Волинському регіональному музею українського війська та військової техніки виповнилося десять років.

Наші прадіди розповідали, що за царських часів, тількино зацвітала акація, на високому березі річечки Яровиці (тепер — Сапалаївки) виростало наметове містечко. Поруч, на полі, що між Луцьком і селом Теремно, проводились військові навчання. Зі сходом сонця грали сурми, шикувалися гусари Ізюмського полку, здіймала куряву кіннота, й шум бою не давав спати міщанам. Цей пагорб за містом вони назвали Таборовим.

У міжвоєнний період, коли Луцьк став воєводським центром Речі Посполитої, на ньому спорудили котеджі для чиновників. Так у місті з’явилася вулиця На Таборищі.

Сьогодні це самісінький центр Луцька. Поруч — корпуси Волинського національного університету. А на Таборовому пагорбі, як і півтора століття тому, стоять гармати... Тут — Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки. Ідея його створення належить волинянину, полковнику, кандидату технічних наук Ярославу Чисюку. Формувати експозицію розпочали 1999 року. Нині на майданчику стоять зразки переданої сюди Міністерством оборони авіаційної, бронетанкової, зенітно-ракетної техніки, гармат різного калібру. У двох будівлях загальною площею 900 квадратних метрів — історико-хронологічна експозиція.

Нещодавно музей відзначив десятиріччя. З цієї нагоди в Луцьку відбулася ХХХ Всеукраїнська історико-краєзнавча науково-практична конференція «Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сторінки воєнної історії краю». Учасники — провідні фахівці Збройних сил України, історики, краєзнавці, представники науково-дослідних, навчальних та культурно-просвітницьких закладів з багатьох регіонів України. Відкриваючи конференцію, начальник Центрального музею Збройних сил України кандидат історичних наук, полковник Віктор Карпов розповів про перспективи розвитку Волинського регіонального музею. Також показав проект його реконструкції і переобладнання експозиції з використанням сучасних комп’ютерних технологій, аудіо-відеотехніки. Все це дозволить створити в Луцьку ще один музей державного значення.

На конференції наголошувалося, що військова історія Волині драматична і давня. Тут знайдено кремінні вістря списів, бойові бронзові сокири, яким дві-три тисячі років. Щодо ближчої історії, то з Волинню пов’язані відомий Брусиловський прорив Південно-Західного фронту у 1916 році, танкова битва під Луцьком—Дубно—Бродами 1941 року, Луцько-Рівненська і Поліська операції 1944 року, партизанська війна на окупованій німцями території, створення УПА.

Чимало цікавих доповідей прозвучало на секційних засіданнях. Зокрема, обговорювалася тема «Волинь у роки Першої світової війни та міжвоєнний період». Перша світова — найкривавіший час в історії краю. Воюючі сторони — австро-німецькі і російські війська — втратили на Волині майже мільйон чоловік. На жаль, ці події мало досліджені. Це засвідчили і виступи доповідачів. Більшість з них посилалися на нечисленні документи того періоду, мемуари, найчастіше — на книгу генерала Брусилова «Мои воспоминания». На жаль, втрачено такий цінний матеріал, як спогади учасників і очевидців подій, їхні листи. А на Волині ще живуть діти і внуки колишніх воїнів-брусиловців, збереглися дзоти і окопи, споруджені тоді залізничні колії, заростають травою десятки військових кладовищ і меморіалів.

Один з них стояв за півкілометра від будинку музею в Луцьку. На пам’ятнику був напис: «В цих могилах поховано відважних, гідних подиву воїнів, які радо віддавали життя у великій війні за Батьківщину та Імператора. Тут у пошані разом спочивають колишні вороги. Будьте щасливі благословенні душі!» Прикро, але цей пантеон, де поруч поховані воїни обох армій, знищено при забудові теперішнього проспекту Перемоги.

Серед найцікавіших виступів на конференції була доповідь краєзнавця з Києва Максима Ющенка «Укріплення Волинської губернії в системі оборони Південно-Західних кордонів Російської імперії кінця ХІХ століття». Окремі укріплення тої доби довкола Луцька, Рівного і Дубна є досі. Зокрема потужний форт в селі Тараканів під Дубном, редут в селі Боратин Луцького району та інші. В останньому з цих укріплень збереглась і доглядається могила стрільця (розвідника) 8-го Сибірського полку К. В. Сивого, розстріляного тут австрійцями 22 грудня 1915 року.

Запам’ятався також виступ краєзнавця з Луцька Ігора Пасюка, який презентував книгу «Фалеристика ІІ Речі Посполитої на Волині».

Ознайомитися з матеріалами конференції можна в об’ємному (452 сторінки) науковому збірнику. Висловлено побажання зробити такі конференції в Луцьку щорічними, і є надія, що нарешті будуть досліджені такі маловідомі сторінки в історії Волині, як період гітлерівської окупації, військові некрополі часів двох світових воєн, бої 1941-го і 1944 років, встановлення точних дат визволення усіх населених пунктів краю (на жаль, і в цьому маємо плутанину).

Луцьк.