Дніпровська районна адміністрація, на чиїй території розташований цей парк культури та відпочинку, не має ані повноважень з управління, ані права контролю над ним
Критична кореспонденція «Кияни перетворили Гідропарк на клоаку та зону підвищеного ризику» («Голос України», 08.04.09) викликала відгуки читачів, частка з яких надрукована 22 квітня у добірці листів «Гідропарк як дзеркало ситуації, що склалася у країні». У ній ішлося про те, що це «дитя» залишилося без ока, бо в нього буквально сім няньок — сім балансоутримувачів, але бракує єдиного господаря, котрий би стежив за підтриманням не лише порядку, а й відповідав за все, що тут діється. Тому парк перетворився на смітник і територію з пожвавленим автомобільним рухом, його забудовують здебільшого нелегально, а кращі місця для відпочинку захоплюють несанкціоновані торговці. Господарів у парку багато, а відповідати за безлад немає кому.
Що спричинило подив у наших читачів: «А хіба не відповідають за порядок у Гідропарку санепідемстанція, містобудівні установи, зокрема Головкиївархітектура, ДАІ, а передовсім законний господар — Дніпровська районна державна адміністрація?»
На екскурсію з районною владою
Ми запропонували голові Дніпровського району Оксані Мисовській разом із кореспондентом «Голосу України» здійснити своєрідну екскурсію до Гідропарку. Може, керівник району й не здогадується, що діється під боком в адміністрації? Оксана Юріївна прийшла разом із начальником управління містобування, архітектури та землекористування, головним архітектором району Михайлом Микитенком і начальником відділу контролю за благоустроєм, реклами та зовнішнього дизайну Олександром Кальманом.
Запитань у мене зібралося багато: чому торгові намети встановлюються на газонах і навіть на тротуарах, витісняючи перехожих на проїжджу частину, на якій хоч і заборонений проїзд автотранспорту, але рух — як на міській вулиці? Адже за правилами торгова точка має бути встановлена не менш як за 5 метрів від тротуару. І чому ось на цьому чималому шматку території парку за кілька метрів від Дніпра — торговий намет, а поруч щось схоже на сцену? Нові господарі (чи орендатори?) вже й стовпи для воріт встановили, й каміння для огорожі завезли. До речі, й дорослі дерева для воріт, й лоза для українського тину «заготовлялися» неподалік. Відшматувавши кілька метрів прибережного крутосхилу, орендатори облаштували біля самісінької води настил, де вочевидь встановлять столики. А нещодавно тут був пляж для городян. Таких «точок» у Гідропарку — не злічити. Тим часом, за українським законодавством, ближче, ніж за 50 метрів від ріки робити це заборонено, а захоплювати в такий спосіб беріг — діяння, що має ознаки кримінального злочину: узбережжя належать усім громадянам країни.
Стежити за дотриманням законодавства, на моє розуміння, повинні органи місцевої влади. З’ясовується, ні: районна адміністрація у Гідропарку відповідає лише за збирання і вивезення сміття та благоустрій, але не має жодного впливу на розташування закладів громадського харчування. Як і права контролювати їхню діяльність. Дозволи на це дає Київська міська державна адміністрація, навіть не погоджуючи такі свої дії з районними фахівцями. Тож відповідальність за безлад у Гідропарку несе саме вона.
Пошматували...
Але з’ясувати, хто саме й на якому рівні, як я вже писала в попередній публікації, не вдалося: прес-служба КМДА посилала мене з управління в управління, які, втім, теж «не відповідали». Тобто, відповідали, але за якісь шматочки Гідропарку: одне — за атракціони та розваги, інше — за занедбані вбиральні допечерного віку, що їх вочевидь бракує для такого великого парку, і які до того ж через одну замкнені, і т. д. і т. п. Спробувала, було, з’ясувати, хто є відповідальним за санітарний стан цієї території, адже нечистоти змиваються у Дніпро, де купаються тисячі людей. Зрештою, в Гідропарку сила силенна закладів громадського харчування — ресторанів, кафе, барів, генделиків, закусочних і чарочних, а централізованого водопостачання, як і каналізації, тут немає. Тому харчові «точки» використовують непристосовану до таких великих навантажень колекторну систему, з якої нечистоти знову-таки потрапляють у Дніпро.
Зателефонувала в Дніпровську СЕС. Завідувачка відділу гігієни харчування Світлана Перепелиця пояснила: очолюваний нею підрозділ відповідає за кілька кафе та ресторанів, котрі користуються вигрібними ямами, що вчасно очищаються. «А решта — десятки точок громадського харчування, встановлені на пляжах і поблизу них, на газонах і в парку, — куди вони зливають і викидають свої відходи?» — запитала я. «Це — несанкціонована торгівля, тому найбільше, що можемо вдіяти, — повідомляємо прокуратуру. На цьому наші повноваження закінчуються». «Багато таких виявили?» «Понад сто чи, може, й більше...» Годі казати, що нікого за такі порушення не покарано...
Хоч закон забороняє
Ще більша проблема — незаконна забудова Гідропарку капітальними спорудами. Навіть якщо їхні власники й запевняють, що мають на це дозволи. Але питання: хто і як саме їх надавав, якщо законодавство це забороняє? Тим часом подейкують (і вочевидь не без підстав), що й більша частка берегів Дніпра в Гідропарку приватизована. Тож місць загального користування майже не залишилося. Чом не привід прокуратурі з’ясувати законність такої приватизації?
А тепер, власне, про відповідальних, які начебто є, і яких насправді важко знайти. Кілька років тому КМДА вивела Гідропарк з-під контролю Дніпровської районної адміністрації, зробивши його парком столичного підпорядкування — начебто через те, що район не зумів забезпечити тут порядок. Градоначальники вирішили, що його буде більше, якщо парком управлятиме міська адміністрація, поклавши відповідальність за це на... головне управління культури. Доуправлялися...
Виходячи з цього, запитання: навіщо КМДА такий клопіт на голову, як хоч і чудовий, але все-таки один із багатьох столичних парків? Батьки міста не змогли перебороти спокуси розпоряджатися комунальним майном і правом землевідведення, забравши цю функцію у району? А послухати ж їх, то вони — й за децентралізацію влади, і за надання більшості повноважень районним адміністраціям. На ділі виходить навпаки. Приміром, розпорядитися своїм комунальним майном район може лише після погодження з «центром» — КМДА. Але ж завдання міста — організовувати процес і контролювати районні адміністрації, які повинні працювати на забезпечення результату. А в Києві — все з ніг на голову. До речі, Дніпровська районна адміністрація не лише спроможна, а й розробила детальний план облаштування Гідропарку. Районна влада вважає, що він має бути природною зоною відпочинку — така концепція. Але чи треба пояснювати, що вона залишиться лише намірами, оскільки в інших — інша «концепція»: лише забудова й забудова...
Замість післямови
І насамкінець. Редакція і надалі стежитиме за ситуацією в Гідропарку. Наступного разу на таку само екскурсію ми запрошуємо Ігоря Смикуна, керівника комунального підприємства «Плесо», яке відповідає за пляжі та прибережні території. Цікаво було б дізнатися, за яким правом забудовуються береги Гідропарку, а на орендовані пляжі відпочивальники можуть потрапити лише за плату? А також чому орендарі відгороджуються від парку парканами, встановлюючи їх і на самих пляжах? І чому кращі місця під сонцем на прибережній смузі займають торгівці, які не мають на це дозволу?
