Ця лікарня обслуговує залізничників (працюючих і пенсіонерів), дітей і пацієнтів трьох районів: двох — у Донецькій області, одного — в Запорізькій. Радіус «діяльності» — 88 кілометрів. Як вдається впоратися із таким обсягом роботи? Секрет — в організації справи.
— У системі страхової медицини вузлова лікарня на станції Волноваха працює вже вісім років, — каже головний лікар Володимир Коваленко. — Застраховані залізничники сплачують 24 гривні на місяць. Кожен власник полісу має право отримати медичну допомогу на 12 тисяч гривень на рік у відомчих закладах: від вузлової до центральної лікарні. Переваги в тому, що ми починаємо лікувати пацієнта одразу після надходження до нас. Приміром, людина приходить до поліклініки, там встановлюють діагноз, спрямовують, якщо потрібно, до стаціонарного відділення або денного стаціонару. І вже через п’ятнадцять хвилин починають надавати медикаментозне лікування. Тобто пацієнт чи його родичі не бігають, не шукають гроші і ліки.
У лікарні працюють 250 співробітників, при цьому влаштуватися на роботу важко. На місце санітарок, приміром, часто просяться люди із дипломами вчителів чи бухгалтерів: хоч як крути, а знайти роботу в сільському районі непросто. Медичний заклад відіграє і соціальну роль у житті району: його співробітники беруть участь в обстеженнях неблагополучних сімей, стежать за здоров’ям дітей пільгових категорій, проводять широку просвітницьку роботу. А ще — приймають мешканців району, яких привозить «швидка».
Гордість лікарні — нова реанімація, чи правильніше — група анестезіології та інтенсивної терапії, — відкрита за підтримки управління Донецької залізниці та районної ради і районної державної адміністрації. Адже до лікарні прибувають чимало важких хворих, яким потрібна спеціалізована допомога. Капітальний ремонт обійшовся у понад мільйон гривень, виділених магістраллю. Зате у приміщеннях все виконане відповідно до суворих санітарних вимог. Змонтовано підлогу із підігрівом — щоб не залежати від центрального опалення. Є кондиціонер із фільтром, який стерилізує повітря у відділенні. Таких переваг не мають навіть в обласній лікарні.
У грудні минулого року медики-залізничники отримали обладнання на 822 тисячі гривень: дихально-наркозний апарат, апарат для електрокардіограми, УЗД-апарат, інструменти, електровідсмоктувач, електроніж, монітори. Це найбільше за останні двадцять років придбання обладнання. Завідує групою анестезіології й інтенсивної терапії Валерій Ірхін. «Нове обладнання потребує спеціальної кваліфікації і разом із тим полегшує роботу медичних працівників, — розповідає завідувач групи. — Приміром, дихальна апаратура нового покоління дає точні відомості про обсяг і вміст газу. Також є обладнання для дозованого введення препаратів: усе робить апарат, а не медсестра».
Є в лікарні ще одна особлива категорія пацієнтів, вони — з Нікольського чоловічого та жіночого монастирів, розташованих у районі. За зізнанням головного лікаря, користь від такої опіки взаємна: «Ми лікуємо їх тілесно, а вони нас — духовно». Не могла не поцікавитися у медиків, як криза впливає на здоров’я населення. «Попервах молоді люди частіше зверталися, вони переживали стресові ситуації, наприклад, із невиплатою кредитів у банках, — ділиться спостереженнями лікар-кардіолог Оксана Гронік. — Але за останні два місяці, на мою думку, люди вже адаптувалися до нових умов. Тобто очевидної паралелі між кризою і захворюванням провести неможливо. Річ у тім, що пацієнт звертається вже із хронічною патологією, і додатковий психоемоційний чинник може погіршити стан. Просто не треба на цьому зациклюватися. І пускати до підсвідомості цю кризу, накручувати себе». Часто лікарям доводиться бути психотерапевтами «за сумісництвом», вселяючи хворому надію на одужання і життєвий оптимізм.
Медсестра відділення функціональної діагностики Катерина Ніяка.
Фото Олексія БУДЬКА.
