10 квітня 2009 року Міністерство юстиції України офіційно зареєструвало всеукраїнську громадську організацію «Жінки Батьківщини». Основними завданнями цієї організації є сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян щодо розбудови нашої держави та громадянського суспільства, посилення ролі парламентаризму і самоврядування, розвитку соціальних напрямків в економіці, подоланню загальної кризи, створенню демократичного суспільства соціальної справедливості та добробуту народу.

Ахіллесова п’ята

Серед завдань організації, зафіксованих в її cтатуті, особлива увага приділяється підвищенню ролі сімейної медицини в загальному медичному обслуговуванні населення та вдосконаленню системи страхової медицини. І це не випадково, адже загальновідомим є кризовий стан медичної галузі в Україні. Хронічне недофінансування, що призводить до руйнації медичної інфраструктури та погіршенні якості надання медичних послуг, стало ахіллесовою п’ятою нашої медицини.

Світовий досвід свідчить, що є дві основні моделі фінансування медичної галузі — за рахунок бюджетних коштів, або за рахунок фондів медичного страхування. Медицина — капіталовитратна галузь, тому її бюджетне утримання в повному обсязі можуть дозволити собі лише заможні країни. Та й вони намагаються застосовувати різноманітні моделі страхової медицини, адже її ідея проста і логічна — кожна здорова людина витрачає незначну частку своїх доходів для того, щоб у разі хвороби мати доступ до безоплатних медичних послуг. Утворений за рахунок цих відрахувань загальнодержавний фонд страхової медицини бере на себе фінансування медичних послуг, що надаються людині в будь-якій лікарні країни. За ці послуги медичний заклад отримує плату від страхового фонду. Проте, на превеликий жаль, ця проста і зрозуміла схема фактично не втілена в Україні. Ті страхові схеми, що вже запроваджені в нашій державі, є локальними за своїм змістом і не забезпечують конституційне право на охорону здоров’я в межах України.

Вихід є

Часто-густо громадяни нашої держави не можуть отримати якісних медичних послуг не за місцем своєї прописки. Існуюча система надання медичних послуг та утримання медичних закладів в Україні є неефективною, непрозорою та корупційною. Відсутність ефективної моделі страхової медицини в Україні давно стало гальмом для розвитку системи охорони здоров’я. Більш як рік тому мною були розроблені проекти двох законів «Про Фонд державного медичного страхування» та «Про державне медичне страхування». Ці два закони дадуть можливість застрахувати за державні кошти всіх пенсіонерів та інвалідів країни, вагітних жінок, дітей та молодь віком до 21 року (до закінчення навчання), забезпечити надання швидкої медичної допомоги. Населення, що працює, буде застраховане індивідуально разом із роботодавцем, але страхові поліси та кошти зберігатимуться в державному медичному страховому фонді, а не в приватних страхових компаніях, які постійно зникають. Це надасть можливість змінити матеріально-технічну базу лікувальних закладів, зберегти підготовлені медичні кадри шляхом підвищення заробітної платні в 2—2,5 разу, відновити справедливість та побороти корупцію.

Проте деструктивна позиція деяких політичних сил гальмує їх розгляд у парламенті. Якщо органи державної влади не хочуть реформ у медичній галузі, просуватимемо ці законопроекти за допомогою інститутів громадянського суспільства, одним з яких є громадська організація «Жінки Батьківщини».

Традиційні цінності

Ще одним напрямом роботи нашої організації є розвиток та вдосконалення системи репродуктивного здоров’я, дослідження і розробка проектів, програм та нормативних актів із захисту прав жінки, материнства і дитинства. Жінка, родина, материнство — це традиційні для українського суспільства навіть не поняття, а архетипи. Саме на них, на мою думку, має грунтуватися українська національна ідея. Захист жінки і матері, захист родини, материнства і дитинства має бути базовою функцією української держави, її системоутворюючим початком. Але сьогодні ми спостерігаємо зовсім інший стан речей. Жінка в Україні майже витиснена з політичного й ділового життя. Середньомісячна заробітна плата у жінок в Україні на 30 відсотків менша від чоловіків; в економічній сфері жінки контролюють лише 5—10 відсотків ресурсів; становлять 38 відсотків усіх підприємців; очолюють 26 відсотків малих підприємств, 15 — середніх, 12 — великих. Серед керівників бізнесу в промисловості налічується лише 2 відсотки жінок. Навіть у вищому законодавчому органі нашої держави — Верховній Раді України. З чотирьохсот п’ятдесяти народних депутатів жінки становлять лише 8 відсотків — всього 36 осіб! Наслідком такого нерівноправного становища жінки в українському суспільстві є падіння народжуваності, соціальна і економічна залежність жінки, падіння престижу сім’ї, зростання кількості розлучень, збільшення конфліктності та домашнього насильства в сім’ї. Руйнування системи традиційних сімейних цінностей загрожує існуванню української держави і навіть нації.

Ці проблеми потребують негайного втручання як держави, так і громадських організацій. Вже сьогодні наша організація започаткувала низку проектів, покликаних сприяти їх розв’язанню. Серед них: програми законодавчих ініціатив «Державне медичне страхування» та «Репродуктивне здоров’я нації», програма популяризації економічних жіночих проектів «Жінки в бізнесі», програма юридичного захисту жінок «Право жінки», програма християнського виховання «Дорога до храму» та інші.

У планах нашої організації — налагодження співпраці з громадськими організаціями інших країн. Певні кроки в цьому напрямку вже зроблені. Ми проводимо перемовини про співробітництво з жіночими організаціями Угорщини та Естонії.

Наприкінці хочу зазначити, що в майбутньому я бачу всеукраїнську громадську організацію «Жінки Батьківщини» як впливову інституцію громадянського суспільства, здатну закласти підвалини широкомасштабного загальноукраїнського жіночого руху і домогтися реалізації своїх ініціатив на законодавчому рівні.

Раїса СОРОЧИНСЬКА-КИРИЛЕНКО, народний депутат України,фракція Блоку Юлії Тимошенко.