Випробовують материнське терпіння

Чому тисячі жінок Волині не можуть отримати почесне звання «Мати-героїня»?

Звання «Мати-героїня» встановлено указом Президента України ще 2004 року. Його присвоюють жінкам, які народили і належно виховали до восьмирічного віку п’ятеро і більше дітей. Їх на Волині більше десяти тисяч. По сто і більше таких матерів живуть у селах Стобихівка Камінь-Каширського, Карпилівка Ківерцівського, Рованці Луцького, Бірки Любешівського районів.

За кількістю багатодітних сімей Волинь поступається хіба що сусідній Рівненщині. На жаль, влада переважно лише на словах декларує увагу до них. Візьмемо для прикладу село Рованці, будинки якого видно з вікон облдержадміністрації. Щороку тут народжується півсотні малюків. Однак ні школи, ні садочка в селі до цього часу немає. Їх будівництво хоч і наближається до завершення, однак ведеться украй повільно.

Не до кінця вирішене шкільне питання також у Карпилівці — споруджено лише першу чергу школи, та Стобихівці, де проживає майже триста дітей шкільного віку, однак діє лише загальноосвітня школа І—ІІ ступенів, та й та розташована в старих малопристосованих приміщеннях.

Ще одним прикладом чиновницької байдужості до долі багатодітних матерів стало зволікання з поданням документів на присвоєння їм почесного звання «Мати-героїня».

Ось що пише про це в листі до редакції мешканка села Залісся Шацького району Зинаїда Савчук: «Звертаюся до вас від імені 22 багатодітних матерів нашого села. Хочемо знати, як виконується указ Президента про присвоєння почесного звання «Мати-героїня» і як виплачується таким жінкам передбачена президентським указом одноразова допомога? Виникає питання, чому документи, які ми здали в Пульмівську сільську раду, лежать у шухлядах столів посадовців по року і більше? У газетах читаємо, що в багатьох районах жінкам уже присвоєно ці почесні звання. Навіть у нашому Шацькому районі вибрали сім таких жінок і присвоїли звання матерів-героїнь. А як бути іншим, адже нас в районі таких багато?»

Шукати істину йду до обласного управління у справах сім’ї, молоді та спорту. Розташоване воно в звичайному житловому будинку, що на вулиці Привокзальній. Тісні кабінети. Особливо той, де оформляють документи на присвоєння звання «Мати-героїня». Працівниця пропонує присісти. Але потім ніяковіє: сісти немає на що, та й ніде. Все завалено паперами. За кожною з цих папок доля шанованих людей.

Заступник начальника управління Ігор Дмитришин, до якого звернувся за роз’ясненням, особливого ентузіазму до спілкування не виявив, хоча через кілька днів ми все ж з ним зустрілися. Ось що він повідомив:

— Процедура присвоєння цих звань досить складна. Рішення приймають виконкоми сільських або міських рад і передають документи в райдержадміністрації. А вже звідтіля вони надходять в наше управління. Так ось, з 2004 року, коли цей указ було видано, до 2007 року включно, звання «Мати-героїня» було присвоєно 153 жінкам. З січня 2008 року набрав чинності указ Президента, відповідно до якого матерям-героїням надається одноразова допомога в розмірі десяти прожиткових мінімумів для працюючих громадян. Минулого року він становив 630 гривень, відповідно такі матері почали отримувати по 6300 гривень. Для села це досить серйозна сума. І, починаючи з минулого року, до нас стало надходити дуже багато таких звернень. Якщо за три попередні роки в області це звання було присвоєно 153 особам, то лише в 2008 році — 157, за січень—лютий цього року — 212. У нас в минулому році було оброблено і надіслано в Міністерство в справах сім’ї, молоді та спорту й далі в секретаріат Президента для вручення цих почесних відзнак дві тисячі таких матеріалів, а отримали, повторю, лише 157. Що стосується надання одноразової допомоги, то минулого року її отримували жінки, яким було присвоєне це почесне звання в 2004—2007 роках. У 2009 році гроші отримають уже ті матері, які стали матерями-героїнями в минулому році й на початку цього. Її виплатою займається Міністерство праці і соціальної політики та його управління в областях.

— Ігоре Ярославовичу, багато жінок нарікають, що їх справи на присвоєння звань по року і більше лежать в різних установах. Про це, зокрема, йдеться у листі з Шацького району.

— Проблема в тому, що таких матерів в області дуже багато. Ми ж не маємо таких кадрових ресурсів, щоб швидко опрацювати надіслані з районів документи. Цією роботою у нас зайнято лише дві працівниці. Окрім оформлення документів на присвоєння почесних звань, вони ведуть ще кілька напрямів роботи: гендерна рівність, президентська програма «Зігрій любов’ю дитину», протидія торгівлі людьми, діти-інваліди... Навантаження дуже велике, а ось зарплата в наших працівниць мізерна. Що стосується Шацького району, то за тиждень плануємо завершити опрацювання всіх документів, що надійшли звідти до нас, і передамо їх до нагородного відділу облдержадміністрації. Звідки вони будуть направлені в наше міністерство і секретаріат Президента. Однак це не означає, що вже в квітні вони отримають почесні звання. В центральних структурах теж є певна черговість на їхню обробку.

У нагородному — довго не затримуються

Начальник нагородного відділу ОДА Алла Руцька вважає, що однією з причин затримки з оформленням документів на присвоєння звання «Мати-героїня» є неякісна підготовка на рівні сільських і міських рад, недостатній контроль за цим з боку відділів райдержадміністрацій. Як наслідок, багато які документи доводиться повертати для виправлень і доповнень. Що стосується самого відділу, який очолює Алла Володимирівна, то нагородні документи тут довго не затримуються.

Волинська область.

На знімку: діти й онуки Бориса і Олександри Тарасюків із села Карпилівка Ківерцівського району. Господиня дому Олександра Петрівна виховала шість дітей, у всіх з них тепер по 6—8 власних дітей (знімок зроблено в грудні 2005 року). Тобто незабаром у цій родині стане одразу сім матерів-героїнь.

Фото автора.