Учора Конституційний Суд України розпочав розгляд справи за поданням Президента щодо конституційності постанови Верховної Ради України «Про призначення чергових виборів Президента України» та частини першої статті 17 Закону України «Про вибори Президента України». Автор клопотання наголошує, що відповідно до частини п’ятої статті 103 Конституції України чергові після виборів Президента України, обраного 26 грудня 2004 року, який склав присягу 23 січня 2005 року, вибори президента мають проводитися (і мають бути призначені) «в останню до 23 січня 2010 року неділю останнього місяця п’ятого року повноважень Президента України, тобто 17 січня 2010 року». А також звертає увагу на те, що визначення іншої дати проведення чергових виборів Президента є порушенням Конституції. Також стверджується, що Верховна Рада, приймаючи постанову, керувалася не ч. 5 ст. 103 Конституції, а нормами закону, що визначають датою виборів останню неділю жовтня п’ятого року повноважень президента. Це положення, на думку Президента, відтворює припис ч. 5 ст. 103 Конституції, який існував до викладення її в новій редакцій відповідно до закону про внесення змін до Конституції від 8 грудня 2004 року.

Як зазначив постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Анатолій Селіванов: «Нічого нового від представника Президента ми не почули. Запитання до неї стосувалися розгляду саме конституційно-правових категорій, а не політичного забарвлення будь-якого рішення парламенту. Парламент — завжди політичний орган, і всі акти, що приймаються, мають міру політичну. Тому нічого нового в аргументах представника Президента ми не почули, оскільки, обираючи шлях доказів через переконання, а не через обставини, пояснення, аргументацію, ми не маємо чіткого уявлення, яким чином сьогодні мають бути забезпечені, захищені гарантії народовладдя, права і свободи громадян, яким чином має сьогодні реалізовуватися доступ громадян до волевиявлення, оскільки п’ять років минає саме в жовтні місяці. Тому ми говоримо про те, що цей термін не завжди має збігатися із терміном повноважень президента, бо зараз строк повноважень президента, якщо вибори призначать на січень, буде обчислений більш ніж п’ятирічним терміном, бо включиться строк повторних виборів, приведення до присяги перед народом України на урочистому засіданні ВР. І таким чином вже може додатися два-три місяці. Але Конституція не містить застережень, щоб термін повноважень продовжувався на три-чотири місяці, оскільки вибори — це право народу, і право народу, громадян не можна звужувати. А позиція представника Президента була подана саме таким чином, що строк повноважень — 5 років, а потім ще треба чекати, щоб новий президент (оскільки продовжено термін повноважень Президента чинного) очікував вступ на посаду, тобто за той термін, який уже вийшов для повноважень чинного Президента. Може не бути повторних виборів, може не бути нічого іншого, але це передбачено для того, щоб термін був чітко сформований і в межах п’яти років були проведені вибори. Вибори настають після терміну закінчення строку повноважень президента, а вже всі процедури далі — вступ нового президента на пост і прийняття присяги — це стосується нового президента, а не того, який має завершити свою каденцію. Саме в цьому сенс. Не можна дію ст. 103 Конституції в новій редакції застосовувати до правовідносин, які виникли на підставі ст. 103 Конституції чинної редакції 1996 року. Тому ми говоримо, що не мають зворотної сили будь-які акти, будь-які норми, які мають регулювати відносини стосовно прав і свобод громадян. Тож наша позиція захисту інтересів парламенту, захисту цього акта полягає в тому, що термін обчислення повноважень президента має включати і вибори, і всі інші процедури (він не стосується саме цього президента, він стосується інших осіб). Громадяни мають проголосувати рівно через п’ять років, а коли це відбудеться, Конституція не передбачає. Це, безумовно, сьогодні є предметом спору і осмислення в суді. Ми не можемо говорити також і про те, що призначення виборів президента за чинною редакцією якимось чином створює ситуацію забезпечення прав і свобод громадян. Якщо ми все-таки ігноруватимемо рішення КС від 1997 року про необоротність дії будь-якої норми, будь-якого закону, в тому числі й Конституції, то зрозуміємо, що ці відносини вже мають нове розуміння: і для чинного Президента, який обирався за тією нормою, і саме 5 років обчислювалося з того періоду, відповідно й діяла норма на той період, що в жовтні цього року (останнього року п’ятирічного терміну повноважень президента) обирається чинний президент».