Врятувати героя

Севастополь за підсумками соціально-економічного розвитку регіонів минулого року посів 5-те місце в Україні. Але нинішній почав украй невдало. Вже на початку лютого, виступаючи на засіданні Антикризового комітету, голова міської держадміністрації Сергій Куніцин констатував: «Ми відчули подих кризи».

Лідером із звільнення людей є Чорноморський флот Російської Федерації, який активно скорочує підпорядковані йому структури та планує відправити на біржу праці тисячі військових. Підприємства й організації ЧФ РФ вже подали до міського Центру зайнятості списки на звільнення 5100 «вільнонайманих» працівників. І це тільки початок. Крім того, за деякою інформацією, керівництво російського флоту має намір скоротити цього року майже 600 мічманів і 1500 офіцерів. За даними кримської преси, загальна кількість скорочених на флоті досягне вже найближчим часом 10 тисяч — третину від загальної чисельності військовослужбових та цивільного персоналу.

Крім того, Чорноморський флот РФ є найбільшим боржником Пенсійного фонду міста. За даними першого заступника голови міської держадміністрації Володимира Казаріна, «борги по Пенсійному фонду нині становлять близько 12—13 мільйонів гривень, з яких росіяни заборгували 8 мільйонів гривень».

Лідер із невиплати зарплати — «Севастопольський морський завод». За даними на середину квітня, це підприємство заборгувало своїм робітникам понад 1,5 мільйона гривень. Ситуація навколо заводу настільки загострилася, що місцева влада вимагає його націоналізації.

Так склалося, що Чорноморський флот, і «Севморзавод» — символи міста. (Севастопольське адміралтейство — попередник Севастопольського морського заводу — засновано одночасно із містом, а про значення військового флоту для життя Севастополя знають усі.) Але якщо негаразди зачепили такі життєво важливі органи, то і все місто, вочевидь, почувається не дуже добре.

Порятунком, на думку Сергія Куніцина та його команди в міській держадміністрації, є надання Севастополю статусу вільної економічної зони або міста відкритої економіки.

Значна частина місцевих жителів, у свою чергу, вбачають порятунок у курортному сезоні, який офіційно починається в Криму в травні.

Але поки що і з першим, і з другим планом порятунку Севастополя від кризи виходить не дуже обнадійливо.

Проект міськдержадміністрації під умовною назвою «Севастополь: місто відкритої економіки та Чорноморського співробітництва», за словами його ідеологів, іде «нормально» та «динамічно». Проте він усе ще перебуває на стадії створення різноманітних документів, робочих груп та обговорення проекту в експертному середовищі. У будь-якому разі ефект від ініціатив міської влади буде відчутний ближче до доленосного для міста 2017 року, коли російський Чорноморський флот має остаточно покинути українські береги.

Щодо розвитку Севастополя як міста-курорту, то тут на севастопольців чекає справжнє випробування. І справа не лише в тоннах боєприпасів, захованих в Інкерманських штольнях і в бухті Козача, та в аварійному стані місцевого звалища сміття в Первомайській балці, що постійно тліє, не лише в мільйонах кубометрів нечистот, що практично без очищення прямують в Балаклавську та Севастопольську бухти. Цього року на заваді літньому плину відпочивальників до Криму загалом та до Севастополя зокрема стане криза. Кримські туроператори визнають: скорочення туристичного потоку буде як мінімум на 30—40 відсотків.

Але що тоді врятує місто-герой?

Тут треба почати з того, що не все так погано в Україні, як здається після перегляду деяких теленовин. Як свідчить офіційна аналітика, спад вітчизняного виробництва поступово припиняється, а в деяких галузях навіть помітно зростання. Зокрема, за даними глави Міністерства транспорту та зв’язку Йосипа Вінського, переробка вантажів у морських портах України в березні зросла порівняно із січнем на 12 відсотків — до 8,972 мільйона тонн. За два місяці нинішнього року порти вже поповнили бюджет України більш як на 253 мільйони гривень, що становить 251 відсоток від торішнього показника.

Відтак розвиток портів, у тому числі, кримського регіону, є мало не єдиним перспективним напрямом — навіть в умовах загальної кризи.

І Севастопольський морпорт із усіх портів країни має найбільший потенціал для розвитку. Дякуючи і найвигіднішому розташуванню (Севастополь — найпівденніший з усіх портів України, в радіусі 600 кілометрів від нього — 12 держав Причорномор’я), і незамерзаючій глибоководній бухті, і... досі нереалізованим можливостям.

За результатами роботи минулого року Севастопольський морський торговий порт був одним із найгірших портів державного сектору за вантажооборотом, поступаючись найпотужнішому Одеському морському торговому порту більш як ушестеро. Тим часом навіть порівняно невеликий вантажообіг дає змогу підприємству залишатися рентабельним. «За підсумками 2008 року Севастопольський порт отримав 6,2 мільйона гривень чистого прибутку. До держбюджету підприємство сплатило 5,7 мільйона гривень — на 53 відсотки більше, ніж 2007 року», — каже голова підкомітету з питань доходів державного бюджету Комітету Верховної Ради України з питань бюджету Дмитро Колєсніков.

Мінтрансзв’язку вже декларував, що його бачення перспектив розвитку Севастополя — це розбудова потужного глибоководного порту. Як підкреслив нещодавно теперішній перший заступник міністра транспорту Володимир Работньов, альтернативи «гарному глибоководному порту» в Севастополі немає. Хоча діяти в цьому напрямі можливо і треба вже тепер, не чекаючи 2017 року, вважають міський голова Сергій Куніцин і голова міськради Валерій Саратов: унікальної за своїм економічним потенціалом Севастопольської бухти цілком достатньо і для розвитку торгового порту, і для базування військових.

Крим.