Чому десятки контролюючих органів не помічають земельних оборудок

Той, хто спробував оформити документи на землю, яка не один рік належала родині, виготовити державний акт чи домогтися у чиновників дозволу на використання кількох соток, знає, що справа ця може тривати не місяцями — роками. Одразу знаходиться чимало бюрократичних перепон у найрізноманітніших відомствах, через які потенційному власнику землі пройти надзвичайно складно. Але при цьому час від часу спливають факти про те, що десятки гектарів незрозуміло яким чином опиняються у власності несподіваних землеволодільців. Чому для одних діє дрібне сито заборон, через яке ніяк не протиснутись, а для інших відкрита широка дорога до землі? Хто ставить чи відкриває ці шлагбауми? Відповідь на запитання спробували вкотре відшукати працівники прокуратури Хмельницької області. Фактів виявилось стільки, що з них можна було б скласти шахрайський підручник з незаконного заволодіння одним з найбільших і найцінніших багатств краю.

Фіктивні злочинці та реальні порушення

Поцупити землю — завдання не таке вже й просте. Її не покладеш на рахунок у банку, не переправиш за кордон і вдома у себе не заховаєш. Без чиновника, котрий ставить свій підпис на відповідних паперах, тут не обійтись. Тому прокуратура і вирішила перевірити насамперед тих, хто землю мав би охороняти найпильніше. Результати виявились сумні. Одними із перших у список порушників потрапили ті, хто найретельніше мав би слідкувати за землею — працівники Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в області. Формально начебто все в порядку: державні інспектори плідно складали акти щодо самовільно зайнятих земельних ділянок, карали порушників. От тільки частенько робили це, як стверджують прокурори, протиправно, намагаючись продемонструвати справну цифру, а не якість роботи. Через це і було скасовано десятки таких документів, коли до відповідальності притягувались люди, котрі взагалі не вчиняли правопорушень. Так сталось і в Шепетівці, де інспекторами були складені постанови на директора товариства, який на території Городищенської сільської ради начебто самовільно зайняв 21 земельну ділянку. Справа була гучною, але насправді з’ясувалось, що ділянки використовувались на правах оренди, тож землі ніхто не крав. Таку надмірну «активність» інакше, як роботою навиворіт, не назвеш. Бо фіктивних злодіїв викрито, а там, де справді є порушення, держслужбовці і не помітили. Скажімо, держземінспекції окремих районів так і не побачили випадків самовільного зайняття земель доти, поки на це не звернули увагу прокурори.
«Значна частина землевпорядних організацій перетворилась на структури, в яких пересічні громадяни роками не можуть добитись виготовлення документації на декілька законних соток. А спритним ділкам за лічені дні виготовляється документація, яка дає змогу набути право на десятки гектарів державної землі, що часто супроводжується відвертими порушеннями закону, переконаний перший заступник прокурора Хмельницької області Валентин Твердохліб. — Попри те, що землевпорядну та землеоціночну діяльність окремих підприємств Хмельницького, Славути, Кам’янця-Подільського визнано незадовільною, вони і надалі продовжують розробляти негативні проекти землеустрою. І ті органи, які мали б контролювати їх діяльність, чомусь вперто закривають на це очі».
Свідченням того, як чиновник може не помічати більмо у своєму оці, є і такий приклад: в області діє державний центр, який повинен обстежувати зміни якісного стану ґрунтів, слідкувати за збереженням їх родючості. Провідні агрономи давно б’ють на сполох: деякі новітні технології, захоплення окремими культурами на очах руйнують родючі пласти землі. Але, на жаль, кричущих порушень не помітив згаданий центр і жодного разу не звернувся ні до влади, ні до правоохоронних та контролюючих органів з фактами порушень.

Коли чиновника і суд не поборе

Про регіональну філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в народі просто легенди ходять. Варто зайти туди і поспілкуватись із відвідувачами, щоб зрозуміти, через які бюрократичні перепони доводиться їм проходити, щоб тільки оформити документ, який би офіційно підтверджував права на володіння землею, котрою нерідко користуються вже десятиліттями. Але через ці митарства проходять далеко не всі. До окремих відвідувачів ця служба може виявити таку поблажливість, що завідомо вносяться неправдиві відомості до документації з землеустрою, фальсифікуються державні акти на право приватної власності на земельну ділянку. За такими фактами прокуратурою Волочиського району проти службових осіб відділу регіональної філії порушено дві кримінальні справи. Ще одну — стосовно керівника одного з райвідділів. Його начальник примусив керівників одного з товариств укласти договір на обробку земельно-кадастрової інформації та внести попередню оплату в 28 тисяч гривень. При цьому сам державний службовець виступив у ролі приватного підприємця, і отримані кошти просто поклав собі у кишеню. Цікаво, що суд визнав його вину, проте ... звільнив від покарання, передавши на поруки. Тож той самий керівник очолює той самий відділ. А у правоохоронців знову виникли до нього певні «питання». Шкода тільки, що відповідь на них не хоче шукати ні суд, ні керівництво Держкомзему. Видно, робота такого фахівця їх цілком влаштовує?
Але навіть тоді, коли судами караються чиновники, що порушили земельне законодавство, це не стає серйозним уроком для їхніх колег. За службове підроблення та зловживання владою, що призвело до незаконного розпорядження землями, засуджено колишнього голову Ярмолинецької райдержадміністрації, начальника відділу земельних ресурсів одного з районів, екс-заступника голови Шепетівської райдержадміністрації. Але, як констатують прокурори, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування дедалі частіше приймають рішення про розпорядження земельними ділянками з порушеннями законодавства. В чому причина: у правовій безграмотності, нахабному ігноруванні вимогами закону чи в надії на безкарність? Тільки після втручання прокуратури було скасовано деякі незаконні акти, чим попереджено протиправне надання сотень гектарів землі.
Прокурорам Ізяславського та Славутського районів довелось опротестовувати розпорядження голів РДА, якими незаконно передано в оренду півтисячі гектарів землі. За протестами прокурорів скасовано незаконні рішення про надання земельних ділянок у лісовій зоні, на території курорту Сатанів, протиправної зміни меж населених пунктів.
За те, що чиновники закривали очі на самовільне зайняття ділянки, сприяли незаконному заволодінню землею, надавали в оренду без рішення сесії місцевої ради, до відповідальності притягнуто шість сільських голів із різних районів. Але охочих йти цим шляхом не меншає.

Прийшов, побачив, захопив

Інколи складається враження, що захопити землю значно простіше, ніж отримати її законно. Особливо тоді, коли на такі самозахоплення свідомо закриваються очі. Захотів директор одного із ТОВ — зайняв самовільно 120 гектарів. Не вистачало іншому товариству 39 гектарів — зорав і засіває чуже поле. Фермерське господарство з Шепетівського району забрало 40 гектарів земель резервного фонду, а київське товариство в Старокостянтинівському районі відхопило аж 346 гектарів у законного володільця і вирощувало там кукурудзу. Список самовільного зайняття земель можна продовжувати. За усіма цими фактами прокурори порушили кримінальні справи, частина з них вже спрямована до суду. Завдяки втручанню прокуратури площа самовільно зайнятих земель за рік скоротилась у двадцять разів.
Дехто, аби не відповідати за самозахоплення землі, діє дещо вишуканіше. Так, в одному із товариств Віньковецького району підробили підписи власників землі у сімдесяти договорах оренди. За цими договорами селяни нібито передали свої паї на десять років з виплатою орендної плати у півтора відсотка від вартості паю. В Ярмолинецькому районі керівник одного господарства пішов ще далі, підробивши підписи власників, він уклав договори оренди аж на 49 років!
За цими та іншими аналогічними випадками порушено кримінальні справи. Але так і хочеться запитати: невже сільські голови не бачили і не знали, що робиться у селі? Невже ніхто не міг попередити людей, що їх ошукують? І хіба тільки кримінальна справа може зупинити злочин?
Прокуратурою виявлено ще одну схему незаконного заволодіння земельними ділянками. Суд в інтересах одного із сільгосппідприємств прийняв рішення про визнання за ним права власності на шістдесят гектарів землі, яка належала членам колишнього КСП. І зробив це на підставі надуманої заяви керівника цього підприємства.
Інші керівники сільгосптовариства підробили довідки і трудові книжки своїх родичів та знайомих про те, що вони начебто були членами КСП на час паювання земель. Ці документи подали до суду, і той виділив землю фіктивним колгоспникам. На перешкоді не стало навіть те, що більшість із них на час паювання були малолітніми, а записи про їх членство на підприємстві були зроблені в трудових книжках, котрі виготовлені за п’ять років після того.
Шкода, що суд не помітив таких «деталей». Тільки за внесеними прокуратурою області апеляціями незаконні рішення суду було скасовано, а за фактами зловживання службових осіб СТОВ порушено кримінальну справу.
Прикрі судові «випадки», здається, стають правилом. З початку року органами прокуратури області оскаржено до судів вищих інстанцій 55 рішень щодо різних земельних питань. Два десятки з них уже скасовано. Крім цього, за клопотанням прокуратури області Генпрокуратурою ініційовано перед Вищою радою юстиції звільнення одного із суддів за винесення такого роду рішень.
Але ж землі навколо так багато. І де гарантія, що комусь не захочеться завтра стати її незаконним власником? Для цього не так вже й багато потрібно: один чиновник закриє очі на фіктивний документ, інший — поставить підпис. Хтось «забуде» перевірити, а комусь неважко буде прийняти незаконне рішення в суді. І десятки інспекцій, служб, центрів, управлінь, місцевих рад і керівників не стануть цьому на заваді. Хіба таке неможливе?

Хмельницька область.