На півострові проходять масові урочистості на честь 65-річниці визволення від німецько-фашистських загарбників. Ветерани, молодше покоління відзначають цю дату мітингами, присвяченими пам’яті воїнів і мирних жителів, котрі загинули під час окупації. Зачитуються святкові телеграми з парламенту України, надіслані спеціально до днів визволення міст, ветеранам вручають засновані Верховною Радою автономії нагородні знаки, присвячені ювілею визволення півострова, відбуваються зустрічі Всеукраїнської естафети пам’яті, покладаються квіти до меморіалів Слави та братських могил, опускаються вінки в море на знак ушанування полеглих у ті криваві роки.

«Майже три роки фашисти сіяли кров і смерть на півострові. Всього за час окупації загинули до 130 тисяч кримчан, а за національною ознакою було знищено понад 40 тисяч людей. За офіційними даними, за три дні в 1941 році тільки під Сімферополем було розстріляно близько 14 тисяч мирних жителів — переважно євреїв і кримчаків. В Євпаторії на Красній гірці фашисти знищили три тисячі душ. В Журавлиній балці під Ялтою — дві тисячі. В Багеровському рову, біля Керчі, було знайдено останки семи тисяч жінок, дітей і старих», — розповідає свідок тих подій ялтинський лікар і мемуарист Олег Завадський.
«Наші воїни перейшли в наступ проти німецько-фашистських загарбників на Перекопському перешийку і південному узбережжі Сиваша, прорвали сильно укріплену тут ворожу оборону й просунулися на 20 кілометрів. Уже через годину після початку наступу бої зав’язалися на околицях міста Армянська. Проти наступаючих батальйонів німці кинули танки й самохідні гармати, але коли наші бійці пішли в рукопашну, ворог не витримав. Армянськ було визволено. А ще через чотири дні впертих і кривавих боїв наші війська заволоділи важливим залізничним вузлом півострова — Джанкоєм. Далі були Феодосія, Євпаторія та Сімферополь», — згадує учасник боїв за визволення цих міст танкіст-орденоносець Костянтин Крапівін.
Діяли визволителі одночасно на двох напрямках. Того самого дня на іншому кінці Криму, на Керченському півострові, перейшли в наступ війська Окремої Приморської армії. Ворог чинив шалений опір, але не міг встояти перед натиском наступаючих військ. Всього за чотири доби було визволено майже 300 населених пунктів півострова, в полон потрапили понад дві тисячі німецьких і румунських солдатів, захоплені величезні трофеї. Але зазнали втрат й визволителі.
«Розвиваючи наступ, наші війська просунулися на захід від Керчі до 20 кілометрів, перевалили через Турецький вал і з боями зайняли понад 40 населених пунктів. На феодосійському напрямку наші бійці повністю очистили Керченський півострів і пройшли Акмонайські позиції. В ході наступу за дві доби визволили понад 140 населених пунктів. Невдовзі, за лічені дні з боями зайняли ще понад 100 інших населених пунктів, зокрема міста Старий Крим, Коктебель і три залізничні станції», — згадує винищувач танків гвардії полковник Володимир Дорошенко.
— Водночас війська 4-го Українського фронту оволоділи містами Бахчисарай, Алушта, Саки та зайняли понад 300 інших населених пунктів зокрема й великих. Тоді ж Окрема Приморська армія взяла кілька райцентрів і міста Карасубазар, Судак, а також зайняла понад 200 інших населених пунктів. Зокрема, оволоділа Ялтою — одним із опорних пунктів оборони ворога на Південному Узбережжі Криму, — оповідає санінструктор танкового полку Приморської армії Євдокія Сікорська, яка в’їхала в Ялту на танку. — Близько півночі перед Нікітським ботсадом підірвався на фугасі екіпаж танку, що йшов попереду. Нам наказали не зупинятися. Вперед пустили піхоту з міношукачами. Вона перевірила трасу аж до Масандри. Внизу, в самому місті, в акваторії порту стояли кораблі, фашисти вже тікали. Ми взяли курс на Севастополь. Ялтинці нас обнімали як найрідніших.
Під час наступу війська обох армій злилися, наступальні операції велися у взаємодії з танковими та авіаційними підрозділами, Чорноморським флотом і Азовською воєнною флотилією. На севастопольському напрямку визволителі з боями зайняли понад 60 населених пунктів і підійшли до Севастополя. Його штурм почався п’ятого травня, а визволили героїчне місто якраз 9 травня. 12 травня залишки ворожих військ на мисі Херсонес склали зброю.
«Дуже мало вже нас лишилося, — каже матрос-кулеметник швидкохідного базового тральщика Чорноморського флоту Микола Ющенко. — Мені взагалі щастило на війні. То в Алупці націлений на мене впритул пістолет фашиста тричі дав осічку, то наш тральщик наскочив на міну, й ми три доби трималися в морі на уламках корабля. То я відлучився із бліндажа, почався артобстріл, а коли повернувся, побачив на його місці велетенську воронку — братську могилу моїх фронтових друзів. Всі досі кажуть, що в сорочці народився».
— Основні бої в Криму проходили на Перекопі, в Керчі й Севастополі, в який німецькі війська відступали через Ялту, — згадує командир окремої розвідроти 339-ї Таманської дивізії старший лейтенант Микола Ратников. — Коли побачив ялтинський амфітеатр, то подумав: «Якщо залишусь живим, обов’язково залишуся тут назавжди. Так і сталося. Тоді ми затрималися в Ялті на три дні. В бій вступили вже під Балаклавою. Севастополь і мис Херсонес майже місяць брали. Німці захищалися, як звірі. Та вже відступати їм було нікуди».

Крим.

Фото автора.