішим в європейському вимірі?
— Гадаю, це питання вибору. Україна є однією з тих країн, які не входять до складу Євросоюзу. Вам необхідно визначитися, виокремити власні пріоритети у взаєминах з ЄС. Головне при цьому — пам’ятати, що існують три принципи, три основні стандарти в системі міжнародних відносин: демократія, права людини і міжнародне право. Це базові принципи стабільності та процвітання. Україна — держава з великою історією, багатою культурою і давніми традиціями. У контексті змін, що відбулися у вашому минулому, необхідно сконцентруватися на тому, щоб в Україні ефективно працювали уряд і законодавча система. Слід дотримуватися взятих зобов’язань, і тоді ми знатимемо, що вибір України та її зусилля спрямовані на досягнення конкретної мети на шляху до ЄС.
— У Фінляндії 2000 року відбулися зміни до Конституції. Яке ваше ставлення до реформ основного закону країни у принципі?
— Свого часу під час перебування на посаді міністра закордонних справ і члена уряду я була залучена до проведення конституційної реформи. Ми хотіли внести зміни до основного закону для того, щоб надати більше повноважень фінському парламенту. Завдання полягало у зменшенні впливу з боку президента. У Фінляндії традиційно президент мав більше повноважень, і тоді ми хотіли збалансувати цю систему. Це був компроміс. Мій власний досвід під час роботи в комітеті Ради Європи свідчить, що це добре працює. Маю на увазі розподіл повноважень між двома гілками влади — президентом і головою уряду. Багато країн, особливо з республіканською формою правління, мають систему рівноправного розподілу влади. У деяких країнах влада президента сильніша, як, наприклад, у Франції. В інших сильнішу владу має прем’єр-міністр. Але, що важливо і може бути також цікавим для вашої країни, це поява так званого бажання співпраці, тобто пошуку і досягнення компромісу. Конституція Фінляндії, наприклад, вимагає цього. Вона містить у собі заклик до ефективного співробітництва. Зрозуміло, що коли при владі перебуває більше, ніж одна людина, це може вносити певні труднощі у створення системи. Але якщо є бажання мати консенсус, його можна досягти. Хочу також нагадати, що це стосується не лише президента і голови уряду, а й парламенту.
— Міжнародна політика Фінляндії та її політика безпеки базуються на принципах військового нейтралітету. На вашу думку, чи мали б прикладне значення здобутки вашої держави в цьому аспекті для України?
— Кожна країна має право самостійно обирати для себе систему безпеки. Але якщо інші держави долучатимуться до цього процесу, то це може розглядатися з точки зору підвищення рівня безпеки і цих країн у тому числі. Це є природним для тих країн, які у минулому мали колективну систему безпеки, наприклад, як країни колишнього СРСР або країни Варшавського договору.
Для нас традиційно прийнятні моделі, що їх мають Швеція, Ірландія та Австрія. Вони є досить ефективними. Існують країни з членством у НАТО. Це демонструє, що в ЄС країни-члени мають гнучкі моделі безпеки. Членство в Євросоюзі не примушує до участі в інших об’єднаннях. Я задоволена, що в ЄС є система безпеки. І я тішуся тим, що ми можемо надати нашим союзникам можливості обох систем колективної безпеки. Фінляндія була дуже активною в цій сфері від самого початку. Це велика відповідальність. Для нас і для ЄС є можливість урізноманітнити міжнародне співробітництво, тому що іноді сусіди бувають доброзичливими, іноді ні. ЄС із його диференційованим співтовариством сьогодні має змогу створити систему безпеки у вигляді парасолі. Для України це також буде її вибором у майбутньому. Це стосується і членства в ЄС. Але при цьому дуже важливо розуміти, що будь-який вибір повинен мати підтримку з боку громадян. В іншому разі організація не матиме справи з лідерами тієї країни, які не мають згоди людей, що проживають у цій країні. Тому вважаю за необхідне поважати думку людей.
— Пані Президент, як ви ставитеся до спрощення візового режиму для України?
— Внесення змін до спрощення візового режиму розподілено між комісіями країн-членів ЄС. Євросоюз не прагне бути закритим клубом, у тому числі і з візових питань. Ми хочемо мати відкриті, але водночас захищені кордони. У своїх принципах Фінляндія дотримується позитивного ставлення до спрощення візового режиму і навіть візової волі. Коли я була міністром закордонних справ, я якось зазначала, що віза є всього лише аркушем паперу, що вітає конкретну людину в країні. Разом з тим для отримання такого запрошення необхідні паспорт або інші документи, і якщо вони в порядку і не потрібні інші підтверджувальні документи, то ми зможемо говорити про скасування візового режиму загалом. Деякі країни впровадили власні візові програми. Чому б і ні? Але я хотіла б наголосити, що для ЄС важливою є єдина спільна політика у сфері візового режиму. Беручи до уваги той факт, що Фінляндія є країною Шенгенської угоди, необхідно розуміти: будь-яка запрошена до країни людина має свободу пересування іншими країнами дії договору. Тож свобода — так, але з урахуванням правил безпеки.
— Кілька років тому Фінляндія стала першою з країн Західної Європи, яка після Чорнобильської катастрофи прийняла рішення будувати п’яту АЕС. Яке ваше ставлення до розвитку атомної енергетики на континенті?
— Спробую бути щирою в цьому питанні. Колись, коли ми разом із прем’єр-міністром Фінляндії були молодшими, ми активно виступали в парламенті проти атомної енергетики. Ми обидва в минулому були критично налаштовані проти використання атомної енергії, хоча й належали до різних політичних сил і партій. Атомна енергетика має небезпечну властивість. Нині у Фінляндії розроблена досить безпечна система виробництва атомної енергії, що використовується і для потреб населення, і у військовій промисловості.
З другого боку, якщо ми дозволяємо використовувати атомну енергію одній країні, ми маємо зробити це і для іншої, у разі якщо критерії безпеки відповідають ухваленим нормам. Виходячи з цього, вважаю: ми повинні вимагати у разі інтеграції нових країн до ЄС чогось більшого порівняно з тим, що ми зробили самі. Навіть маючи певні застереження, ми ніколи офіційно не були проти атомної енергетики в країнах-членах. Від окремих країн, таких як Литва, ми вимагали відповідності критеріям безпеки, і вони це виконали і дотримуються їх нині. Слід зазначити, що такі країни, як Швеція, Німеччина, Австрія, більш критично підходили до цього питання.
Для нас важливішим є розуміння значення цієї енергетики для населення. Ми прагнемо розвивати ядерну енергетику і повинні шукати компроміс, особливо після підписання Кіотського протоколу та проведення відповідних досліджень у контексті кліматичних змін. Ми дійшли висновку, що необхідно змінити підхід і перебудувати систему атомної енергетики. Моя особиста думка: можливо, раніше ми були занадто великими ентузіастами в цьому питанні. Така річ, як атомна енергетика, не є примхою, вона необхідна. Але водночас ми вважаємо вкрай необхідним для нових членів відповідати прийнятим вимогам з цього питання. Так ми підходимо у Фінляндії до питань, що стосуються сфери національної енергетики. Це стосується не лише атомної енергетики, а й інших джерел енергії. У нас також є нафта, газ, інші ресурси, які ми імпортуємо і не видобуваємо самостійно.
— Дякую.

Розмову вів Роман СУЩЕНКО

(Укрінформ).