Він найняв на роботу джмелів і заходився створювати з цих комах цілу ферму
Колишній випускник Київського політехнічного інституту Віктор Лускало з Вінниччини (до речі, інститут закінчив з червоним дипломом), майже двадцять років займається садівництвом. «Раніше, як працював інженером, це було моє хобі, — каже Віктор Андрійович. — А відколи розпався Союз і виробництво пішло шкереберть, захоплення стало основною роботою». Віктор Лускало перший в області садівник, який, за його ж словами, найняв на роботу в саду джмелів.
— Моя заповітна мрія — створити джмелину ферму, —каже Віктор Лускало. — Відчуваю, діло це перспективне. Років п’ять тому я зустрічався з одним голландцем, він брав участь у спільному проекті з інтенсивного вирощування садів. Голландець у розмові привідкрив секрет, мовляв, вони приступають до вирощування джмелів на продаж. Бо дуже ефективно запилюють сади. А я запитую, почому ж продаватимете? Каже: по два євро за джмелика. Не стримався тоді я і теж похвалився: «У мене вже є такі самі джмелики». У співрозмовника від почутого, ніби мову забрало. Він ще раз перепитав, щоб пересвідчитись, чи справді це так. Похвалив. Хоча, як мені здалося, засмутився, що ми їх випередили у цій справі. Зате я зрозумів: джмелями варто зайнятися серйозніше. Маю вже певні напрацювання у цьому плані. А головне — джмелі у мене в саду вже працюють декілька років.
Вулика не треба
— Чим джмелі кращі від бджіл? — перепитує садівник. —Джмелі запилюють сади при нижчих температурах, ніж бджоли. Бджоли вилітають, коли повітря прогріється до 12—14 градусів. Джмелі раніше. Як тільки в саду зацвіте перша квітка, тобто з’явиться перший цвіт на дереві, у джмелів починається шлюбний сезон. Такі оргії влаштовують в цей час!.. Один джмелик відкладає 50 личинок.
Джмелі, яких розводить садівник, називаються осмії. Вперше Віктор Лускало довідався про них випадково. У Чернівецькій області один садівник запилював сад за допомогою осмій. Віктор написав йому листа. Але відповіді не отримав. Вдруге звернувся листовно. Тільки через деякий час надійшла відповідь. Старий садівник повідомляв, що надіслав Лускалу невелику посилку з осміями.
— Для джмелів вулика не треба, — усміхається пан Віктор. — Он бачите очеретяні трубочки. У них вони розмножуються, у них і живуть. У такій трубочці і переслав мені той дідусь комах для розведення. Тепер їх у мене уже ген скільки!.. Дідусь, пам’ятаю, ще писав, що осмії — ручні. Мається на увазі, вони не літають далеко. Дід звертав увагу, що у цьому пересвідчився на власному прикладі. Однієї весни було холодно. Бджоли ще не літали. Зате садок все одно запилили джмелики. Так само на осінь мав урожай і сусід діда. А вже ті, чиї сади були далі від джмелиної ферми, урожаєм не могли похвалитися. До них осмії не долітали.
Нинішня весна також примхлива у температурному режимі. «Бджоли ще були у вуликах, — каже Віктор Лускало, — а джмелики вже один поперед одного спішили до роботи. Буває, рано ще прохолодно. Вилетить зі своєї хатки, і впаде від холоду. А як сонечко пригріє, розправить крильця — і гайда в сад. Такі вони, ці осмії.
Оце так груша — на 700 грамів, та ще й червонобока
— Доктор наук з Уманського сільськогосподарського інституту Олександр Мельник про мої експерименти у садівництві згадує у своїх лекціях для студентів. З приводу одного з методів щеплення персиків радив навіть писати наукову роботу, — продовжує розповідь садівник. — Персики ми їмо з кінця весни, коли з’являються перші плоди, і майже до кінця осені. По-перше, у мене росте їх декілька сортів, різного терміну плодоношення. По-друге, кожне деревце, як кажуть, застраховане від морозів.
Садівник надщеплює сортові персики на дичках-жердельках, але у тому місці, яке ховається під землею. Тому навіть під час приморозків дерево не пропаде. Пагінець з’являється з-під землі.
Є в саду Лускала також колекція червоних груш. «Торік на виставці в Києві мої груші фотографували з таким інтересом, як фотографують жінок-моделей, — усміхається співрозмовник. — Я виставив груші сорту роксолана. А в них вага не менш як 700 грамів у кожної. Та ще й боки червоні, апетитні. Є в мене також сорти Ніколай Крюгер, родзинка Криму, Кучеренка. З автором деяких сортів таких червонобоких груш — Валентиною Сайко я навіть вальс танцював. Були якось на семінарі у Чернівцях. Там і познайомилися. Багато почерпнув від цієї талановитої жінки. Вона у свою чергу уважно слухала про мої експерименти в саду.
Американцю сказали, як не привезе саджанця, вкрадуть... дружину
— Чотири долари коштував донедавна у супермаркеті кілограм яблук сорту хрусткий мед американської селекції, — каже садівник. — Яблуко надзвичайно смачне. Навіть навесні, коли в нього вже не той вигляд, воно, як кажуть, зморщилося, все одно зберігає хрусткіт і залишається солодким.
Віктор Лускало давно знав про унікальні властивості плодів цього сорту яблук. Не так давно, коли на Вінниччині реалізовували проект «Поділля-фрукти-2000», познайомився з американським фермером. Він приїхав до Вінниці як один з учасників. Після знайомства Лускало запросив американця до себе. Але багато в чому садівники порозумілися навіть без перекладача. Надто після застілля з чаркуванням.
— Тоді я в гостя детально розпитав про сорт хрусткий мед, — згадує Віктор Лускало. — На прощання попросив при наступній нагоді привезти саджанця. Мало сподівався, що так воно й станеться. Хоча американець запевняв, що обов’язково приїде ще раз, до того ж не сам, а візьме дружину, щоб і вона побачила Україну. Один з моїх товаришів, який був присутній при цій розмові, жартома натякнув гостю: «Не привезете саджанця, вкрадемо дружину». Чи то американець злякався тих слів, чи він такий обов’язковий у виконанні обіцяного, але наступного року справді привіз саджанець. Тепер і в мене в саду росте хрусткий мед.
Свого часу Віктор Лускало вирощував троянди. Це були сорти, які здобували перемогу на європейських конкурсах. «Справді, — згадує Лускало, — починав з вирощування квітів. Продавала мати, я тільки вирощував».
Якось він почув про конкурс троянд у Парижі. Записав сорти, які здобули перемогу. Тоді попросив знайомого льотчика, щоб той через своїх колег, котрі працювали на міжнародних рейсах, привіз йому саме таку квітку. Одну-єдину. «Достатньо однієї бруньки, щоб виростити квітку». Так само доставляли йому рідкісні сорти з Голландії. «Це було доти, доки не почали возити квіти на продаж літаками, — каже пан Віктор. — Тим самим мені перебили квітковий бізнес, і я зайнявся садівництвом...».
Вінницька область.
