Семеро випускників Климентовицької ЗОШ виявили бажання тестуватися, а потім вступати до ВНЗ. Оце дивина, подумає читач, нині це не проблема. Шанси з’явилися у всіх.

Шанси вступити справді однакові у мешканців міста і села, а от можливості продовжити освіту в університеті, на жаль, різні. У «чудової сімки» із Климентовичів, приміром, навчання буде незвичайним — певною мірою привілейованим.

Річ у тім, що вони живуть, працюють і вчаться ... за колючим дротом. У Шепетівській виправній колонії № 98. По досвіду співкамерника, другокурсника столичної академії, знають, що граніт науки доведеться гризти наодинці, що називається в чотирьох стінах. А під час сесії спілкуватися з викладачами вузу, які спеціально приїдуть до колонії, щоб оцінити знання. А взяти їх, за бажання, неважко. В установі є бібліотека, у школі — необхідні підручники (щоправда, на 180 учнів їх явно не вистачає). Але головне — вчителі. Досвідчені, чуйні професіонали, які суворо дотримуються навчально-методичного процесу. Їх у ЗОШ шестеро. До одного з них, Сергія Гребенюка, ми зайшли на урок англійської мови (на знімку). Керівництво колонії (начальник — полковник внутрішньої служби Леонід Антименюк) фактично всі турботи й видатки школи взяло на себе. Ремонти просторих світлих приміщень, електро- і водопостачання, обладнання і робочі місця — все оплачує установа. Як не відпочити від нелегкої фізичної праці в затишних класах у компанії всезнаючих наставників?!

Не дивно, що щорічно до 9-го класу просяться навіть ті, хто не вміє писати й читати (рахувати, звичайно, навчило життя). Серед учнів —18-річні й ті, кому за 40. Які знання демонструють?

— Як у будь-якій школі, — зауважує директор ЗОШ Віктор Рибак. — Одним з радістю 10 поставлю з біології або хімії, іншим з жалем два бали.

Для Віктора Івановича школа — друге пришестя до ВК-98. Свого часу п’ять років працював у тутешньому ПТУ, яке готує, до слова, фахівців п’яти найменувань. Затим 15 років трудився «на волі». Але коли запропонували очолити одинадцатирічку знову за ґратами, погодився без роздумів.

— Якщо багато років ходиш (їздиш) за однією адресою, варишся в одному соку, починаєш відчувати дискомфорт, занепад енергетичних сил, — каже Рибак. — Розумієш, що тільки зміна обстановки, колективу відродить тіло й дух до ефективної праці.

Справді, обстановка, контингент у колонії ще ті. Але в школі це мало відчувається, якщо вчителі бачать в учнях не злочинця, а людину, яка бажає здобути знання. Чи треба говорити, як до справжніх педагогів ставляться ті, хто оступився...

Хмельницька область.