Той, кому хоч раз довелося зіткнутися з відведенням земельної ділянки та оформленням правовстановлюючого документа на неї, пересвідчився, наскільки це складний процес, який в середньому триває рік-півтора. Процедура відведення земель здійснюється за схемою: перший етап — вибір місця розташування земельної ділянки та затвердження відповідних матеріалів, другий — отримання дозволу та розробка проекту її відведення. Надалі цей проект погоджується відповідними службами, в разі потреби направляється на державну землевпорядну експертизу, а після отримання позитивного висновку подається на розгляд до органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, котрі в місячний термін приймають рішення про відведення земельної ділянки. Ця послідовна процедура, незважаючи на радикальні перетворення в земельному ладу країни та внесення численних змін до чинного законодавства, вже друге десятиріччя здійснюється за тенденціями радянських часів.

Реформа йде, а корупція не дрімає

Перехід України до ринкової економіки зумовив необхідність подолання державної монополії та запровадження нових рівноправних форм власності на землю. Вона стала цінним капіталом (товаром), який з часом не тільки не втрачає своєї вартості, а навпаки, може значно підвищуватись у ціні в залежності від свого розташування, функціонального призначення, розвитку інфраструктури, благоустрою території і т. д. Можливість володіння такою цінною нерухомістю набуває нині неабиякого сенсу.

У вже зовсім нових економічних умовах порядок відведення земель, що не виключає можливості особистих контактів замовників з представниками органів, причетних до нього, та певна завіса секретності, якою супроводжується ця процедура, створює просто ідеальні умови для зловживань та корупційних діянь з боку чиновників. Ліцензовані землевпорядні організації, часто діючи в змові з представниками цих органів, самі є учасниками створених корупційних схем. Прояви корупції не виключені також на етапі проходження державної експертизи землевпорядної документації та на етапі реєстрації і видачі правовстановлюючих документів на землю. Фактично вся нинішня процедура відведення земель від моменту подачі заяви до отримання правовстановлюючого документа супроводжується суцільним хабарництвом.

Тож і не дивно, що, незважаючи на всі заходи щодо викорінення корупції, з року в рік зростає кількість та масштабність порушень чинного земельного законодавства, накопичуються проблеми із забезпечення охорони земель. Той, хто має гроші, може отримати декілька ділянок, причому розташованих в найбільш пріоритетних місцях — на узбережжі морів, річок, у лісових масивах, на землях природно-заповідного фонду, історико-культурного призначення тощо. Водночас більша частина населення країни, не маючи коштів на хабарі, фактично позбавлена можливості отримати хоча б одну земельну ділянку. Отже, застосування застарілих тенденцій під час відведення земель призводить до порушення принципу соціальної справедливості та втрати довіри народу до держави.

Майбутнє за інвестиційною привабливістю

З погляду на всі негативні моменти, що виникають під час застосування порядку відведення земель, стає зрозумілим, що в умовах ринкової економіки він не придатний для застосування. Бо не тільки не здатний забезпечити безперешкодну реалізацію громадянами та юридичними особами прав на землю, гарантованих Конституцією України, припинити розгул корупції в сфері земельних відносин та розв’язати наболілі проблеми із забезпечення раціонального використання та охорони земель, а й навпаки, навіть стимулює зростання цих проблем та негативних явищ.

Змінити ситуацію можна, запровадивши новий ринковий порядок відведення, базовою основою якого має стати зонування земель і територій з урахуванням розвитку продуктивних сил. За допомогою виконання цих робіт здійснюватиметься розподіл земель у межах конкретних територій за їх категоріями та типами землекористування на підставі еколого-економічної придатності та суспільних потреб. Так ми отримаємо змогу визначати перспективи можливого використання конкретних земельних ділянок за тим чи іншим цільовим призначенням, встановлювати їхню дійсну ринкову цінність та інвестиційну привабливість з точки зору попиту й пропозиції і далі на цій основі визначати перспективи подальшого розвитку відповідних територій.

Маючи таку документацію, можна грамотно, відповідно до еколого-економічних чинників, вирішувати, де краще розмістити бази відпочинку, а де — зводити промислові підприємства, бізнес-структури, житлову та громадську забудову і т. д., з тим, щоб одночасно зберегти і родючі грунти, і використовувати їх ефективно, з найбільшою віддачею для суспільства. Фактично за допомогою виконання цих робіт буде сформовано базову основу для кваліфікованого перерозподілу земель шляхом їх відведення, продажу, оренди чи інших трансакцій.

Виготовлена документація із зонування земель обов’язково повинна пройти погодження у відповідних державних органах: з питань земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронному, санітарно-епідеміологічному, охорони культурної спадщини, лісового та водного господарства. Після цього бажано, щоб вона пройшла публічні громадські слухання. Це допоможе зробити подальшу процедуру максимально прозорою, надавши реальну можливість кожному громадянину скористатися своїм правом на відведення земельної ділянки. Окрім того, будуть виключені особисті контакти замовників з представниками органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, виконавцями робіт з відведення земель, унеможливляться зловживання та функціонування корупційних схем. До речі, саме такий порядок уже давно існує в країнах з розвиненою ринковою економікою.

У Запорізькій області ще з 2007 року здійснюється розробка пілотних схем землеустрою із впровадження заходів щодо збереження, охорони, відтворення та раціонального використання земель, в основу виготовлення яких покладено принцип їх зонування. Такі пілотні схеми землеустрою протягом 2007—2008 років виготовило ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» для Запорізького, Вільнянського, Приазовського і Якимівського районів. Впевнений, що, маючи таку документацію, будь-яка сільська, селищна чи міська рада зазначених територій цілком готові до ринкових земельних відносин.

Подібна інформаційна база на основі зонування земель має бути невідкладно створена по всій території України.

Дмитро БАБМІНДРА, начальник Головного управління Держкомзему в Запорізькій області, доктор економічних наук, професор.

Деякі законодавці та політики схильні вважати, що прийняття законів України «Про державний земельний кадастр» та «Про ринок земель» цілком і повністю врегулює всі, без винятку, питання купівлі-продажу земель і забезпечить швидкий розвиток цивілізованого ринку земель. Насправді така думка є хибною, хоча проекти цих законів справді містять низку положень, необхідних для запровадження ефективно працюючого ринку земель.

Скажімо, чи можливо залучати до ринкового обігу землі сільськогосподарського призначення, якщо, незважаючи навіть на вкрай складну екологічну ситуацію, постійне погіршення якісних характеристик і родючості грунтів внаслідок надмірної їх розораності, дії ерозійних процесів та недбалого сучасного землекористування, на законодавчому рівні досі не передбачена обов’язковість запровадження використання цих земель за відповідними проектами землеустрою? Хоча Конституція України (ст.14) передбачає, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Неврегульованими залишаються також механізми передачі до державного земельного фонду земельних паїв померлих громадян, котрі не мають спадкоємців. Законодавчого визначення потребує і механізм передачі земельних паїв державі (можливо, Пенсійному фонду в обмін на отримання додаткової пенсії) селянами-пенсіонерами, які не бажають здавати їх в оренду фізичним чи юридичним особам через незадоволення рівнем орендних платежів.

Потребує істотних змін і чинний Земельний кодекс України, зокрема, як уже було зазначено вище, існуючий порядок відведення земель, а також ціла низка нормативно-законодавчих актів у сфері земельних відносин.

На завершення хотілося б ще раз акцентувати увагу на тому, що здійснення в ринкових умовах грамотного, обгрунтованого перерозподілу земель шляхом їх відведення, продажу, оренди чи інших трансакцій, вигідно та раціонально, з максимальною віддачею для суспільства можливе лише за умов запровадження сучасних ринкових механізмів перерозподілу, в основі яких є визначення ринкової цінності та інвестиційної привабливості земель. В іншому разі матимемо не цивілізований ринок земель, а їх неприкритий шахрайський дерибан.