На початку 1992 року виникла Спільна російсько-американська комісія у справах військовополонених та осіб, що зникли безвісти (далі Комісія). Уточнимо: по суті, вона «радянсько-американська», оскільки сфера дії Комісії поширюється і на територію кожної республіки колишнього Радянського Союзу.

Цей міждержавний орган утілив у собі ідею, вистраждану мільйонами людей, що зазнали тяжких наслідків двох глобальних і безлічі локальних воєн XX століття.
За давньою традицією, найпершою умовою припинення воєн і примирення протиборчих сторін є з’ясування доль військовополонених та осіб, що зникли безвісти.
Робота ця багатоаспектна й відповідальна. Чи не стане вона лише благим поривом почуттів? Ні! Вона отримала тверді гарантії реального успіху. В основу діяльності Комісії покладено принцип розсекречення відомостей про контингенти Збройних Сил, що брали участь у війнах, про розвідувальні акції (порушення повітряного простору, використання військовополонених тощо).
Інший чинник-гарант — участь у Комісії великої групи представників законодавчої та виконавчої сфер влади РФ і США. Приміром, з американської сторони — члени сенату і палати представників, чиновники міністерства оборони і держдепартаменту, національного архіву.
Аналітичні послуги Комісії робить відділ міноборони США у справах військовополонених та осіб, що зникли безвісти.
Представники обох сторін регулярно проводять пленарні засідання і робочі зустрічі, координують дослідницьку і розшукову роботу Комісії, визначають подальші завдання.
Важливою для Комісії є її опора на ветеранські структури, що діють у всіх країнах колишнього СРСР, у США, Канаді, країнах Європи та Азії.
У таких структурах ведеться облік ветеранів, під час бесід (інтерв’ю) з ними співробітники-аналітики Комісії отримують відомості, що стосуються доль військовополонених і осіб, зниклих безвісти.
У 2002—2003 роках ветеранськими організаціями України накопичено чималий досвід співробітництва з Комісією в роботі з виявлення в нашій країні учасників Корейської війни (1950—1953 роки), підготовки і проведення співбесід з ними.
Сприяння ветеранських організацій України роботі Комісії високо оцінено керівниками ветеранських центрів США, міністерством оборони США та американською громадськістю.
У листопаді 2005 року почато й досі тривають зустрічі і співбесіди з українськими ветеранами—учасниками В’єтнамської війни (1960—1975 роки) з метою можливого одержання від них інформації про військовополонених і зниклих безвісти.
Активна розшукова робота ведеться також із встановлення місць загибелі американських льотчиків, полеглих 1944 року в боях проти фашистів (див. про це статтю «Поховати на Батьківщині, віддавши шану», «Голос України» від 22.02.2008 р.).
Поглиблення взаєморозуміння з ветеранськими центрами США знаходить схвалення в Генеральному штабі Збройних Сил України, адже такі заходи посилюють стратегічне партнерство між арміями та народами наших країн.
Зусилля Комісії засвідчено вражаючими фактами, опис яких склав би об’ємну книжку. Знайдено, проаналізовано й за необхідності перекладено на англійську понад 16 тисяч сторінок архівних документів, проведено більш як три тисячі зустрічей із ветеранами, урядовими посадовцями та іншими обізнаними особами в Україні, Росії, США та багатьох інших країнах.
Робоча група по Другій світовій війні
Ця група провела аналіз процесу звільнення й репатріації американських і радянських військовополонених в останній період війни. Дослідження показали, що в той час близько 28 тисяч американських в’язнів німецьких концтаборів були репатрійовані через території, контрольовані радянським командуванням. СРСР не мав на меті утримання американських військових проти їхньої волі. Але залишаються питання про багато приватних випадків (близько 40 американських військовополонених так і не повернулися додому).
Комісія встановила, що приблизно 450 тисяч радянських громадян, що вважалися зниклими безвісти в роки Другої світової війни, просто залишилися жити в різних країнах. Але ще більше мільйона колишніх громадян СРСР значаться зниклими безвісти.
Робоча група поКорейській війні
Ця група досліджує долі американських військовополонених, які могли опинитися на території СРСР. Також вивчено дані про радянських пілотів, збитих у Кореї. Американці надали інформацію, що 43 із 45 радянських льотчиків, яких вважали безвісти зниклими, були насправді поховані в Порт Артурі, Далекому, Ворошилов-Уссурійську...
Дослідники опитали більш як 600 свідків (із них в Україні — 150 ветеранів Корейської війни), відвідали багато в’язниць, таборів і психлікарень колишнього СРСР, щоб перевірити різні версії про перебування там американських військовополонених.
Робоча група по «холодній війні»
Уже на самому початку діяльності цієї групи вдалося отримати такі відомості про втрати, які не були доступні до створення Комісії. Американці надали інформацію про радянські втрати в Афганістані, що дало змогу скоротити кількість зниклих безвісти із 350 до 287 осіб.
Російська сторона Комісії звернулася до США із проханням надати інформацію про 28 інцидентів часів «холодної війни» й одержала відомості про загибель екіпажів підводних човнів, літаків і вертольотів в 1990-х роках (15 епізодів), про 44 військовослужбовців, які зникли в Будапешті восени 1956 року, про зниклого 1978 року в Ефіопії підполковника Удалова.
Робоча група по В’єтнамській війні
За час тієї війни у В’єтнамі працювали близько 18000 радянських громадян, у тому числі 13000 військовослужбовців.
У пошуках зустрічей з радянськими ветеранами В’єтнамської війни представники робочої групи часто відвідують Росію, Україну, Казахстан, Білорусь, Грузію та Прибалтійські країни. Проведено 515 зустрічей (інтерв’ю) із громадянами колишнього СРСР — дипломатами, військовими, співробітниками спецслужб, чиновниками.
У 2005—2006 роках у Києві, в Раді організації ветеранів України, відбулися зустрічі із представниками Асоціації ветеранів війни США у В’єтнамі.
Отже, Комісія стала важливим інструментом гуманітарного співробітництва народів і країн. В її роботі переплетено історичні, соціально-політичні, правові, моральні, міжетнічні аспекти. Втішно, що у світі чимало людей, які вважають своїм обов’язком робити все, щоб імена солдатів, полеглих у війнах, збереглися в пам’яті поколінь.
 

Анатолій ВАСИЛЬЄВ,
член Комісії з міжнародних зв’язків Ради організації ветеранів України, учасник бойових дій у війні проти Японії, полковник у відставці.

Київ.