3 травня 2009 року 48 територіальних громад в Україні проводили позачергові вибори міських, селищних і сільських голів. Перебіг виборчого процесу та результати підрахунку голосів у черговий раз продемонстрували непоодинокі випадки цинічного нехтування права і моралі з боку владних інституцій та окремих політичних сил.
Відсутність політичної культури, вміння вести діалог і переконувати виборців знову намагались замістити брудними технологіями підкупу, тиску та шантажу. Людей хочуть позбавити конституційного права обирати, права висловлювати власну волю, підготувати, так би мовити, їх до загальноукраїнських виборчих кампаній. Мабуть, у декого дуже чешуться руки повернутися до системи суцільного контролю над народом.
Особливо огидний вигляд має така тактика на тлі заяв політиків про бажання чесно і прозоро проводити виборчі кампанії, відданість принципам демократії.
Віддзеркаленням такої практики можуть слугувати вибори перечинського міського голови у Закарпатті. Про яку владу народу можна говорити в умовах, коли знахабнілі чиновники, застосовуючи методи залякування, тиску на підлеглих, прямо на дільницях чинять наругу над виборцями і Законом. Промовистий факт: зафіксовано понад 40 випадків одночасного перебування двох осіб у кабіні для голосування і надання відповідної «допомоги» у визначенні потрібного владі кандидата.
Представники народженої у регіоні політсили, які свого часу аж заходились, коментуючи порушення на виборах у Мукачевому, тепер вирішили відпрацювати власні ноу-хау «контролю» за волевиявленням.
Встановивши відеокамери в безпосередній близькості від скриньок для голосування, вони чітко фіксували, якого ж кандидата підтримав той чи інший виборець, чи «відпрацював» запропоновані йому кошти.
Усе це відбувалось за повної бездіяльності виборчих комісій, представників влади, які зобов’язані забезпечити дотримання принципу таємності голосування.
Незважаючи на те, що в кожному районі, місті створені й працюють тривалий час служби формування Державного реєстру виборців, продовжується хаос у складанні списків виборців. Чим можна пояснити ситуацію, коли з виборів до виборів люди не можуть знайти себе у списках, а отже, і проголосувати.
Виникає питання: а яка ж якість роботи з підготовки реєстру виборців, складання котрого триває роками? Що це? Злочинна недбалість чи умисна дія. Таку бездіяльність можна кваліфікувати як державне рейдерство проти прав і свобод громадян.
Достатньо показовим є приклад виборів сільського голови мешканцями села Рудня-Димерська Вишгородського району на Київщині. Там багато хто з людей, прийшовши на дільниці для голосування, не знайшов власних прізвищ у виборчих списках. Натомість загальна кількість виборців збігалася з кількістю офіційно зареєстрованих і проживаючих.
У цьому ж селі представники Партії регіонів випробовували напівзабуту «технологію» споювання. Їх кандидат нахабно, не соромлячись, наливав бажаючим оковиту при вході до виборчої дільниці. При цьому особливо брутальною була поведінка представника міліції, що чергував на дільниці і сам не цурався споживати запропоновані спиртні напої.
Представники партії «Єдиний центр» тут також не пасли задніх і намагалися підлеститись до виборців шляхом роздачі солодощів напередодні та в день виборів. Роздавались і гроші, правда, лише по п’ять гривень (мабуть, криза).
Ми обурені такими протиправними діями і вимагаємо від органів влади вжити радикальних заходів стосовно притягнення до відповідальності винних та недопущення такої ситуації у майбутньому.
Звертаємося до Центральної виборчої комісії з вимогою забезпечити неухильне виконання Закону «Про Державний реєстр виборців».
Ми звертаємось до співвітчизників, представників усіх політичних сил із закликом бути пильними і не допустити руйнування демократичних засад організації влади в Україні.
Пам’ятаймо: якщо сьогодні байдуже буде спостерігати наведені факти, завтра їх зроблять загальним правилом.
 

Політвиконком Народної партії.